maksym1990.mylivepage.com

Мандруй Україною!

01 Nov 07 11:05:11 GMT

Уявіть собі, що у вас є вільний день. Ви можете провести його на дивані перед телевізором, сьорбаючи борщ і потягуючи пиво. Або ви збираєте наплічник і намагаєтесь вирватися за межі цивілізації, де немає телефону, Інтернету, всевидющого шефа і безвідповідальних підлеглих. Ви хочете вирватися хоча б на день із цього зачарованого кола «дім-робота-дім», бо навіть удома вже не перебуваєте у стані релаксації – накипіло... І тоді ви вирішуєте: час мандрувати новими місцями. І дарма якого ви віку і скільки грошей у гаманці, адже маршрут, який ми пропонуємо, пристосований для будь-кого.

Сьогодні наша подорож охопить замки і храми Тернополя, Підкаменю, Олеська, Підгірців, Золочева. Торкаючись холодного каменю древніх споруд, поринаєш у глибину століть: уява відтворює події минулого і створює середньовічні образи захисників і нападників, пригадуються сюжети із книг та фільмів, вивченої у школі та призабутої уже історії... Хтось назвав архітектурні шедеври «німими свідками історії», але, відвідавши їх хоча б раз, розумієш, що це не так. Історія, завдяки створеним музеям, мистецьким колекціям і фестивалям, численним дивам, таємницям і легендам, оживає і перетворюється на історичну казку. Ця казка – безкінечна, спробуйте стати її персонажем!

Отож, почнемо з Тернополя – районного центру, відомого з часу існування тут поселення Сопільче, повністю зруйнованого татарами у ХV столітті. Надалі місцина заросла терновим полем, від якого, ймовірно, і походить назва міста. Перша письмова згадка про містечко відноситься до 1540 року: граф Ян Тарнавський отримав грамоту польського короля Сигізмунда на право закласти укріплення на лівому березі річки Серет (з іранської – «сховище скіфських жінок»). Із ХVІІ століття місто часто змінювало своїх власників, найвидатнішими з яких були українські князі Острозькі. Місто має кілька цікавих архітектурних пам’яток, які варто відвідати.

Домініканський костел (1623 року спорудження) і монастир при ньому (1749), збудовані архітектором А.Мошинським у стилі пізнє бароко і рококо. У 1953 році храм реставровано радянської владою з метою зробити культурний осередок. Сьогодні костел діючий, відданий греко-католикам.

Надставна церква ХVІ століття – храм оборонного значення, примітний півкруглою вівтарною апсидою, характерною для староруської архітектурної традиції. Оскільки багато десятиріч слугувала складом, то була запущена і реставрована лише у кінці ХХ століття. Тепер це діючий храм, що належить УАПЦ.

Тернопільський замок, 1540 року спорудження, закладений як оборонна фортеця. Він витримав безліч наїздів татар. У часи козацьких війн замок був понищений, але швидко відбудований. 1675 року турки спалили і зруйнували його. Дружина польського короля Яна ІІІ Собєського Марія Казимира, відбудувала замок. За наступних власників було розібрано давні укріплення, башти і брами, як непотрібні (військова техніка пішла вже далеко вперед) і вибудував новий палац. У ХІХ столітті тут розміщувались австрійські військові казарми, а 1917 року замок був спалений російськими військами. Відбудований 1954 року і перебудований дотепер уже кілька разів, проте залишається свідком історії міста.

Церква Різдва Христового (1602-8) була задумана як оборонна споруда і до сьогодні не перебудовувалась. Вона залишалась єдиною діючою церквою у місті за часів радянської влади. Сьогодні діюча і належить УАПЦ.

На прощання милуємося Тернопільським ставом – штучним озером, яке є окрасою міста і продовжуємо подорож до Золочева – невеликого містечка. Львівська область – приклад розкішного регіону на предмет кількості пам’яток архітектури та історії: чи не у кожному селі можемо зустріти щось таке, що буде вартим уваги допитливого подорожуючого. Першу письмову згадку про Золочів зустрічаємо близько 1442 року, коли воно належало до маєтків Яна з Сієни. Велике, багате, з урожайними землями село у 1523 році отримало магдебурзьке право і стало містом. Зміна власників міста стала причиною частих перебудов замку-фортеці: родини Сенинських, Собєських, Радзивіллів, Комарницьких намагалися пристосувати замок для оборони у кожну з епох, які він пережив, тому оборонний стиль палацу і мурів не змінився, але традиція, мода і удосконалення зброї диктували свої умови. Саме тому свого часу замок був перебудований у новоголандському стилі на чотирикутну цитадель, оточену високими валами, укріпленими зовні тесаними кам’яними плитами, п’ятикутними бастіонами із сторожовими баштами. В’їзна брама, взята у красивий портал з головою лева, мала міст, який на ніч ховали за браму. На території був двоповерховий житловий палац оборонного типу і палац «китайський» – данина тодішній моді на все східне, а також будинок для гостей на п’ять кімнат, кухня, пекарня, стайня, криниця, порохівня. Отож, тримати оборону тут було не так вже й складно.

З середини ХІХ століття місцевість почергово належала австрійцям, німцям, росіянам. Австрійська влада влаштувала у замку в’язницю та приміщення суду. В’язниця відповідала певним санітарним нормам і була швидше схожа на будинок домашнього арешту, чого не скажеш про в’язницю радянських часів, де були жахливі умови утримування в’язнів, де розстріляли і замордували сотні людей, чиї політичні погляди не співпадали з політикою держави.

По війні поруйнований людьми і часом замок вгруз у землю в деяких місцях до 1-1,5 метра, був занесений у дворі по віконниці землею. Впродовж багатьох років реставрується працівниками Львівської картинної галереї, якій тепер належить пам’ятка.

У багатому на пам’ятки архітектури містечку можна оглянути парафіяльний костел (1624-26), у куполі якого збереглося монументальне різьблення святих, п’ярський костел (1730) із давніми декораціями всередині, церкву Святого Миколая ХVІ століття, декоровану бароковим фасадом та оборонний двір, датований XIV століттям.

Далі двадцятихвилинний переїзд до наступного об’єкту – села Підгірці. Тут знаходяться декоративний замок з палацом ХVІ-ХVІІІ століття, костел Св. Йосипа і будинок для гостей ХVІІІ століття, пам’ятка садово-паркового мистецтва – парк навколо замку в італійському стилі. До речі, хто бачив радянську версію кінофільму «Дартаньян і три мушкетери», то саме цей замок знімали у сюжеті із поверненням головним героєм підвісок королеві.

Дорога до наступного об’єкта нашої подорожі є насиченою пам’ятками і цікавими оповідками, проте ми зупинимося на селищі Олесько, що у Бродівському районі Львівської області. Воно згадується у писемних джерелах 1366 року як важливе прикордонне місто, а в тридцятих роках наступного століття стає опорним пунктом боротьби за возз’єднання з Волинню, який згодом, перебуваючи під владою Польщі і спустошений татарами, занепадає. Найбільшого свого розквіту Олесько набуло на початку ХVІІ століття за часу володіння цими землями українського магната, руського воєводи Івана Даниловича. Саме у цей час було розбудовано головну окрасу Олеська, яка і сьогодні тішить око, – замок. Свого часу село і замок у ньому належали різним родинам, тому споруда неодноразово переходила з рук у руки і, залежно від потреб, смаку і грошей власника, перебудовувалася. Іван Данилович спорудив чудову ренесансну резиденцію, зберігши особливості попереднього будівництва: до овальної форми пагорба посеред болотистої рівнини пристосовано такої ж форми замок, що є найдавнішим на західноукраїнських землях. Він був укріплений зовнішніми і внутрішніми лініями оборони, мав чарівний парк та два ставки. Сум’яття відчуттів загострене розповідями екскурсовода про людей, що колись жили у замку та привидів, які, як правило, не зникають, а отже – спостерігають за присутніми. Тепер тут музей-заповідник, що належить Львівській картинній галереї, експозиція якого відтворює атмосферу культурно-мистецького життя X-XVIII століття. Часом на території твердині влаштовують фестивалі флористики: у такі дні відвідини Олеська перетворюються на справжнє свято.

За наявності часу і бажання радимо оглянути монастир і костел капуцинів 1739 року, що поруч із замком. Споруди у стилі бароко після першого поділу Польщі залишилася без монахів і стала складом для збіжжя та госпіталем. 1823 року капуцини відновили свій орден, проте під час ІІ Світової війни німці мали тут в’язницю для євреїв, яких вимордували у 1943 році. Радянська влада віддала приміщення монастиря під сільськогосподарську школу. А тепер вони містять реставраційні майстерні і сховище Олеського музею, тому об’єкт можна оглянути лише ззовні.

У центрі села є ще одна примітна споруда – костел Св. Трійці 1545 року будівництва у стилі бароко. До основної споруди у ХVІІ столітті Іваном Даниловичем було добудовано три каплиці, де поховані колишній власник Олеська та інші фундатори храму. Якщо бажання пізнання ненаситне можна походити околицями села і побачити рештки оборонних валів, що колись оточували місто, надгробки роботи відомих скульпторів, братів Шімзерів, на місцевому кладовищі, синагогу ХVІІ-ХІХ століття, віддану у радянський час під магазин. Так що подивитися на українській землі є що – було б лише бажання. На нашу думку, найкраще представлена середньовічна і новочасна храмова архітектура. Тому продовжимо огляд кращих пам’яток у Бродівському районі Львівської області: майже серед поля лежить собі село Підкамінь, засноване колись поруч із потужною твердинею – монастиря, вписаного у скелю. Існуванню першої домініканської місії на цих землях поклав кінець татарський наїзд 1519 року. Протягом ХVІІ-ХVІІІ століття довелося будувати костел оборонного типу з оборонним муром у вигляді зірки, зміцненим круглими баштами. Оскільки святиня не відзначалася особливою архітектурою, то було додано високу вежу з гарним мідним дахом, по кутах якого стояли чотири триметрові фігури. А на початку ХVІІІ століття у дворі храму виставлено коринфську колону з позолоченою фігурою Матері Божої та викопано криницю, що було справжнім дивом, адже монастир вбудований у скелю. Все це було сильно пошкоджене під час І Світової війни, коли монастир опинився на лінії австро-російського фронту, а 1916 року до загальних ушкоджень додалися ще й наслідки пожежі – блискавка, що вдарила у дах, розплавила фігури, знищила вежу і бібліотеку монастиря.

Спроби відновити фрески в навах у міжвоєнний період закінчилися із початком ІІ Світової війни і подальшим розміщенням у монастирі виробництва з пошиття одягу і взуття, а згодом і цілковитого закриття монастиря радянською владою аж до моменту утворення тут притулку для безнадійних психічно хворих. У дев’яності роки костел передано греко-католицькому згромадженню чину студитів.

Колись у ХVІ-ХVІІ столітті на підкаменецькому пагорбі навколо замку було збудовано кілька барокових капличок. Всередині однієї з них, що називалася «Стопа Марії», був камінь із відбитком стопи Матері Божої. А ще в одній знаходився чудотворний образ Матері Божої – копія образу Матері Божої Сніжної з базиліки Риму. Слава образу притягувала тисячі паломників і його перенесли в костел, а 1727 року коронували золотими коронами, спеціально привезеними з Риму. 1927 року відбулась повторна коронація образу, який з початком війни вивезено до Польщі. Сьогодні залишилася лише каплиця Параскеви П’ятниці, у яку може зайти і помолитися у повній самотині подорожній.

Неподалік монастиря, у підніжжі гори із язичницькою назвою «Рожаниця» лежить «Чортів камінь» – дивна група пісковику. Вчені доводять, що це — наскельний оборонний комплекс ХП—ХШ століття. У своїй основі вершина по периметру має поглиблення у вигляді невеликого рову. Піщаниковий останець у верхній частині поділено на три нерівні частини. Найбільша тріщина розділяє скельну групу за напрямком південний захід–північний схід. Вона штучно розширена i займає приблизно 1/3 висоти скелі. Поглиблення та підрубка цієї тріщини чітко вказує на пристосування її під забудову. На камені збережені вертикально видовбані пази галереї – заборола. У скелі вирубано сходинки. Дослідники встановили навіть розміри колишньої дерев’яної двоярусної забудови на вершині скелі з розмірами сторони не менш як 6-7 метрів і площею близько 100 квадратних метрів.

Аналогія вирубаних пазів та врубів з пам’ятками наскельного будівництва Тустані, Бубнища і Розгірчого, що входили до Карпатської лінії оборони, дають підставу віднести даний об’єкт до княжого періоду. Крім пазів та врубів на вершині скелі наявні спарені ями для захоронення померлих.

Аналіз даної території показує, що тут проходив один з магістральних шляхів, який вів із Пліснеська через Підкамінь на Кременець, Данилів та Стіжок. Відомо, що у ХШ столітті князь Данило Галицький побудував ряд оборонних пунктів на важкодоступних вершинах (Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок та iн.). Напевно до цієї оборонної системи належала i наскельна забудова Підкаменю. Це підтверджується і підйомним археологічним матеріалом, датованим XII-ХШ століттям, виявленим в околицях Підкаменя і поблизу скель археологом М. Бандрівським. Отож, будете недалеко – відвідайте, не пошкодуєте!

Дев’ять годин подорожі втомили вас? Нічого, зате скільки вражень! А коли відпочинете, а тимчасові труднощі під час подорожі кануть у небуття, апогеєм ваших позитивних емоцій буде час перегляду віддрукованих фотографій – саме ці хвилини стануть передумовою майбутньої вашої подорожі, а ми радо допоможемо вам у цьому.

Де повинен побувати кожен турист

01 Nov 07 11:04:37 GMT

Короткий огляд цікавих місць планети.

Найглибший каньйон - каньйон Колка в Перу

Цей каньйон в 2 рази глибший за Великий каньйон в США і на відміну від того придатний для життя і землеробства. Каньйон має декілька назв - Втрачена долина інків, Долина чудес, Долина вогню і Територія Орлів.

Найвітряніше місце на Землі

Обсерваторія на горі Вашингтон. При урагані 12 квітня 1934 року інструментально була зафіксована швидкість вітру - 231 миля за годину (приблизно 370 км/год).

Millau Viaduct - найвищий міст на Землі

Цей підвісний міст знаходиться на півдні Франції і сконструйований інженером Мішелем Вірлого спільно з англійським архітектором Норманом Фостером. Це найвищий міст в світі - максимальна висота опор моста складає 343 метри, що вище за Ейфелеву башту і всього на 38 метрів менше Емпайр Стейт Білдінга. На будівництво моста пішли всього три роки - міст був відкритий 12 грудня 2004.

Найбільш сніжне місце на Землі - гора Бейкер, штат Вашингтон

Найбільша кількість снігу була зафіксована на горі Бейкер зимою 1998 - 1999 року - тоді на горі випало 29 метрів снігу, що перекрило попередній рекорд гори Ренье в тому ж штаті, де зимою 1971-1972 року було зафіксовано випадання 28,5 метрів снігу.

Найбільша природна споруда на Землі

Великий бар'єрний риф в Австралії є найбільшою природною спорудою на Землі і тягнеться на 2300 кілометрів уздовж північно-східного побережжя Австралії. Тут водиться більше 1500 видів риб, 4000 видів молюсків, понад 200 видів птахів. Великий бар'єрний риф полягає із понад 3 тисяч рифів. Площа яких коливається від 1 га до 10000 га. Загальна площа рифа складає 300 тис. кв. км.

Карл-Маркс-Хоф - найдовша будівля на Землі

Карл-Маркс-Хоф у Відні є найдовшою будівлею на Землі - воно тягнеться на 1100 метрів і довжина її рівна чотирьом трамвайним зупинкам. Будівля була побудована в період з 1927 по 1930 роки.

Найбільш населене місто на Землі

Рахувати населення міст - завдання невдячне, оскільки, наприклад, в США в число жителів міст входять тільки городяни, що проживають у межах міста, а в деяких країнах в число жителів міста можуть входити і жителі сільських передмість. Але, грунтуючись на офіційній статистиці, Сеул з його 10,321,449 жителями є самим густозаселеним містом світу.

Вороняча Печера - найглибша печера на Землі

Вороняча печера - є найглибшою печерою на Землі. Вона розташована в Абхазії. Перепад висот в ній складає 2140 метрів.

Річка Ро, штат Монтана - найкоротша річка на Землі

Довжина річки Ро офіційно складає 201 фут (61 метр). Річка Ді в Орегоне може посперечатися за звання найкоротшої річки, проте Ро офіційно вважається сьогодні найкоротшою річкою.

Вредефорт - найбільший кратер на Землі

Розташований в Південній Африці, кратер Вредефорт є найбільшим кратером на Землі і зобов'язаний своїм походженням зіткненням Землі з космічним об'єктом, що трапилось близько 2 мільйонів років назад. На думку вчених, це явище привело до глобальних змін на Землі, у тому числі і до еволюційних.

Скоресбі Санд Фіорд - найдовший і найглибокий фіорд на Землі

Простягнутий на 350 кілометрів, цей гренландський фіорд є найдовшим на Землі. Він розташований в східній Гренландії недалеко від Ісландії. Фіорд є також найглибшим фіордом на Землі - глибина складає 1500 метрів.

Найвищі піщані дюни

Вони розташовані в пустелі Сахарі в районі східного і центрального Алжиру. Вони мають протяжність до 5 км. і досягають у висоту 456 метрів. Найближчий оазис знаходиться від цього дива природи в 100 кілометрах.

Скеля Бішоп - найменший острів на Землі

Скеля Бішоп, розташована на заході від Британії, згідно книзі рекордів Гінеса є найменшим островом в світі. Єдиною спорудою на цьому острові є маяк, який спочатку почали будувати в 1847 році, але його змило перш, ніж було закінчено будівництво. Нинішній маяк побудували в 1858 році.

Найсолоніше і найтепліше море

Найсолонішим і найтеплішим морем є Червоне море. Його температура коливається від 20 до 32 градусів. Воно ж є і найсолонішим - тут міститься 41 частина солі на 1000 частин води.

Саме високогірне судноплавне озеро - озеро Тітікака

Озеро Тітікака розташоване на висоті 3821 метра над рівнем моря і є найвищим судноплавним озером в світі. Воно розташоване на високому плоскогір'ї в Андах на межі Перу і Болівії. Глибина озера коливається від 140 до 180 метрів. Західна частина озера належить Перу, східна - Болівії.

Найнижче місце на Землі - Мертве море, Ізраїль

Мертве море розташоване на 400 метрів нижче за рівень мирвого океану.

Найтепліше і найхолодніше місце на Землі

13 вересня 1922 року метеостанція Ель-Азізія (Лівія) зареєструвала температуру 57,8 градусів за Цельсієм. Причому вимір був проведений в тіні на висоті 5 метрів від Землі. Фактична ж температура досягала того дня 66 градусів! На другому місці розташована долина Смерті в Каліфорнії, де зафіксована температура 56,6 градусів 10 липня 1913 року. Найхолоднішим місцем на Землі є станція Схід в Антарктиді, де офіційно в липні 1983 року було зафіксовано -83 градуса, а неофіційно в 1997 році - мінус 91 градус.

Лижний відпочинок в країні Дракули

01 Nov 07 11:03:59 GMT

В уяві більшості українців сусідня Румунія переважно викликає асоціації з Дракулою, вампірами, Чаушеску... Але чи тільки цим відома вона? Насправді, Румунія надзвичайно цікава країна: кожна місцевість – це маленька скарбничка пам’яток та традицій, відкривши яку, обов’язково закохуєшся в неї і мариш бажанням приїхати сюди ще не раз. Тут можна цілорічно проводити свою відпустку: море, лижі, санки, прогулянки верхи на конях, екскурсійні подорожі, вело та пішохідні мандрівки горами і т.п.

На порозі зима, тому любителям гірськолижного відпочинку треба знати, що пропонує „сусідка”, адже зимовий відпочинок у Румунії вартий уваги, особливо якщо розглядати його за принципом „ціна-якість-враження”.

Східні та Південні Карпати Румунії хоч і не такі високі як Альпи, проте чисте повітря, ефектні пейзажі, недорогі туристичні послуги принаджують сюди любителів лижних трас з усієї Європи. Порозумітися з румунами можна маючи навіть елементарні знання мов: молодь розмовлятиме частіше англійською, середнє покоління – італійською, а старші люди – французькою та німецькою. Люди – привітні і гостинні, зберегли до сьогодні релігійні традиції, національні обряди, власну ментальність і самобутність.

Якість доріг Румунії можна порівняти з українськими, а часто вони є кращими. Зважаючи на те, що половина з них знаходиться в Карпатах, тому доглядаються досить добре, особливо взимку. Під час снігопадів на перевалах і у долинах постійно працюють снігоочисні машини. Користування рейсовим транспортом чи таксі за цінами подібне до українського.

Отож: іноземні мови Ви повторили, лижі приготували, документи оформили (тепер потрібно відкривати візу до цієї країни), бажання подорожувати роздмухали і... запаслись терпінням, бо ще не купили квитки – не можете вибрати курорт. Що ж, важливе питання, хоча нескладне: курорти різняться між собою не стільки якістю послуг, як кількістю лижних трас і підйомників, висотою гір і, головне, цінами.

КУРОРТИ

Головні гірськолижні курорти, які є зручні для вітчизняного туриста концентруються в двох місцевостях – в центральній частині близько один від одного знаходяться Пояна Брашов, Предял, Сіная, Буштень, а на півночі Румунії – Ватра Дорней.

Пояна Брашов.

Розташована на висоті понад 1030м за 13 км від Брашова в підніжжі гори Поставар (1602 м), схили якої помережені лижними спусками і підйомниками. Цю місцевість ще називають „Долина Сонця”. Історично Брашовські околиці були в ХІІ ст. важливими купецькими осередками Європи, де стикалися інтереси турків, арабів, вірмен, греків, румунів, італійців, поляків, німців, угорців. Вони й зараз стикаються, але це вже суперництво на лижних трасах. Пояна Брашов – найдорожчий та найвідоміший гірськолижний курорт Румунії, найбільш відвідуваний туристами завдяки розвинутій сучасній інфраструктурі. На курорті добре розвинута база розміщення – високоякісні готелі та вілли. Доповнення цьому – кабаре, більярди, казино, боулінг, нічний клуб, дискотеки, бари і ресторани. У цьому місці збудовані приватні оселі румунська фінансової еліти.

Лижний сезон триває до квітня. До послуг туристів – 12 лижних трас різної складності від 300 м до 4600 м. Тут „знайде себе” як професіонал, так і початківець. В сезон функціонує 9 підйомників – кабінних, канатно-крісельних та бугельних. Вартість абонементу на підйомники – від 13 €/день до 67 € за 6 днів. За прокат комплекту гірськолижного спорядження треба віддати від 7 €/день до 80 € за 6 днів.

Від обласної бібліотеки Брашова кожних пів години курсують міські автобуси № 20 безпосередньо до Пояни Брашов. Інший варіант – таксі. Дорога піднімається вгору серпантинами з мальовничими краєвидами на Брашов.

До Брашова добратися можна рейсовими автобусами із Сучави або власним транспортом через Сучаву дорогою Е-85 до Бекеу, а далі Е-574 до Брашова (всього близько 390 км).

Курорт пропонує широкий вибір готелів, пансіонатів і вілл. Двозіркова категорія коштує 10-30 $ за добу, три-чотризіркова – 30-50 $.

Предял.

Ще один популярний центр гірськолижного відпочинку, знаходиться 25 км від Брашова, розташований найвище в Румунії на висоті 1060 м.

Траси різної категорії і складності вкриті снігом близько 100 днів на рік, добре підходять новачкам. Великий плюс цього курорту – освітлені лижні маршрути та штучне насніження. Загальна характеристика курорту – помірні ціни, широкий вибір гірськолижних і додаткових послуг відпочинку, добре розвинута інфраструктура. Туристів приймає близько 15 готелів різного класу, понад пів сотні приватних господарств досить доброго стандарту, молодіжних притулків. Популярними готелями є „Orizont”, „Carpati”, „Cioplea”, „Predeal”. Діапазон цін проживання – 10-25 € за добу.

Доповнити відпочинок можна катанням на кінних санях лісовими доріжками, грою в пейнтбол, участю в забавах, які організовуються під відкритим небом в центрі курорту.

Сіная.

Курорт, популярний серед любителів гірськолижного відпочинку з Європи, знаходиться 50 км від Брашова. В минулому Сіная – літня резиденція королівської сім’ї Румунії. У другій половині XIX ст. король Кароль I збудував тут палац Пелеш – символ курорту, одна з найкраще збережених резиденцій Європи, чарівніша будь-якої легенди про Дракулу і відкрита для відвідування. Сінаю називають Перлиною Карпат, вона знаходиться на висоті між 800 і 1000 м і має всі якості ідеального місця для відпочинку, для різного віку і будь-якої пори року. У цьому центрі розваг Вам сумувати не доведеться: розмаїття лижних і санкових трас різної складності, траса для бобслею, де організовуються важливі національні і міжнародні змагання. Якщо Ви любитель зимового спорту, курорт Вас не розчарує: 15 розбудованих трас, надзвичайно багата база проживання: чотири-двозіркові готелі, молодіжні притулки, селянські оселі. Існує широкий вибір додаткових занять та розваг – бари і ресторани, нічні клуби, дискотеки, більярди, басейни, фітнес-зали. Ціни звичайно вищі, ніж на інших курортах, але варті того. Двозіркова категорія проживання коштує 15-30 € за добу, тризіркова – 20-30 €, чотиризіркова – від 35 €. Популярними готелями є „Holiday Inn Resort”, „International”, „Palace”, „Caraiman”, „Sinaia”.

Знаходиться місто 50 км від Брашова. Добратися сюди можна автобусами або поїздами рейсового сполучення Брашов – Бухарест або на таксі.

Буштені.

Знаходиться на висоті 880 м в підніжжі гірського масиву Карайман, де знаходиться великий Хрест Героїв, який видно в усій околиці. Чисте, насичене озоном хвойних лісів повітря, спокійна атмосфера, легкий доступ до лижних і санкових трас сприяють чудовому відпочинку і релаксації.

Знаходиться місто 40 км від Брашова. Добратися сюди можна автобусами або поїздами рейсового сполучення Брашов – Бухарест або на таксі.

Якщо ви не дістали місця у віллах, які приймають туристів, то можливо зупинитися в популярних двозіркових готелях „Silva” і „Tineretului”. Діапазон цін проживання в Буштені– 8-15 € за добу.

Лижний сезон триває від листопада до березня. Складність трас від легких до складних. Є можливість вчитися у супроводі інструктора. Для урізноманітнення відпочинку пропонується катання на санках, снігоходах, походи до скель „Бабеле” і „Сфінксул” або до найвищої вершини масиву Бучедж – гори Ому.

Ватра Дорней.

Цей курорт Північної Румунії розташований на етнографічній Буковині, найближче до України, в підніжжі масиву гір Рарау-Джумалау. Тутешні гори з широкими і розлеглими полонинами, відносно лагідними схилами досить подібні до української Верховини.

Ватра Дорней стала відомими курортом ще з 19 ст., коли будуються перші санаторії на основі багатих запасів мінеральних вод, що лікують переважно серцево-судинні хвороби, хвороби опорно-рухового апарату та органів травлення. Наявність мінеральних вод різного складу додає популярності цьому курорту в будь-яку пору року.

Оскільки етнографічно і історично ці території пов’язані з Україною, а також багато наших туристів відпочиває тут, не дивуйтесь, що багато румун знатиме українсько-російську. Крім того, тут чи не найкращий асортимент домашніх страв, особливо сирів типу „качкаваль”.

Гірськолижні ресурси представлені трьома трасами середньої та легкої складності від 600 до 3000 м, двома підйомниками – бугельним та крісельним. Курорт знаходиться на висоті 500 м над рівнем моря, а найвища станція підйомника на 1500 м.

Від найближчого до кордону українського міста – Чернівців (з яким існує добре залізничне, автотранспортне і авіасполучення) до Ватри Дорней – 200 км (40 км до україно-румунського пропускного пункту Порубне-Сірет та ще 160 км від кордону). Саме це робить гірськолижний відпочинок досить зручним для українських туристів.

Можна подорожувати власним автомобілем (дорогою Е-85 до Сучави, а потім Е-576 до Ватра Дорней. Існує пряме рейсове автобусне сполучення із Чернівців до Ватри Дорней, але воно є непевне. Більше рейсів і значно простіше добирання із автовокзалу у Чернівцях до Сучави, а звідти автобусами або маршрутками до Ватри Дорней. Є також залізничне сполучення між цими румунськими містами, але подорож поїздом принесе менше задоволення через якість залізничних вагонів, які скоріше будуть екзотикою для вітчизняного туриста.

Це один з найдешевших курортів Румунії із добре розвинутою базою розміщення середнього стандарту. Багатозіркових готелів тут немає, зате багато невеликих готельчиків-вілл та приватних господарств зеленого туризму з пристойними умовами проживання. Варті уваги готелі „Cembra”, „Veverita”, „Maestro”, вілли „Ozon”, „Suhard”, „Partiei”, „Pinului”, „Calimanel”. Діапазон вартості розміщення – 5-20 $/особа/доба.

Суттєвим доповненням відпочинку на гірськолижних курортах буде відвідування багатьох унікальних історико-архітектурних пам’яток. Тим, хто вирішив провести свій відпочинок у Ватра Дорней рекомендуємо Сучавський замок та унікальні православні монастирі 14-16 ст. в Південній Буковині, що є пам’ятками світової спадщини ЮНЕСКО.

Якщо ж відпочивати в районі Брашова, то разом із курортами, тут сконцентровано багато пам’яток: замок Дракули в Брані та „Замок троянд” в Ришнові (40 і 25 км від Брашова, відповідно), за 50 км від Брашова – відомий Сінайський монастир та чудові королівські палаци Пелеш і Пелішор. Обов’язково треба відвідати Брашов – друге за кількістю населення місто Румунії. Розташоване воно в підніжжі гори Темпа (955м), на яку можна виїхати кабінкою канатної дороги. З оглядового майданчика відкривається неповторна панорама на стару частину міста. Варто оглянути середньовічну архітектуру – ратушу і чудові кам’яниці в центрі міста, готичний Чорний костел і православні церкви, найвужчу вуличку Європи – вулицю Нитки.

Не гайте часу – ця країна закохає Вас у себе і подарує приємні спогади про гірськолижний відпочинок!

Подорож на Мальту

01 Nov 07 11:03:14 GMT

Враження після відвідування цієї країни залишаються в пам’яті назавжди, і з часом все виразніше проявляючись, заставляють шукати шлях відвідати цю країну знову. Ця країна – Мальта.

Держава Мальта складається з трьох заселених островів: самої Мальти (246 кв.км), Гоцо (67 кв.км) і Коміно (2,7 кв.км.) віддалених до півдня Сіцілії на 90 км. Ландшафт різноманітний – на острові не має ні гір, ні рік. Схили горбів являють собою розорані поля, розділені кам’яними межами і заростями кактусів. Якщо піднятися на вершину високого горба, то можна відразу побачити дуже велику частину острова.

Узбережжя Мальти утворює чисельні гавані, скелясті бухти і піщані пляжі. Припливів та відливів немає, тому купатися можна без остраху.

В Мальтійський архіпелаг входять ще два острови – Комінотто і Фільфа. На Комінотто можна попасти плавом з острова Коміно. А останній островок знаходиться далеко в морі, тамтешня влада не рекомендує відвідувати його, так як там були помічені білі акули.

Столиця Мальти – місто Валетта, розташоване на березі найкращої в Европі природної Великої бухти. Місто збудоване після великої турецької навали 1565 року французьким Великим Магістром Жаном де ла Валеттой.

Місто славиться своїми дворами, в ньому можна полюбуватися заможним мальтійським приданим з археології, історії, архітектури, мистецтва і культури. Для того, щоб познайомитися з країною і відпочити достатньо буде 10 днів. Один-два дні потрібно присвятити пішим прогулянкам по столиці. Місто невелике, тому заблукати в ньому неможливо, крім того, кожна з поперечних вулиць виходить на Республік-стріт, з будь-якої точки якої видно фонтан Тритона.

Історія Мальти нараховує близько 7000 років, тут збереглись пам’ятники культури з часів нового кам’яного віку.

В ранніх культових укріпленнях таких як, наприклад, в Гантії на о.Гоцо, величезні глиби складені друг на друга необроблені. Пізніше в Хагар Кім кам’яні моноліти чисто відшліфовували і клали щільно без проміжків, при чому ця робота робилась виключно з допомогою обсидіанових, кремнієвих та інших кам’яних знарядь праці.

Але найнезабутніше враження залишає підземне культове спорудженя Хал Сафлієні, так званий гіпогей. Ця споруда вирізблялась із скали на протязі декількох століть за допомогою всіх тих кремнієвих і обсидіанових знарядь, вона має декілька поверхів вглиб.

Що стосується музеїв Валетти, то печеру можна роздивитись в музеї Гар Далам, де ви побачите окам’янілих карликових слонів і бегемотів, велику соню, черепаху и пташок, які заселяли острів 250000 років тому.

В Національному музеї, в якому колись була штаб-квартира ордена іоаннітів, можна побачити доісторичні гончарні фігури, кам’яні знаряддя праці і прикраси, предмети погрібного інвентаря періода пунічних війн и римського правління.

В будівлі XVII ст. знаходиться Музей мистецтва, де можна помилуватися роботами Домініко ді Міхеліно, Карпаччіо, Перуджино, Тінторетто, Рені, Валентина, Матіаса Стомера, Маттії Преті, Рібери, Т'єполо, Фаврая і Вернета. Також є експозиції мальтійських художників.

В самому центрі міста розмістився Замок Великого Магістра, збудований в XVI ст. по проекту мальтійського архітектора рицарського ордена Джероламо Кассара.

Також заслуговує на повагу Оружійна палата мальтійських рицарів, театр «Маноель» и цілий ряд соборів і церков.

В соборі св.Джона, побудованого між 1573 і 1577 р.р.по проекту Джероламо Кассара, знаходиться шедевр Кавараджо «Обезглавливание Св.Иоанна».

На Мальті свого часу проживав Апостол Павло. В Валетті йому присвячені церква Св.Павла і англіканський Собор Св.Павла.

Обов’язково завітайте в місто Мдину, колишня столиця Мальти, розташована в самому центрі острова. Це місто зберегло свій середньовічний облік.

В столиці знаходиться Соцілійсько-нормандський собор ХІ ст., який був зруйнований в 1693 році в результаті землетрусу. Чотири року потому він був відновлений, в ньому зібрана колекція призведений мистецтва , включаючи гравюри Альберта Дюрера.

Відвідавши Мдинську темницю, ви попадете в атмосферу загадковості давно минулих часів. Тут можна зустрітися з рицарями і Наполеоном, в свій час також намагаючимись покорити Мальту.

В місті Рабат слід відвідати Музей римської античності, римську віллу, катакомби Св.Анати і Св.Павла. Токож слід відвідати казковий острів німфи Каліпсо – Гоцо. Він розкинувся всього на 6 км на пн-зх від Мальти. Столиця цього островка – Вікторія. На острові розташована фортеця Гран Кастелло, всередині розкішний собор і стародавні руїни.

На крутій кручі недалеко від Ксахри збереглася печера, в якій, по переказах, жила прекрасна німфа Каліпсо. Звідси відкривається живописний вигляд на море і о.Гоцо. Глибоко внизу тягнеться червоний піщаний пляж бухти Рамла. На горбі Ксагра знаходяться два храми Гантії. Поряд стоїть млин XVII століття.

Найменший острів Коміно має всього один готель, а ось автомобілів тут і зовсім немає, тому ніщо не порушує спокій. Це ідеальне місце для відокремленого відпочинку. Всього за 20 хвилин невелике суденце доставить вас назад на Мальту. Мальта не приєдналася до країн, що увійшли до зони евро. Грошова одиниця країни - мальтійська ліра.

Державні мови на Мальті - Мальтійська і англійська. Мальтійська відноситься до семітської групи мов, в ній часто зустрічаються романські і арабські слова. Практично всі мальтійці говорять по-англійськи і добре розуміють італійську.

Мальтійці дуже доброзичливий і незворушний народ. З травня по жовтень практично не проходить ні одіного вихідного дня без карнавалів, ну а вечірні фейєрверки можна спостерігати щодня.

Підгорецький замок

01 Nov 07 11:02:10 GMT

Є у Львівській області село Підгірці. Перша писемна згадка про Підгірці датована 1431 роком: намагаючись утвердитися на щойно загарбаних землях, польський король Володислав підтвердив право Івана Підгорецького на володіння селами Підгірці й Загірці. Через два століття село перейшло у власність до польської шляхти. Через Підгірці пролягає шлях з Бродів на Золочів, що сполучав Волинь з Галичиною, а тому колись контроль над цим шляхом мав велике значення. Припускають, що великий мурований замок був збудований у 1640 році Бопланом, а триповерховий палац спорудив Андреа дель Аква. Замок з трьох сторін був оточений глибоким ровом, а з четвертого – терасами з балюстрадами і скульптурами, які є складовими «італійського парку». Добре збережена брама, складена з тесаних каменів у стилі пізнього Ренесансу, має тонкий рисунок різьби на камені, а її окремі архітектурні деталі підкреслюють витонченість смаку господарів. Мармурова таблиця при вході з написом латиною сповіщала про призначення замку: «Вінець ратних трудів – перемога, перемоги – тріумф, тріумфу – відпочинок». Оскільки замок призначався саме для відпочинку, тому й замком його назвати було важко: мури були майже бутафорними і не витримали б серйозного штурму. До речі, між внутрішніми і зовнішніми мурами містилися каземати і службові приміщення. Квадратний у плані, збудований з цегли і каменю, замок має на кутах п’ятикутні бастіони, увінчані сторожовими вежами – кавальєрами.

З XVII століття палац вінчають шпилі з мідними скульптурами атлантів (один тримає Землю, інший – Всесвіт). Пластичного образу палацу надають сходи, які, немов два крила, сполучають подвір’я з «італійськими лоджіями». Через портики можна вийти на вимощені кам’яними плитами дахи казематів і бастіонів, що утворюють огороджену балюстрадою терасу.

Інтер’єр колись прикрашали відомі скульптори і художники. Палац мав великі просторі зали із високохудожніми плафонами, розкішними паркетними підлогами, фресками, мармуровими порталами, дверима і камінами, декорованими стінами, позолоченими підвісними стелями, творами мистецтва. Зали називалися у залежності від стилю оформлення чи барви обшивки: «Китайська», «Лицарська», «Дзеркальна», «Мозаїчна», «Жовта», «Зелена», «Кармазинова», «Золота». Майже всюди були колекції порцеляни й кришталю. У замку знайшлося місце для великої книгозбірні, архіву, арсеналу, театральної студії, каплички, а чудово оздоблену їдальню прикрашали 72 портрети, чорний мармуровий стіл, більярд і старовинне фортепіано.

Навколо замку – пам’ятка садово-паркового мистецтва, так званий «італійський парк». Для цього стилю характерним є регулярне планування доріжок та алей, створення терас, чітко виявлений центр, симетрія, використання рельєфу. З боку головної брами – зелений газон, який виразно окреслював контури площі і створював чудове тло для самого замку. Наймальовничіша частина парку розкинулася позаду нього – на трьох терасах, що спускаються у долину і становлять основу архітектурно-планувальної композиції: перша – це сам палац, квітковий партер, водограй і скульптури коло нього. Цю терасу підпирає кам’яна стіна із кількома гротами, у яких були підземні приміщення з резервуарами для води; друга тераса є центральною частиною парку, де були композиція із восьми квадратних квітників, облямованих низьким живоплотом з самшиту та розмарину, фонтан та дві альтанки по обидва боки; третя тераса слугувала оранжереєю, де росли лимонові, мандаринові, лаврові, маслинові та інші теплолюбні дерева та кущі; а зовсім унизу – городи, садки й ставок.

На території парку, з боку дороги, стоїть дивна споруда – суцільне сум’яття стилів – гостинний двір, збудований для прийому гостей у XVIIІ столітті. А навпроти замку, на протилежному кінці головної алеї, бароковий костел Св. Йозефа, теж XVIIІ століття, збудований архітектором Романусем.

Підгорецький парковий комплекс мав і «французький» парк – добре доглянутий лісовий масив з листяними породами дерев, де в природних умовах утримували косуль, зайців, диких кабанів, щоб замкова знать могла влаштовувати пишні лови.

Перебуваючи у власності то Конєцпольських, то Собєських, то Жевуських, свій час розквіту і упадку замок пережив саме за династії останніх власників: Вацлав Жевуський зібрав велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів, перед замком завжди стояла парадна військова варта і декілька гармат, працювала власна друкарня. У палаці регулярно відбувалися кількатижневі гучні забави для навколишньої шляхти: феєрверки, оркестр, театр, військові паради, гарматні залпи, полювання, рідкісні птахи на подвір’ї... 1787 року власником села став Северин Жевуський, який нічим не гребував, щоб збільшити своє багатство: по-хижацьки вирубував на продаж ліси, нещадно визискував селян, займався пошуками скарбів на підвладній йому території Пліснеського городища. У гонитві за наживою він влаштував у замку алхімічну лабораторію, де намагався перетворити неблагородні метали на золото. Про нього перекази згадують як про вбивцю власної дружини, яку він ніби-то замурував у стіни палацу і її привид досі ходить цими залами. З цього часу замок почав підупадати, багато цінних творів мистецтва зникло.

Нових пошкоджень і втрат замок зазнав у роки двох Світових воєн та пограбувань. За радянського часу тут влаштували санаторій для туберкульозних хворих, а 1953 року виникла пожежа, яка знищила практично все, що мало хоч якусь цінність.

Француз де Алейрак у своїй праці писав: «Замок у Підгірцях, безперечно, найгарніша у Польщі споруда такого типу. Хоч замок невеликий, але в будь-якій країні він належав би до найкращих» (

Сінгапур - місто на перехресті морських шляхів

01 Nov 07 11:01:30 GMT

..Люто ярилися хвилі, з ревом обрушуючись на невелике судно. Дерево стогнало і гнулося від їх злобних ударів. Зробивши відчайдушний ривок, корабель на мить вирвався з полону розсердженої стихії, завис на гребені чергової гігантської хвилі і... зник в пучині. І тут з води підійнявся жахливий звір з головою лева і риб'ячим хвостом Він люто заревів на шаліючі хвилі, і ті, злякавшись, миттєво принишкнули.

Уранішнє сонце гладило мокрий прибережний пісок, а блакитна водна гладінь була спокійною і неначе присоромленою вчорашнім буйством. Біля води лежала людина. Як вона потрапила сюди? Чи сама, зібравши останні сили, дісталась до рятівного клаптика суші, або її кинули на пісок хвилі, коли іграшка їм наскучила? Ось бідолаха підняв голову, озирнувся і встав на ноги. Відійшовши недалеко від води, він знову побачив в морі дивовижного звіра, чимось схожого на лева. Потерпілий корабельну аварію індійський принц теж носив це ім'я - Сінг (Лев)...

Так каже легенда. А індійська колонія, закладена на острові ще в XII столітті, стала називатися Сінгапур - «Місто Льва». (Раніше острів носив ім'я Темасек) Дивний же звір, помічений принцом, послужив прототипом статуї, яка зараз прикрашає Мерліон-парк. Ця химерна тварюка спирається на риб'ячий хвіст, а з її левової пасти струмінь води падає прямо в море.

Збільшена копія статуї встановлена на острові Сентоза, в парку атракціонів. В роті звіра знаходиться оглядовий майданчик, звідки можна подивитися на навколишній пейзаж через зуби хижака. Віддалені і цілком реальні родичі міфічної істоти - різноколірні бродячі кішки - і понині в неймовірній кількості проживають в місті. І причому чудово себе відчувають: вусатих-смугастих тут дуже люблять, прикрашають їх бронзовими фігурками все навкруги, а самих кицьок годують з блюдечок китайською смакотою.

Перші жителі острова не залишили пам'ятників своєї писемності, залишивши нащадкам лише усні легенди. Правда, в гирлі річки Сінгапур довгий час знаходився величезний камінь, поцяткований незрозумілими символами. Але загадковим письменам не судилося відкрити людству свою таємницю: валун заважав будівництву дома знатного англійця, так що його просто висадили у повітря...

Британія зіграла в долі Сінгапуру позитивну роль. Адже те азіатське місто, яке було засноване першими поселенцями, більше 600 років тому розграбували і розорили війська суматранського князівства Маджапахіт. Після цього тут довгий час селилися тільки малайські риболови і кублилися пірати. В результаті протока придбала сумну славу одного з найнебезпечніших місць в тропічних морях.

Сер Раффлз Стамфорд, губернатор малайських володінь Британії, в 1819 р. вирішив викурити з острова «джентльменів вдачі» і зробити тутешні води вільними від їх панування. З цією метою він від імені королеви підтримав одного з місцевих султанів, який все ніяк не міг поділити владу і спірний клаптик землі з сусідом. Вдячний правитель дозволив англійцю заснувати тут торговий порт на місці піратських причалів.

Серу Раффлзу всього на один тиждень вдалося випередити голландців, які теж претендували на цей вигідний острів. Переговори вельми красномовного джентльмена з Тімі Менг Гонгом - представником султана Джохора Хуссейна - проходили на кораблі. Син безвісного капітана, що всього добився своїм розумом, переконав співбесідників, що головною метою англійців в даному випадку буде не територія, а торгівля, тобто економічна вигода. Саме тому і був вибраний цей невеликий острів, щоб обмежити подальшу експансію на континент. Султану відразу було заплачено 30 000 доларів. Інше Великобританія продовжувала виплачувати нащадкам Хуссейна і Ті Менг Гонгу аж до середини 60-х років XX століття.

А ще через п'ять років англійці вирішили, що острів султану не так вже і потрібен, і в результаті переговорів одержали його у власність, перетворивши нові володіння на форпост імперії у екватора, «перлину британської корони». Губернатор почав з того, що призначив премію за кожного убитого щура, розпорядився встановлювати п'ятифутові козирки уздовж домів, щоб захистити вулиці від нещадної спеки, а потім вирішив виділити три квартали для представників китайців, малайців і індійців, що ворогували тоді. Місто стало стрімко рости і багатішати. Пізніше Сінгапур пережив облогу войовничих жителів Країни сонця, що сходить (Японія), а потім був включений до складу Малайської федерації. Самостійність місто-держава знайшло тільки в 1965 р., пройшовши всього за 40 років той шлях, на який іншим державам були потрібні сторіччя.

Створений Стамфордом індо-китайсько-малайський метрополіс, місто майбутнього, продовжує процвітати і розвиватися як фінансовий, транспортний і туристичний центр, з вдячністю згадуючи англійця, який закінчив свої дні в Лондоні, в злиднях... Пам'ятник Стамфорду височіє в гирлі річки Сінгапур. А через річку, напроти нього, встановлено статую ще одного англійця. Бронзова робота Сальвадора Далі дає повне уявлення про буйну фантазію іспанського майстра - це голий чоловік з круглими крізними дірками в голові і грудях. Місцева влада, розуміючи, що уява місцевого населення і приїжджих не така багата, вирішили забезпечити цей монумент докладною табличкою пояснення. Виявилось, Далі таким чином уявляв собі …Ісаака Ньютона.

Сьогодні цей острів, що дряпає тропічне небо своїми хмарочосами і потопаючий в зелені, справляє враження королівства поряд з раєм.

Вчорашні мешканці джонок і кампонгів в наші дні не просто користуються комфортом, а насолоджуються кожною деталлю благополуччя - і за себе, і за своїх далеких предків. Їх місто-держава є однією з самих економічно стабільних і розвинених країн Азії. І це за відсутності природних ресурсів (навіть питну воду сюди доводиться ввозити)! Окрім туризму і будівництва, острів одержує чималий дохід від підприємств легкої промисловості (ось тільки відшукати в тутешніх магазинах одяг і взуття досить великих розмірів - на європейця - дуже непросто!), електронної і хімічної промисловості, торгових і фінансових підприємств, кораблебудування.

Оспіваний Олександром Вертинським казковий Сінгапур на перевірку виявляється зовсім не «бананово-лимонним». З ультрасучасними хмарочосами тут несподівано чудовим чином уживаються куточки вікторианської Англії, що збереглися з колоніальних часів.

Що таке Сінгапур? Дати однозначну відповідь на це питання неможливо, тому що Сінгапур також неповторюваний і багатоликий, як і люди, які живуть в цій мікроскопічній республіці площею трохи більше шестисот квадратних кілометрів. У 1931 р. в Бессарабії Олександр Вертинський написав одну з своїх кращих пісень "Танго Магнолія". Якби сучасним жителям Сінгапуру перевели слова, вони, швидше за все, ні за що б не подумали, що це пісня про їх батьківщину. Сінгапур був для Вертинського лише красивим словом, символом тропічної екзотики. З тих пір в нашому відношенні до Сінгапуру мало що змінилося. Але сам Сінгапур став абсолютно іншим і мало чого загального має з цією чарівною піснею.

Ще б пак - ніякого океану, що реве, тут немає зовсім. За великим рахунком з одного боку Сінгапур омиває Південно-китайське море, а з іншою - Малаккська протока.

Сінгапур - одне з найзеленіших і чистіших міст планети, що має в своєму розпорядженні прекрасні парки і заповідники дикої природи, велику кількість архітектурних пам'ятників і висококласних готелів.

Але все ж таки Сінгапур - це найбільший в Південно-східній Азії порт і центр електронної промисловості з незвичайно високим навіть в порівнянні з Європою рівнем життя. Ну а про найближче оточення - Індонезії і Малайзії - навіть і говорити не варто - нічого спільного. Єдине місто, з яким, мабуть, можна порівняти Сінгапур, - це Гонконг, правда, з дуже великими обмовками.

При всьому цьому жителям вдалося дбайливо зберегти колоритний історичний колоніальний центр, який, з одного боку, нагадує англійську глибинку, а з іншою - столицю європейської держави. Маленькі будиночки на березі ріки справляють дещо суперечливе враження на тлі склобетонних хмарочосів.

Сінгапур - маленька країна, яка добилася величезних економічних успіхів. Коли китайський реформатор Ден Сяопін відвідав Сінгапур після рефор, то, милуючись панорамою суперсучасного міста, засмучувався: "Якби у мене був один Шанхай, мені б теж вдалося його швидко змінити, але у мене - цілий Китай!"

Рівень технічної оснащеності населення перевищує показники багатьох розвинених держав. Тут навіть маленькі діти давно користуються спеціальними мобільниками для малюків, зробленими у вигляді забавних звіряток: на їх корпусі укріплені чотири фотографії родичів, і щоб подзвонити комусь з них, дитині потрібно тільки ткнути пальчиком в потрібне зображення. Виклик таксі теж автоматизований: на тротуарах встановлені табло з картою міста; від вас потрібно знайти те місце, де ви знаходитеся, натиснути потрібну кнопку, і вже через три хвилини спокійно всістися в білий автомобіль.

Гранично терпимі до чужих вірувань, схильні до запозичень, ці нащадки торговців і піратів, схоже, сприймають оточуюче їх марево з скла і бетону як упредметнене царство Будди на землі. Жителі Сінгапуру продовжують створювати дивовижний Світ ожилих легенд. І при цьому карають астрономічними штрафами кожного, хто насмілюється порушити чистоту їх рукотворного світу Сукхаваті (Раю), зламати вітку дерева або убити птаха.

Куріння практично повсюдно заборонено в приміщеннях. Штраф 500 доларів.

Тільки тут фармацевт, що розбагатів на торгівлі маззю «тигровий бальзам», міг вкласти величезні гроші в... створення міського парку, в якому яскраві і злегка наївні ідоли в найнаочнішій формі учать відрізняти добро від зла. У «Саду тигрового бальзаму» можна побачити пекло з демонами і муки грішників, тварин, яких потрібно зберегти від вимирання, повчальні сценки з сучасного життя, діснеєвськіх героїв, які, розважаючи, поволі учать жити в світі з власною совістю.

До того ж, Сінгапур вважається продуктовою столицею Азії, так що дегустація блюд місцевої кухні - справа честі кожного приїжджого і справжнє задоволення. До речі, в місті легалізований такий «вид діяльності», як проституція - вона оподатковується офіційним і знаходиться під строгим контролем місцевих властей.

Головні туристичні визначні пам'ятки Сінгапуру розташовані в основному в трьох районах: Центральному окрузі бізнесу, на острові Сентоза і Джуронзі.

На острові Сентоза знаходиться найчудовіший місцевий курорт, де діє парк розваг і атракціонів для всіх віків (особливою популярністю серед відпочиваючих користується Вулканоленд), є красиві акваріуми і пляжі, спортивні споруди, туристичні маршрути. Охочі покататися верхи також не залишилися забуті. А утомлених гостей чекають бари, кемпінги, готелі і готелі екстракласу. Найбільш популярний спосіб добратися сюди - прокотитися на підвісній канатній дорозі, що проходить на висоті 70 метрів над акваторією порту.

На цьому острові всіх зустрічають музичні фонтани і три музеї. Один з них, «Лиця Сінгапуру», надовго запам'ятається відвідувачам Його «населення» складається з механічних ляльок висотою в людський зріст, керованих за допомогою комп'ютера. Вони рухаються, розмовляють, моргають.

Ви хочете побувати в казці, в чарівному сні? Тоді відправляйтеся в Парк метеликів. Вся його унікальна колекція не завмерла під стеклами стелажів, а вільно пурхає на волі, обмежена тільки натягнутою високо вгорі тонкою сіткою.

У Сінгапурі є ще одне дивовижне місце - парк орхідей. Найвишуканіші в світі квіти, смугасті і плямисті, різноманітних, ні з чим не порівнянних забарвлень, заповнюють весь простір нав'язливим, солодким ароматом. Дивні комахи, райські птахи і фантастичні істоти немов тільки вичікують зручного моменту, щоб спурхнути з обридлих стебел і спрямувати увись, подалі від землі. Але так і не можуть його дочекатися... І продовжують тіснитися уздовж тихих алей. А менш везучі їх побратими перетворюються на найоригінальніші в світі сувеніри. Купити їх можна тут же, в павільйоні посеред парку. Живі орхідеї покривають тонким шаром напиленого золота. Пелюстки при цьому розтають, залишаючи тільки витончену золоту подібність прекрасної квітки. Дорогоцінний метал, що увічнив крихкі вигини ніжних пелюсток, зберігає спогади про це дивовижне острівне місто. Позбавлені свого кольору і аромату, вони поступово блякнуть, залишаючи жаль, що свято закінчилося....

Золочівський замок

01 Nov 07 10:59:31 GMT

Місто Золочів розташоване на тернопільській трасі за 66 кілометрів від Львова. Найцікавішою історичною пам’яткою у ньому є старовинний замок — унікальна прикраса «Золотої підкови України». До нього від траси, де стоїть в’їзний знак Золочева у вигляді кола, найкраще їхати через село Підгороднє.

Золочівський замок, збудований на зразок цитаделі, зберігся до сьогодні майже повністю. На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус — палац у стилі ренесансу. Поряд з палацом побудований так званий Китайський палац. Серед багатьох власників замка варто згадати короля Речі Посполитої Яна III Собєського. У 1986 р. у замку було влаштовано музей.

Особлива гордість Золочівського замку — туалети, які в ті часи були рідкістю. А золочівські ще й так майстерно споруджено, що їх вивчали навіть сучасні спеціалісти.

Найзнаменитійшою мешканкою Золочівського замку, крім самого Яна III Собєського, безперечно, можна вважати його дружину Марію-Казимиру — незрівнянної краси француженку, яка доводила до шалу знать, занапащувала чоловіків і кидала в огонь гніву їхніх дружин. До Речі Посполитої Марія-Казимира приїхала тринадцятирічною дівчинкою з далекого Парижа. Мине трохи часу і вона стане королевою, яка матиме величезний вплив на Яна III Собєського. «Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею», — говорили поляки. За це і не злюбили королеви з некоролівською кров’ю. Хоча й Марія на рівні з чоловіками хоробро захищала Золочівський замок, була освіченою та мудрою, їй не могли пробачити західноєвропейської орієнтації, яка значною мірою передалася Янові, та частих візитів до Парижа. Під одного з таких візитів Марія-Казимира стала кумою Людовика XIV, який хрестив її сина, королевича Якуба.

Втім, до вершин трону Марія-Казимира йшла довго й важко. Закоханий у француженку, Ян Собєський не міг одружитися з нею, оскільки його мати Теофіла Собєська була категорично проти змішування крові свого шляхетного роду з кров’ю простолюдинки. Зрештою, Марія стала дружиною Яна Замойського, якому не довелося довго тішитися подружнім життям. Безпробудне пияцтво та невиліковний на той час сифіліс звели його в могилу. Після смерті Замойського та Теофіли закохані Марія та Ян нарешті одружуються офіційно, але вони вже взяли таємний шлюб раніше.

В останні роки життя Яна III Марія дедалі частіше усамітнюється в Золочівському замку. До речі, саме з особою француженки пов’язують мистецький розквіт замку, зокрема, будівництво унікального Китайського палацу.

Прекрасна давня легенда Золочівського замку пов’язана з двома таємничими каменями. Їх знайшли поблизу Золочева, у глухому лісі. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. На них є різьба орієнтовно кінця 14 — початку 15 ст. Власне, тому їх і привезли до замку.

На сірому тілі цих велетнів відвідувачі охоче розглядають «вирізані» невідомою мовою літери, які дійшли до нас із глибини століть. Ще невідомий художник зобразив на кам’яному полотні якісь давні символи — два вінки, терновий і з живих квітів, які переплелися, мов дві обручки, та просвердлив в одному з каменів дуже акуратну дірочку. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти до тієї дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі.

…Сьогодні відвідувачі, які приїжджають до Золочівського замку, знають: якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового, «мертвого», вінка. Якщо ж твоє бажання романтичне — в бік вінка квітучого. Працівники замку жартують: якщо бажання не здійснилося — значить, палець був недобре повернутий, і треба їхати до Золочівського замку ще раз.

РІКИ УКРАЇНИ: нова альтернатива відпочинку

01 Nov 07 10:59:17 GMT

Особливістю туристичного розвитку України є поява у її «колекції» нових видів відпочинку або оновлених та призабутих старих. Одним із них, надзвичайно цікавим, а то й унікальним, є водний.

Багато наших співгромадян, перебуваючи на відпочинку у Туреччині, відчули «смак» рафтингу. Цей модний вид відпочинку тільки зараз, у дещо видозміненому варіанті, почав з’являтися на українському туристичному ринку. А взагалі, сплав ріками є одним із найпопулярніших у світі видів активного туризму. Сплавляються (сплав – термін, що означає подорож рікою), де тільки можна: наші сусіди поляки, при відносній обмеженості у них атрактивних рік, подорожують навіть у «воді по коліна». А що ж у нас?

Якщо поглянемо на мапу України, то відразу стає очевидним величезний потенціал водного туризму. А коли ще й розглянути кожну ріку окремо, її цікаві околиці, мальовничу природу довкілля, багату історію, культуру і побут мешканців, зручність самого сплаву, – таких рік назбираємо в Україні понад два десятка. А поки що на українському ринку декілька років як існує пропозиція сплавів по Дністру, Південному Бугу, Черемошу, Тисі, Десні та ще декілька фрагментарних пропозицій. Говоримо, звичайно, про туризм організований, комерційний. Самодіяльний охоплює значно більший спектр водних ресурсів України, проте не є масовим і популярним.

Дністер. Сплав на туристичних катамаранах річкою Дністер є однією із найцікавіших подорожей в Україні і щодо привабливості не поступається навіть таким «розкрученим» регіонам, як Карпати чи Крим.

Унікальності цим маршрутам надають, у першу чергу, мальовничі ландшафти і їх неповторність: круті скелясті або заліснені береги висотою до 200 м, унікальні травертинові скелі і геологічні відслонення, печери і гроти, водоспади, мальовничі острови, пам’ятки природи, історії, архітектури, етнографії. І все це – дика і неторкана природа, що дає чудову можливість зануритись у світ тиші і спокою.

Теплий клімат у каньйоні вирізняє цю місцевість з-поміж інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше. Дністровські схили вкриті безліччю рідкісних рослин і є домівкою для сотень видів тварин і птахів. Маршрут подорожі проходить у відносній віддаленості від «цивілізації», а отже зумовлює повну релаксацію.

Доречно згадати, що найцікавіша ділянка Дністра знаходиться на території адміністративних меж Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької областей і охоплена Регіональним Ландшафтним Парком «Дністровський каньйон», а традиція туристичних сплавів тут сягає ще 1920-х років.

Південний Буг. Бог – так змістовно називали цю красиву річку наші предки – давні слов’яни. Мабуть не просто так... Південний Буг – третя за величиною ріка України, що протікає центральними і південними її областями через зону лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення – Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.

Гранітні скелі узбережжя, мальовничі острівці, теплий клімат Побужжя, багатство флори і фауни, цікаві історико-архітектурні, археологічні пам’ятки та незіпсованість цивілізацією роблять відпочинок у цій місцевості надзвичайно привабливим. У Побужжі діє ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя». Із південнобузькими порогами «Мигія» і «Гард» в давнину була тісно пов’язана історія запорізько-гайдамацьких рухів. Тепер – це найскладніша ділянка річки у Миколаївській області.

У наш час ріка все частіше використовується туристами для сплавів, а гранітні скелі – прекрасне місце для тренувань скелелазів. Для туристів без досвіду сплавів найкращою є ділянка Бугу на Вінниччині з відносно нескладними поріжками, мальовничими скелястими гранітними берегами, особливо у селах Печера і Сокілець з грядою найбільших Сокілецьких порогів. Колись це був маєток відомої на Поділлі родини Потоцьких, останні власники якого спочивають у гробівці, збудованим відомим київським архітектором Владиславом Городецьким. Справжньою окрасою також є стара дерев’яна церква на високій стрімкій скелі та вражаючий грандіозністю столітній водяний млина. Останні зустрічаються досить часто і є колоритом Південного Бугу.

Розпечена сонцем земля, що пам’ятає стукіт копит козацьких коней, вигоріла трава, запахи різнотрав’я збуджують уяву подорожуючих, а несамовиті світанки та заходи сонця зачаровують мандруючих.

Черемош. Щороку навесні, коли перший подих тепла сонячних променів починає пробуджувати гори від довгого зимового сну, білі шапки мальовничих Карпат поступово змінюють біле вбрання на зелене. Тисячі струмків, стікаючи по схилах гір, дзюркочуть і співають переможну пісню весни. Зливаючись, вони наповнюють потоки, а ті – бурхливі ріки, що своїм шумом будять усе живе навколо. Вони і давні мешканці цього регіону, гуцули, гостинно запрошують до себе у гості: відчути усю силу та красу природи, налити серця молодими весняними соками, цією первозданністю очистити думки та душі, наповнити себе бажанням жити і позитивною енергією на цілий рік!

Традиція водного туризму на Черемоші сягає ХІХ століття. Відтоді й до початку 1950-х років гуцули-бокораші, ризикуючи життям, сплавляли тонни деревини плотами-дарабами. Вони були справжніми професіоналами: провести бурхливою водою через пороги, бистрини і круті повороти в’язки плотів загальною довжиною у кількадесят метрів – це справа виключно для сміливців! А таких у нашій історії не бракувало. Подібні подвиги творили й козаки, які чайками проходили Дніпром дев’ять небезпечних порогів та Південнобузькі пороги Мигія і Гард. Дерев’яні каяки, від яких веде свій початок водний туризм, вперше з’явилися на Черемоші у міжвоєнний час.

Перша половина травня – період активного танення снігів – найкраща (і найзручніша через травневі свята) пора насититись адреналіном на порогах Черемошу. Це справжнє свято пробудження гір, подароване природою людям. Тут, в долині Чорногірського хребта є добра нагода розім’яти м’язи після «зимової сплячки» – сплавитись порогами, піднятися на легендарний Піп Іван з руїнами довоєнної обсерваторії, вийти на найвищу вершину України – Говерлу. Крім того, у музейних зібраннях Криворівні та Коломиї є добра нагода познайомитися із колоритним Гуцульським краєм.

Мальовничі ріки, різнопланові і багаті! Недарма стільки легенд і пісень витає довкола них. Для того, щоб про це розповісти потрібен не один спецвипуск журналу. З часом розповімо і про інші, ну а наразі – пакуйте рюкзаки і гайда відкривати для себе Україну!

Додаткова інформація:

1) Маршрути по Дністру і Південному Бугу (на Вінниччині) не складні і не потребують спеціальної підготовки, а тому цілком підходять для людей різних категорій: молоді і старшим людям, сім’ям з дітьми, колективам фірм і організацій та ін. Натомість, подорож по Черемошу або Південному Бугу (на Миколаївщині) розрахована на туристів з хоча б елементарним досвідом водних та пішохідних походів і рекомендована для молоді, колективів фірм і організацій.

2) На українському туристичному ринку є пропозиції по сплавах розраховані на вихідні дні (2-3 денні) або багатоденні (3-14 днів).

3) Вартість таких подорожей на одного туриста в середньому складає 25-40$ на добу (входить: транспорт; користування спеціальним спорядженням і засобами страховки (туристичний катамаран, весла, жилети); намети, туристичні килимки і спальники; послуги гідів-провідників з екскурсійним обслуговуванням; харчування з обслугою кухаря; страхування) і залежить від рівня обслуговування та кількості туристів в групі.

4) Оптимальні групи для сплавів від 5 до 20 туристів.

5)Сезонність сплавів: травень – жовтень.

Шотландські замки або номер з привидами

01 Nov 07 10:58:57 GMT

Найзнаменитішим замком у всій Шотландії, хоч і не найстародавнішим, звичайно, є Балморал (Balmoral) - літня резиденція англійської королівської сім'ї ще з часів королеви Вікторії. Назву сучасній будові дав інший стародавній замок, руїни якого знаходяться тут же, неподалік.

Кажуть, що коли принц Альберт вперше відвідав ці місця, ліси навколо зруйнованого часом замку нагадали йому Тюрінгию, його батьківщину. Саме це послужило приводом для покупки ділянки землі, на якій згодом був зведений той Балморал, зубчаті стіни якого дотепер підносяться над зеленню старовинних дубів.

Другий Балморал був збудований в баронському стилі архітектором Вільямом Сміттом. Роботи були завершені в 1855 році, після чого замок був подарований королеві Вікторії від чоловіка, що гаряче любить. З тих пір замок придбав статус королівської дачі, куди члени монаршої сім'ї виїжджають на літні місяці, а любов до Балморалу вважається відмінною рисою «справжніх» королів.

Відомий такий факт: неприязнь до принцеси Діани в найяснішій англійській сім'ї стала рости саме після того, як в газетах з'явилася фотографія принцеси, що з нудьгуючою міною прогулюється по доріжках маєтку. А вже після того, як вона привселюдно заявила, що літо в Балморалі для неї є справжнім випробуванням із-за тиші і нудьги, сім'я у один голос вирішила, що принцеса «несправжня».

Одна з кімнат замку - Дункан-хол - вважається тим місцем, яке надихнуло Шекспіра на опис сцени вбивства короля Дункана Макбетом в трагедії «Макбет».

Навколо замку розбиті прекрасні сади, включаючи унікальніший «Сад на воді». Неподалік дотепер стоїть садовий будиночок, де королева Вікторія, вже будучи вдовою, любила снідати і писати свої знамениті щоденники.

Ліси, що оточують замок, залишилися незайманими при будівництві, що зберегло велику частину живності і забезпечило замку славу кращих мисливських угідь в країні. У протікаючій за Балморалом річці Ді (Dee) всі англійські королі і принци традиційно ловлять рибу. У зв'язку з тим, що тут чудово ловиться лосось, високих іноземних гостей, як правило, запрошують на рибалку. Тільки треба не забути всю спійману рибу в кінці дня випустити назад. Це теж частина традиції, як і обов'язкове носіння чоловіками шотландського костюма під час перебування в Балморалі.

У всю решту пори року, коли королівська сім'я не живе в замку, він відкритий для відвідувачів. Прямо у тіні світло-сірих високих стін розташовані ресторанчики і кафе, де можна покуштувати справжній англійський чай з розписних фарфорових чашок у вікторіанському стилі. Враження, що ви побували на чайній церемонії у королеви, буде повним.

Замки Друм (Drum) і Гратс (Grathes), що відносяться до XIII і XIV століть відповідно, розташовані на тій же річці Ді, тільки трохи вниз за течією, і відстоять один від одного всього на п'ять миль. Земля, на якій вони збудовані, була дарована їх першим власникам - Олександру Бурнетту і Вільяму де Ірвіну - королем Робертом Брюсом в 1323 році за вірність трону і інші заслуги. Місцеві жартівники стверджували, що обом вельможам була виділена одна земля на двох, але замість того, щоб по звичаях того часу почати війну один з одним, було ухвалене мудре рішення поділити землю навпіл. Стіни замку Друм мають 12 футів в товщину, і там є навіть потайна башта, в якій, як свідчать легенди, у разі небезпеки ховалися господарі або насильно ховали когось іншого. Часи були темні...

Замок Стірлінг (Stirling) свого часу був стратегічно важливим фортом. Тут, образно кажучи, лежали ключі від нагір'я і рівнин Шотландії. Той, хто володів Стірлінгом, був господарем Шотландії. Замок, що виріс прямо з скелі, пам'ятає війни XIII і XIV століття. Він кілька разів переходив з рук шотландців в руки англійців і назад. З 1496 року замок був резиденцією королівського будинку Стюартов, тут була коронована Марія Стюарт, і сьогодні він зберігає той вигляд, який придбав при її правлінні.

Замок Інверерей (Inveraray) за шотландськими мірками можна рахувати новостроєм - він виник в XVII столітті і є яскравий зразок шотландського баронського стилю. Замок дотепер є фамільною резиденцією клану Кемпбел, тому відкритий для відвідувачів лише частково. Історія замку повна містичних розповідей. У ньому, по одній з легенд, мешкає привид убитої арфи герцога Аргіла, господаря замку. Переказ також свідчить, що в небі над замком бачили битву французів з воїнами нагір'я, а пізніше була одержана звістка про загибель шотландців, що атакували французький форт.

Багато замків переобладнано в готелі, де, як і вважається, мешкають фамільні привиди.

Колись замок Гламз (Glamis) був всього лише мисливським будиночком королів Шотландії. Саме тут король Малколм II Шотландський помер від ран, одержаних в битві. У 1372 році будинок був переданий сім'ї графів Стратморов. З тих пір Гламз - спадкове володіння Боуз-Лайонов, шотландських графів Стратморов і Кингхорнов. У цьому будинку виросла леді Елізабет Боуз-Лайон - королева-мати, що недавно померла. Принцеса Маргарет також народилася тут.

Власне замком Гламз став в XVII столітті, коли був грунтовно перебудований. І, як всякий британський замок, тут же обзавівся привидами. У ньому є таємна кімната, розташована в товщі стіни. Її вікна видно з двору, а входу в кімнату немає. По легенді, граф Стратмор і його друг приречені дияволом вічно грати там в карти за те, що наважилися узятися за азартну гру в неділю. Якщо підійти до стіни в тому місці, де розташована кімната, то в ніч з суботи на неділю можна почути розмову двох нещасних.

Протягом декількох сторіч по Гламзу бродить примара леді Дженет Дуглас, звинуваченої королем Джеймсом V в чаклунстві і спаленої живцем. У замку і його околицях часто з'являється примара Сірої Пані, про яку взагалі нічого не відомо. Дух маленького хлопчика-пажа часто виникає в гостинної королеви-матері, де він тихо сидить в очікуванні розпоряджень. У обличчя сплячих гостей ночами заглядає невідомий лицар в повній зброї. Одна з кімнат замку - Дункан-хол - вважається тим місцем, яке надихнуло Шекспіра на опис сцени вбивства короля Дункана Макбетом в трагедії «Макбет».

Не дивлячись на похмурі легенди, сам Гламз дуже живописний, а навколишня природа діє більш ніж заспокійливо.

Біля замку розбито декілька садів, зокрема італійський парк з живоплотами і алеями, буків. Тут є також спеціальний маршрут, що проходить через реліктові ялицеві і модринові гаї.

Особливе місце в серцях шотландців займає замок Урхарт (Urquhart), грандіозні руїни якого відображаються в оглядинах озера.

Лох-Нес (Loch Ness). Адже саме йому, а не водам озера, місцеві жителі зобов'язані всесвітньою славою і невичерпним потокам туристичних фунтів стерлінгів.

Тоді як туристи зі всього світу намагаються виловити Несі в озері, жителі найближчого села прагнуть не підходити у сутінках до руїн. Колись мешканці замку з покоління в покоління передавали легенду про злом Водяному Келпі, що вартував води Лох-Неса і що був подорожнім у вигляді довгошийого коня з маленькою головою. Замок давно вже лежить в руїнах, а легенда жива і понині, як і прізвище власників замку - Грант. Тільки замість коня майже симпатичний динозавр і трикутні пляшки одного з кращих сортів віскі.

Всі гори, долини, річки і водопади просто напхані всякою нечистю, з якою у шотландців споконвіку склалися свої, досить теплі відносини.

Послухати історії про Несі можна в навколишніх пабах, де спаси вас бог засумніватися в існуванні лохнеского чудовиська вголос, скептично відмітивши, і це нехитро, зважаючи на фортецю місцевого віскі, що озеро здається населеним монстрами! Жителі сусіднього села свято вірять в реальність чудовиська Несі, яке приносить їм недурний дохід, і не збираються так легко розлучатися з його сусідством.

Шотландці взагалі дуже марновірний народ, схильний вірити у все містичне, тому легенд і міфів просто не злічити, а якщо вірити місцевим жителям на слово, то всі гори, долини, річки і водопади просто напхані всякою нечистю, з якою у шотландців споконвіку склалися свої, досить теплі відносини.

Наявність в Шотландії незліченої кількості примар обіцяє туристам не тільки масу вражень, але і відображається на їх гаманцях. Річ у тому, що багато хто із замків переобладнані в готелі, де, як і вважається, мешкають фамільні привиди. Цих безтілесних мешканців нинішні господарі бережуть як зіницю ока, а їх реклама, напевно, ще важливіша, ніж реклама віскі в місцевому барі. Готель з привидами традиційно має великий попит, а за кімнати беруть дорожче.

Наприклад, замок Дорноч (Dor-noch), перші згадки про яке відносяться до початку XIV століття, славиться не тільки як прекрасний гостинний готель, але і як один їх самих густозаселених привидами замків. Перша споруда була зруйнована вщент у середині XIV століття в результаті міжусобних воєн між войовничими Гордонами і власниками замку Сазерлендамі, але вже протягом наступних декількох десятиліть була відбудована наново. Розповідають, що коли герцогиня і герцог Сазерлендськіє були отруєні в Хельмсдейльськом замку в 1567 році, стіни Дорноча стрясалися. Привиди подружжя дотепер з'являються ночами в замку, як і примари багатьох інших його колишніх мешканців.

Такі готелі звичайно ремонтують особливим способом - залишаючи все старе і лише подекуди вкраплюючи досягнення цивілізації. Стелі в кімнатах низькі, віконця вузькі, забрані гратами, а меблі, здається, збереглися ще з часів перших мешканців замку. Але це все бутафорія - старизна закінчується у ванних кімнатах, де постояльців чекають білосніжні ванни, душові кабінки і пухнасті рушники. Сніданок вам теж не стануть подавати на олов'яних дошках і віскі не наллють в дерев'яні кухлі. Хоча треба сказати, що всі ці «сучасності» тут же забуваються, коли темної-темної вночі під завивання північного вітру, що рве з петель стародавні віконниці, в коридорі, а то і прямо у вас в кімнаті почнуть скрипіти мостини. Лякатися не варто - дбайливі господарі покладуть вам в тумбочку Біблію, а на столик в кутку поставлять карафку віскі.

Відпочинок у Хорватії

01 Nov 07 10:57:36 GMT

Найчистiша вода, блакитна хвиля та нагрiтi сонцем сосни та пiнiї - що ще потрiбно сумуючому за екологiчно чистим вiдпочинком туристу? Хорватiя, яка щасливо уникнула всiх прикрас передових промислових технологiй та майже вiдновлена пiсля трагiчних вiйськових подiй, у даний час заробляє на життя переважно туризмом.

І, треба вiдмiтити, виходить це у неї дуже успiшно, тому що тут трепетно бережуть природнi багатства у виглядi сотень островкiв, недоторканих цивiлiзацiєю лiсiв, озер та безлюдних каменистих пляжiв iз не замутненою водою. У радянськi часи путiвки до цiєї майже капiталiстичної країни викликали справжнiй ажiотаж у простих громадян. Вiдвiдати Югославiю (Хорватiя, безспiрно, є повноправною приймачкою цiєї зруйнованої країни) можна було в якостi нагороди за трудовi звершення, видатнi успiхи у суспiльному життi, по блату чи за взятку. Зараз справа куди простiша. Туристу, який вiдправляється до Хорватiї, навiть вiзу оформлювати не потрiбно. До новiтньої туристичної iсторiї першими увiйшли курорти пiвострова iстрiї: Пула, Ровiнь, Поречь та Умаг. Крiм того, активно освоєна нашим туристом аристократична Опатiя та iнше Кварнерське побережжя. Останнiми роками дiйшла черга i до курортiв Далмацiї: туристичнi агентства пропонують швидко завоювавшi популярнiсть Шибеник, Сплiт чи, по-домашньому затишнi, мiстечка на зразок Брели та Башка Вода.

Транспорт

Із мiста до мiста легко добратися автобусом чи на маршрутцi. Вартiсть проїзду приблизно 0,2 євро/км. Якщо ви сiдаєте не на кiнцевiй зупинцi, не забудьте «проголосувати» водiю автобусу, iнакше вiн може просто проїхати повз вас. Користуючись маршрутним таксi, пам’ятайте, що вартiсть проїзду у приватнiй маршрутцi вдвiчi вища за державний тариф. Таксисти беруть приблизно 0,9 євро за 1 км.

Прокат велосипеду

Непоганою розвагою є й велосипеднi прогулянки. Ви побачите спецiальнi траси, прокладенi живописними околицями. Приємним доповненням до прогулянки послугує схема дорiг, яку вручають туристу разом iз орендованим велосипедом. До речi, майте на увазi, якщо iз велосипедом вiдбулася дрiбна неприємнiсть у виглядi проколу шини, додаткової оплати iз вас не будуть вимагати. Прокат велосипеду на цiлий день обiйдеться у 7 євро. Погодинна оплата складає приблизно 2,5 євро.

Прокат автомобiля

Найдешевший автомобiль - «Fiat Uno». Його оренда обiйдеться у 35 євро/доба, «Opel Corsa» - 45 євро/доба, дизельний «Golf IV» - 65 євро/доба. Страхування - ще 5 євро на кожен день оренди.

Ресторани

Кухня Хорватiї - проста та ситна. Мiсцевими делiкатесами вважаються пршут (в’ялена шинка) та овечий сир iз острова Пага iз незвичайним смаком та ароматом, виготовлений за особливою технологiєю. Усюди можна зустрiти козяче молоко та сир. Делiкатесами назвати їх важко: дуже вже специфiчний у них смак, точнiше, пiслясмак.

Континентальнi снiданки у готелi вiдмiчаються хiба що смачною випiчкою. Особливо вдаються хорватам шаровi штучки. У коробах - мiсцевих ресторанах - годують просто та не дуже вишукано. Обiд iз великої страви iз м’ясом та картоплею, порцiї устриць та пiвлiтрового глечика iз вином обiйдеться у 15 євро. Порцiя спагетi iз креветками, мiдiями, восьминогом та устрицями коштує 13 євро. Восьминiг гриль - 5 євро, овочевi салати - приблизно 1,5 євро за велику порцiю. Треба вiдмiтити, що салати доволi однаковi та являють собою великi шматки огiркiв, помiдорiв, болгарського перцю та капусти. В якостi заправки пропонується масло та оцет. Питна (мiнеральна) вода у ресторанах подається безкоштовно. Виключення складають ресторани при готелях. Там за воду можуть взяти 0,5 - 0,9 євро залежно вiд сезону. Любителям пива слiд знати, що у магазинi при першiй покупцi пляшкового пива (0,7 - 0,8 євро) ви оплачуєте i напiй, i склотару. При послiдуючих походах за пивом пустi пляшки здаються, їх вартiсть враховується i оплачується вже лише пиво. І справа тут не лише в економiї. Здача тари лише у нашiй уявi є прерогативою асоцiальних елементiв. У цивiлiзованих країнах - це абсолютно звичайна справа.

Пляж

Нашi туристи вже перестали дивуватися такiй великiй кiлькостi нiмецьких туристiв на бiльшостi курортiв. Тим не менше, якщо опинитеся у Хорватiї до чи пiсля офiцiйного високого сезону (початок червня чи кiнець серпня) - ви вiдмiтите велику кiлькiсть «божих кульбабок» нiмецького походження. Справа в тому, що ровесники наших ветеранiв вiйни поправляють своє здоров’я на курортах ласкавої Адрiатики за рахунок державних пенсiйних фондiв. І все б нiчого, якщо б не сумнiвне задоволення щоденно бачити оголенi торси почесних нiмецьких фрау на пляжi.

Що вже й казати про нудистськi пляжi, якими славиться Хорватiя. До речi, про «орiєнтацiю» пляжу повiдомляє синiй знак iз перекресленим зображенням купальнику. Безперечний атрибут пляжного вiдпочинку - капцi (7,5-8 євро). Крiм того, капцi - це оборона проти пiдлих морських їжакiв, обов’язкових жителiв прибережної смуги. Також будьте готовi до того, що тутешня галька iнодi бiльш схожа на корявий щебiнь. Хоча, всi цi дрiбнi неприємностi забуваються при видi неприродно прозорої чистої води. Плата за шезлонг i тент може складати 2,5-3 євро на день. Прокат катамарану обiйдеться у 4,5 євро/год., моторний човен вам нададуть за 9 євро/год. чи 28 євро за 4 години.

Екскурсiї

Нацiональний заповiдник, Плiтвицькi острови, являє собою унiкальну природну систему рiзнорiвневих островiв, дрiмучих лiсiв, гiр та лугiв. Вхiдний квиток на територiю парку коштує приблизно 10 євро. Для уникнення тотального затоптування заповiдника туристам приписано перемiщуватися ґрунтовими дорiжками та спецiально влаштованими дощатими настилами. Їхня ширина - приблизно пiвтора метри, тому у розпал сезону на дорiжках явно тiснувато.

Вхiд до нацiонального парку Крк коштує 6,5 євро. Вiдчуття недоторканої невинної природи, характерне для Хорватiї, виникає не дивлячись на наявнiсть на островi старовинного, добре вiдомого у Європi курорту Малiнську та навiть сучасного аеропорту. Унiкальнiсть нацiонального парку не лише у бiльшостi древнiх пам’ятникiв слов’янської культури та писемностi. Великий iнтерес являє i багата флора острову, яка, крiм iншого, нараховує декiлька десяткiв ендемiкiв - рослин, якi ростуть лише на Кркi. Найбiльше мiсто пiвострова Істрiя Пула за часiв античностi було римською колонiєю. Саме тому тут можна полюбуватися пам’ятниками давньоримської архiтектури. Обов’язковим пунктом екскурсiйної програми Пулою - вiдвiдування античного амфiтеатру «Арена», який не поступається римському Колiзею. Мiську панораму краще всього оглядати iз пiдвищення, де розташувався мiський археологiчний музей. Вартiсть музейного квитка - 1,3 євро.

По 24 серпня у Дубровинцi проводиться щорiчний мiжнародний фестиваль мистецтв «Дубровницькi лiтнi iгри». Давне мiсто перетворюється у цi днi на грандiозну сцену. Трагедiї, опери i балети, вечори поезiї та концерти класичної музики - глядачем всього цього можна стати у парках, палацах та на майданах мiста. Традицiя, яка виникла понад пiвстолiття тому, на пiвтора мiсяцi притягує у курортне мiсто любителiв мистецтва iз всiєї Європи.

Рiзне

Зазвичай у пропонованi екскурсiї включають дегустацiї мiсцевих вин, сирiв чи меду. Традицiйне туристичне дiйство на радiсть продавцям та гiду розгортається зазвичай у маленькому колоритному селi, через яке слiдує автобус. Як правило, пiсля дегустацiї дiйсно чудового меду - квiткового, лiсового (кажуть, буває навiть сосновий) - туристи охоче купують декiлька баночок для себе та в якостi сувенiрiв для близьких. У середньому, на тиждень у Хорватiї у розпал сезону слiд взяти iз собою приблизно 400 євро. Цiєї суми вистачить на дуже насичений рiзноплановий вiдпочинок. У цiлому бюджет вiдпочинку складає 1020 євро.

Львів, досі незвіданий

01 Nov 07 10:57:32 GMT

Ми живемо у дивовижній країні, багатій своєю історією, звичаями і легендами. Проте більшість з нас, заклопотаних своїми буденними проблемами і роботою, не знає і маленької частинки того прекрасного і таємничого, що живе своїм життям зовсім поруч з нами…

Ми їздимо відпочивати в заморські країни, мріємо про Рим і Європу і дуже мало знаємо про наше, рідне.

Хто з мешканців Західної України хоч раз не побував у Львові?

Напевно, таких буде дуже мало. А що ми знаємо про Львів такого, що змушує туристів з усього світу бути його постійними гостями?

Головні привиди Львова живуть, звичайно ж, в центрі міста.

Насамперед загляньте в Ратушу, на самий її верх – підійматися доведеться високо, тому шансів на самоту у вас багато.

Ділять її два містичні сусіди – безрукий кат і сентиментальний чернець в труні. Причому обидва достатньо нешкідливі. Кат бродить по ратуші у пошуках своїх рук, які йому за життя відрубали на його ж прохання (дуже багато крові на них було).

З ченцем історія цікавіша. Серце ратуші, старовинний годинник роботи відомої австрійської контори Wilhelm Stiehl, що відбиває кожні 15 хвилин, одного разу зупинився. На ремонт потрібно було багато часу – близько року. Признатися городянам в тому, що серце Львова зупинилося, у мерії духу не вистачило. Тому чиновники зайнялися пошуками людини, яка на час лагодження механізму замінила б годинник і дзвонила б в дзвін не просто кожну годину, а кожні 15 хвилин! Як не дивно, така людина знайшлася – чернець Григорій. Протягом декількох років він справно замінював годинниковий механізм, а маленька кімнатка в центрі ратуші перетворилася на його келію. Каверзи львів'яни не розгадали, а коли прийшов час і годинниковий механізм затікав, чернець не витримав прощання з ратушею і впав як мертвий на порозі. Городяни вірять, що він віддав своє серце годиннику і кожну північ перевіряє, чи все з механізмом в порядку. До речі, львівський механічний годинник – останній в Європі (є ідентичний екземпляр в Австрії, проте австрійські туристи призналися львівським екскурсоводам, що їх годинник зламався).

Підземелля Костелу єзуїтів – ще те містечко. Легенд, з ним пов’язних, вистачило б на ціле місто. Орден єзуїтів славився жорстокістю і пристрастю до тортур. У сирих стінах підземель колись катували людей – ці знаряддя (диба і кандали) були виявлені у наш час (зараз зберігаються в міському музеї історії і релігії). Є тут і своя примара – Чорний чернець. Говорять, ніби він продав душу дияволові. У ці підземелля з'явився за злощасним ченцем Рогатий і поніс його прямо в пекло, залишивши підписаний кров'ю договір про "купівлю-продаж" душі (очевидно, щоб інші ченці не хвилювалися, розшукуючи товариша). Говорять, ніби лист існує насправді, а його копію можна знайти в судових архівах (адже саме в суді розбирали справу про зникнення ченця). Тепер Чорний чернець гуляє по підземних залах, шукає свою продану душу, лякаючи всякого необережного туриста.

Але найцікавіша таємниця пов'язана з важкезним базальтовим саркофагом, який знаходиться в глибині підземель (одна його кришка важить більше ніж півтонни). Саркофаг був створений для архієпископа Вижіцького, на кришці вибита дата його народження і ім'я. Замість дати смерті всього дві цифри – 17... Так зазвичай робили, коли готували труну заздалегідь. Усередині нічого немає. Тільки подряпини, ніби хтось хотів вибратися назовні, і дірка довгастої форми, яку... пробили зсередини (за словами екскурсоводів, це підтвердили учені). До речі, Вижіцький був однієї крові з відомим родом Потоцьких, один з представників якого застрелився срібною кулею.

Продовжити знайомство з містичним Львовом можна в Музеї-аптеці. Тут є кімната алхіміка зі всім устаткуванням, пам'ятник відьмі і підвали із спеціальним залом для таємних масонських зустрічей. А в найдальшому приміщенні у фарфоровій вазі зберігається, природно, справжнісінька, універсальна протиотрута – терріак, винайдений ще в Стародавній Греції.

Рання осінь – чудовий час для прогулянок на свіжому повітрі. Але якщо кручені львівські вулиці із занепалими старими будиночками виведуть вас вгору, на порослу лісом гору Кайзервальд, будьте обережні – це володіння Зеленої пані. Ще пару сотень років назад городянин, що випадково ступив сюди, прагнув якнайшвидше забратися геть, тому як Зелена пані – пані з характером. Іншого подорожнього вона заманює углиб від доріжки і... варить з нього чарівне зілля. Правда, які саме риси вдачі привертають любительку дивної кулінарії, незрозуміло, проте про всяк випадок краще поводитися пристойно.

Можна також вівідати Личаківське кладовище, що вже давно отримало статус музею. Говорять, що навіть найвіддаленіша від поезії людина, пройшовшись по старовинних, засипаних торішнім листям алеям Личакова, починає писати вірші. Скульптури і надгробки Личаківського музею-заповідника вважаються одними з найкрасивіших в Європі. Свої творіння тут поставили талановиті скульптори – Гартман Вітвер, Юліан Марківський, Антон і Юліан Шмізери. На жаль, безліч могил і скульптур постраждали через вандалів, які розшукували поховання з казковим багатством (до цих пір живі історії про те, що в склепах Личакова ховали багачів в золотих чоботях).

На Личаківському кладовищі є і свої містичні маршрути. Дуже популярна могила з скульптурою у вигляді Сплячої красуні. Знавці розповідають, що це могила актриси. Одного разу вона так увійшла в роль, що замість того, щоб померти на сцені навмисно, насправді відійшла в інший світ. Глядачі про трагедію не здогадалися і довго аплодували стоячи. А ось біля поховання сім'ї Замойських з настанням темноти можна почути дзвін ланцюгів, на яких висять труни, і тихі зітхання. Говорять навіть, що були смільчаки, які пробиралися всередину старовинного поховання. Їм вдалося розглянути крізь кришталеві труни рум'яних осіб Замойських. А ось останки Миколи Чернецького, єпископа української греко-католицької церкви, довелося перенести. Вся справа в його славі чудотворця – багато хто норовив понести з собою жменю землі з його могили "на щастя", тим самим поступово розкопуючи поховання.

Ну і як же обійтися без любові – навіть в царстві мертвих є місце двом закоханим. Львівські старожили говорять, що в місячну ніч на кладовищенській доріжці можна побачити примари похованих тут художника Артура Гротгера і його нареченої Ванди Монне. Історія їх життя гідна романа – бажаючи забезпечити кохану грошима, Артур виїхав до Парижа у пошуках кращої роботи і там "загаснув" від туберкульозу. Юна Ванда, якій до того моменту не виповнилося і двадцяти років, насилу знайшла гроші і перевезла тіло коханого з паризького кладовища Пер-лашез на Личаків.

Місто із смаком кориці і кави

Коли йдеш львівськими вулицями, очі розбігаються від великої кількості аптек і кафе. Деколи навіть здається, що місцеві жителі тільки тим і займаються, що їдять і лікуються

Загалом їх можна зрозуміти – за кожним поворотом подорожнього підстерігає безліч спокус гастрономів. Запах кави і кориці буде супроводжувати вас усюдиі, дивно, але лвів’яни вже навіть не помічають його.

Кінотуризм: слідами улюблених героїв

01 Nov 07 10:55:46 GMT

Новий вид туризму – кінотуризм – завойовує в світі все більшу популярність. Шанувальники кіно і телебачення готові платити чималі гроші і пройти крізь будь-які випробування, щоб побувати на місцях зйомок своїх улюблених фільмів або серіалів.

Як вважають самі турагенства, кожен п'ятий тур до Великобританії, наприклад, здійснюється з метою побачити місця зйомок популярних фільмів – і в першу чергу «Гарі Поттера». Завдяки англійській письменниці сучасна Великобританія асоціюється не інакше як з казковою магією, а місто Лондон – з Гарі Поттером. Шанувальників книг Ролінг чекає абатство 13 століття, замок Глостера і Королівська школа, в стінах якої і знімалася магічна школа Хогвартс.

Не менш популярна і Франція: головний паризький музей Лувр минулого року відвідала рекордна кількість туристів – 8,3 млн. чоловік. Експерти розцінили зростання числа відвідувачів як результат популярності кінофільму «Код да Вінчі». Численні скандали, пов'язані з романом Дена Брауна, а потім і його екранізація спонукали багато мандрівників приїхати до Парижу, щоб своїми очима побачити скляну піраміду Лувру і знамените полотно Леонардо. Тенденція розвивається настільки стрімко, що туроператори на повному серйозі рахують фільми "Віртуальними рекламними брошурами". Які ж ще міста і країни популярні у любителів кіно?

Нью-Йорк. Це місто, як ніяке інше, знамените кінематографічними визначними пам'ятками. По його вулицях проносилися всілякі чудовиська, наприклад, такі як Годзілла або ящероподібні інопланетяни з «Дня незалежності». На хмарочос Емпайр-стейт Білдінг дерся Кінг-конг, а на добру половину всіх хмарочосів, що залишилися, – Людина-Павук. На перетині Лексингтон і 52-ої вулиці знаходяться ті самі грати на проїжджій частині, гаряче повітря з якої здіймало спідницю Мерілін Монро. Прогулюючись по алеях Центрального парку, ви можете пригадати кадри з фільмів «Осінь в Нью-Йорку» і «Грін-кард». Гіди з будь-якої туристичної контори із задоволенням покажуть вам естраду Центрального парку, знайому по фільму «Сніданок у Тіффані», або пожежну станцію «Мисливців за привидами». Втім, щоб пригадати всі фільми, зняті в Нью-Йорку, не вистачить і цілого дня.

Нова Зеландія. Ця країна переживає справжній туристичний бум – і все завдяки нашумілому «Володареві кілець». Справді, режисер фільму Пітер Джексон прославив свою батьківщину на століття. Саме тут в містечку Матамата було побудовано з дерева і гіпсу село Хоббітов. Тепер національний парк Тонгаріро більше відомий як похмура країна Мордор. Місцеві туристичні агентства організовують тури по чарівному лісу Ізенгард (національний парк Маунт Еспайрінг), по річці Форд Бруйнен, по якій сплавлялися члени Братства Кільця, або лісу Рівенделл (регіональний парк Каїтоке). Всього ж більше 150 місць можуть похвалитися тими або іншими кадрами, що потрапили в знаменитий фільм. А ще тут знімалося «Піаніно», «Колись вони були воїнами» і багато інших.

Туніс. Тут поблизу містечка Тозер, 20 км. углиб пустелі Сахари, знаходиться справжня мекка для фанатів «Зоряних воєн» - рідне село Люка Ськайуокера. Так, хай вона зроблена переважно з гіпсу, дроту і дерева, але справжнім поклонникам все одно. Потрапивши туди, будь-хто відчуватиме себе так, ніби щойно приземлився на Татуїн. Ще далі на південь, через соляні рівнини знаходиться маленьке пустинне село Матмата, якого немає на карті, але 700 будинків кам'яного століття якого теж увійшли до фільму. Окрім «Зоряних воєн» в Тунісі зняті «Англійський пацієнт», «Життя Брайана» і «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчегу».

Мальта. Щоб потрапити до Стародавньої Греції або Стародавнього Риму, просто відвідаєте Мальту. Адже саме в тутешніх живописних руїнах палаців і храмів, а не в справжній Греції і Італії знімалися «Гладіатор», «Троя», «Олександр», а ще «Граф Монте-крісто» і «Попай-моряк».

Таїланд. Іноді приплив кінотуристів в якусь місцевість така велика, що починає загрожувати місцевій екології. Так трапилося, наприклад, з лагуною Майя тайського острова Пхи Пхи. Через велику кількість фанатів фільму «Пляж» з Леонардо ді Капріо в головній ролі, влада задумалась про те, щоб обмежити доступ туристів, що порушують екологію лагуни. А ще в Таїланді знімалися «Мисливець на оленів», «Поля смерті» і більшість фільмів про в'єтнамську війну.

Торонто. Приголомшлива архітектура і, крім того, низькі ціни і податки стали причиною того, що Торонто чудово замінює американським кінематографістам їх рідні Штати. Як би дивно це не здавалося, але саме в цьому канадському місті знімалися такі «американські» фільми, як «Поліцейська академія», «Вердикт», «Екзотика», «Влада місяця» і навіть... «Чікаго»!

Прага. Студія Баррандов і класична європейська архітектура зробили Прагу «Європейським Голівудом». Саме на цих похмуро-сірих вулицях відбувалася дія фільмів «Амадей», «Місія нездійснена», «Ідентифікація Борна» і багато інших.

Ближній Схід. Тут знімалася величезна кількість історичних і пригодницьких картин. Найпершою успішною епопеєю був звичайно «Лоренс Аравійський», знятий в 1962 році в різних частинах Йорданії, найбільш відомі серед яких Ваді Рам, Маан і Ель-джафр. Тут же в Йорданії старовинне кам'яне місто Петра послужило чудовими декораціями для «Індіани Джонс», «Останнього хрестоносця» і фільму «Мумія повертається». Деякі сцени фільму «Малкольм Х» з Дензелом Вашингтоном в головній ролі були зняті в місті Мекка в Саудівській Аравії. Це був перший і, здається, поки єдиний художній фільм, який влада Саудівської Аравії дозволили зняти в цьому святому для мусульман місті. Ходять чутки, що голлівудські кінематографісти почали екранізувати найвідоміший роман Пауло Коельо «Алхімік» теж на Близькому Сході: у Йорданії, Дубаї і деяких інших країнах. Немає сумніву, що фільм прославить яке-небудь східне місто або село. Залишилося лише трошки почекати.

Легенди осені

01 Nov 07 10:55:37 GMT

Чи не траплялося з тобою такого, коли ти вкрай виснажений після літньої спеки та задушливого кабінету, після розповідей колег про щасливо проведені відпускні дні, раптом починаєш розуміти, що працювати без відпустки не можна. І ось тоді, коли твою відсутність може запросто замінити хтось інший, тобі нарешті дають благословенні чотирнадцять днів тиші і спокою. В той же момент виникає й інша проблема - як зробити так, щоб ці дні принесли максимально користі і для здоров'я, і для душі. І якщо ти не прихильник модних курортів Єгипту, якщо тебе все-таки лякає можливість прокинутися одного дня від вибухів в одному з готелів Анталії, тоді ми запрошуємо тебе у чудесні місця осені - туди, де і спокій, і тиша, і гарний настрій, і веселі фестивалі.

Xевіз

Пам'ятаєте стару-добру казку про "живу" та "мертву" воду: "Окропила баба-Яга хлопця живою водою і постав він перед царівною живий та неушкоджений". Таких казок, повірї та легенд про цілющі властивості води існує велика кількість і до сьогоднішнього дня. Кажуть, що саме в Угорщині, дякуючи великій кількості цілющих озер на території, і виникли перші оповідки про таку воду. А потім пішло як по маслу. Чого тільки варті каскади кримського Джур-Джуру - ванна молодості, ванна гріхів, ванна кохання. Вода має насправді цілющі властивості, більшість з яких все ще лишаються не вивченими та не відкритими людством.

І якщо саме ви і є та щаслива людина, кому пощастило відпочивати в оксамитовий сезон - обов'язково поїдьте на озеро Хевіз, - запевняю вас, не пожалкуєте. Хевіз - найбільше термальне озеро світу, знаходиться в 170 кілометрах від Будапешту і вважається насправді унікальним чудом природи, яке утворилося з кратеру вулкану багато століть тому. Глибина його складає близько 36,5 метрів. Завдяки трьом джерелам, що б'ють на дні, вода озера повністю обновляється кожні 28 годин. Ці підводні річки знаходяться в печері діаметром 18 метрів, яка розташована під самим озером. Звідси витікають два термальних ключі з температурою води +42*С та +38*С, та один - мінеральний, з температурою +17*С, тут же вони і змішуються. Ось чому в літній час температура води в Хевізі складає +33 +34*С, а в найхолодніші зими не опускається нижче +26*С.

Нам поталанило потрапити сюди пізнім листопадом, коли в повітрі вже пахне першими морозами, а травичка вранці покривається шаром зрадницького інею, якби натякаючи на те, що від зими нам все-одно нікуди не втекти. В такі дні, як кажуть угорці, "озеро курить. Через несумісність температур води та повітря, над джерелом піднімається густий шар туману, в якому розчинається і найближчий лісовий заповідник, і луг, і люди, що зіщулившись кутаються в теплі халати і насолоджуються спокоєм.

Унікальність озера ще в тому, що через високу температуру в ньому практично відсутні тваринний та рослинний світи. В густих шарах води де-не-де проскакують рибки-мальки, величиною в 2-3 сантиметри. Дно джерела покрите густим шаром лікувальної грязі, яка містить гормональні речовини - естрогени. Ось чому Хевізу не знайдеш рівних серед лікування таких хвороб, як хронічні дегенеративні захворювання суглобів та хребта , остеопороз, хронічні захворювання опорно - рухливого апарату, відновлення суглобів, ревматизм, хронічні гінекологічні захворювання, гормональні розлади. Лікарі найближчих центрів здоров'я, а їх тут просто безліч, запевняють, що саме в Угорщині і саме в Хевізі добре проходить період реабілітації після перенесених травм та ортопедичних операцій.

Окрім цілющих грязей, вода озера - унікальна. Сірка, радон, торій, калій, магній, хлорид, бром, фтор, сульфат та інші корисні речовини, що містяться у воді, наділені цілющими властивостями та активно використовуються для лікування ревматичних захворювань. Воду з мінеральних джерел можна пити, так к вона лікує хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту. Однак будьте обережні - поряд з позитивним впливом термальної води на організм людини, є і протипоказання. Перебувати в такій воді довгий час надто шкідливо для серця та системи кровообігу, так як вода вміщує радон. Ось чому не рекомендується перебувати в воді довше 30 хвилин, при

А ще, сюди обов'язково варто потрапити заради того, щоб побачити, як на рівній поверхні води розцвітають африканські, єгипетські та індійські лотоси! Їх завезли сюди декілька років тому, квіти чудово прижилися і тепер радують відпочиваючих своєю красою. Подумайте, ну де ще водночас можна помилуватися і Африкою, і Єгиптом, І Індією!

Перуджа

Зізнайтеся, ви теж любите посмакувати шоколадом посеред лекції чи на перерві. Трапляється, ви так захоплюєтеся, що не помічаєте, коли стограмова плитка добігає кінця. А іноді коханому доводиться мчати в найближчий магазинчик майже посеред ночі - в такі дні ви просто млієте від його доброти та кохання. Якщо в цьому описі ви пізнали себе, то найкращим місцем для оксамитового сезону буде Перуджа, маленьке італійське містечко, в якому ось вже дванадцять років поспіль проводять грандіозний фестиваль шоколаду. З кожним роком фестиваль набуває все більшої і більшої популярності, в минулому році його відвідали все 900 тисяч чоловік. Переконана, цього року, вона досягне мільйона. Місцем проведення свята не випадково вибрано маленьке містечко Перуджа, адже саме воно є батьківщиною знаменитої компанії "Перуджина", найбільшого в Італії та одного з найкращих в світі шоколадних виробників. Відому у всьому світі цукерки ВАСІ зі щасливими побажаннями та романтичними надіями виробляються саме тут.

Якось одного разу директору шоколадної фабрики довелося відвідати знаменитий Октоберфест в Мюнхені і він був вражений популярністю німецького пивного свята: в радіусі 80 кілометрів від міста не можна було знайти жодного вільного місця в готелі або мотелі. "А чому б не вчворити такого і з шоколадом", - подумав він. Так народилася ідея Шоколадного фестивалю Звичайно, спочатку він був задуманий для професіоналів шоколадної справи - проводилися семінари, лекції, кращі бізнесмени шоколадного світу обмінювалися думками та розробляли нові формули. Проте згодом фестиваль почав приваблювати все більшу і більшу кількість людей. Ось тут і з'явилися всебічні дегустації шоколадних ласощів - від різних сортів шоколаду до шоколадних кремів. Погодьтеся, приємно, зарядившись енергією солодощів, потім ще довго-довго ніжачись вдома у ванні згадувати цей неповторний аромат, смак та філософію какаових зерен. Не дарма ж на фестивалі і пропонують косметику з шоколадним ароматом - мило, піна для ванн, бальзами для тіла - всі ці засоби догляду за шкірою просто за хвилину перетворять вас на солодку цукерку. А на головній площі місцевий скульптор створює статую із цілого шматка шоколаду вагою одна тонна. Натовп від захвату просто зривається на крик.

Окрім різновиду шоколаду, майстри знаходять і не стандартні рішення - тільки тут ви можете скуштувати цукерки з м'ятою і навіть перцем. Хітом минулого року став шоколад-афродізіак з додаванням імбиру з назвою "камакао", який ніби-то стимулює любовні бажання. На кожній з упаковок були зображені картинки зі сценами з "Камасутри".

Окрім загальної ненажерливості, що панує на фестивалі, ви можете дізнатися багато чого корисного - тут вчать мистецтву шоколадоваріння та проводять лекції з психології для шоколадоманів. В минулому році в Перуджі виготовили та з'їли найбільшу в світі шоколадку, вагою 5,8 тонни, товщиною 2,15 метри та діаметром 2,31 метри. На виготовлення круглої плитки, яка відразу ж потрапила до Книги рекордів Гіннесса, пішло 1000 людино-годин, а ось з'їли її надто швидко, не встигли і оком моргнути.

Психологія шоколадоваріння як завжди співзвучна часу - шоколаду має бути багато.

Октоберфест

Якщо тихий відпочинок не викликає ніякого позитиву, а шоколад не є вашою стихією, спробуйте ще один куточок Європи, а саме Мюнхен - місто, де кінець вересня і початок жовтня ознаменовані такою радісною, веселою і разом з тим яскравою подією - Октоберфест, або як це називаю в народі - фестиваль пива.

Найвеличніше свято пива у світі має свої певні дуже давні традиції. Такі свята завжди мають незвичайні моменти їх запровадження. Так було і цього разу. У жовтні 1810 року майбутній король Баварії Людвіг задумав незвичайне весілля. Своє вінчання з принцесою Терезою фон Саксе-Хільюбургхаузен він перетворив в доступне для простих людей свято. Аби розмістити усі бажаючих, гості були запрошені на поля, які пізніше так і назвали в честь нареченої Терезіенвізен. На святі рікою лилось пиво та вино, проходили різні фестивалі, в кінці відбулися кінські скачки, які на наступний рік повинні були обов'язково повторитися.

Наступного року до скачок додали свято фермерів, на якому показували та нагороджували найкращих бичків та коней. Ще через вісім років на святі була встановлена перша карусель та дві гойдалки. Звичайно, не обійшлося і без типових для Баварії пивних магазинчиків. Щороку свято удосконалювало свої традиції. Незабаром замість пивних магазинчиків почали будувати невеличкі "замки" та встановлювати все більше і більше каруселей. Згодом до цих розваг додалися виставка воскових фігур, а в 1881 році відкривається перша і найбільша у світі жаровня курчат. Свято почало набувати все більш цікавих обрисів.

У 2005 році Октоберфест був трохи зіпсований дощем, який поливав відведені для святкування поля десять із чотирнадцяти днів. І замість очікуваних шести мільйонів людей свято відвідали лише 5,9 мільйонів. Цього року, організатори очікують ще більше відвідувачів та гостей. І не дивлячись на те, що кожного року зникає безліч пивних кварт, в які розливають пиво, а тепер уже й вино, кожна пивоварня все-одно відкриває свій пивний замок задля того, щоб ще раз, вже вкотре, подарувати людям усього світу свій веселий та хмільний настрій.

Проте якщо кожен з цих варіантів видається вам чи то нудним, чи то дорогим, чи то просто не таким, якому ви б хотіли присвятити свій оксамитовий сезон - спробуйте екотуризм. Бабусине село, запашне сіно і смак розбитого яблука...Виявляється, для щастя потрібно не так вже й багато...

Дрезден

01 Nov 07 10:55:26 GMT

Дрезден - стародавня столиця Саксонії (і столиця сьогоднішньої федеральної землі Саксонія), розташований на річці Ельбі. Що здобув всесвітню популярність завдяки своїм колекціям живопису, сьогодні Дрезден є і центром високотехнологічної промисловості – зокрема тут виробляються процесори AMD і автомобілі Volkswagen Phaeton.

Дрезден – важливий індустріальний центр Німеччини. Саме у Дрездені була свого часу винайдена європейська порцеляна, - по назві землі її відразу ж охрестили саксонським. З Дрездену бере початок система європейської гімназії, яка з Саксонії через Пруссію дісталася до Росії і до цих пір в зміненій формі залишилася в наших школах і університетах.

Нарешті, Дрезден – це широка Ельба, по якій так приємно проїхатися увечері на старовинному пароплаві, це саксонська кухня з її ситністю і розкішю, тонке саксонське вино і кумедний саксонський діалект.

Ресторани Дрездена

У великому кварталі між вулицями Баутцнерштрассе і Прісснітцштрассе, Бішофсвег і Кенігсбрюккер Штрассе зібрано найбільше ресторанів, елегантних коктель-барів і колоритних пивних. Кухня - інтернаціональна: іспанська, французька, турецька, італійська. Якщо ж хочеться дізнатися, що таке хороша вечеря по-саксонски, відправляйтеся в один з таких ресторанів: 'Applaus' - An der Frauenkirche, 5; 'Bierbar am Thor' - Hauptstrasse, 37; 'Bierhaus Dampfschiff' - An der Frauenkirche, 5№; 'Coselpalais' - An der Frauenkirche, 12; 'Parkcafe Pillnitz' - Orangeriestrasse, 26.

Визначні пам'ятки Дрездена

Огляд визначних пам'яток традиційно починається з Театральної площі, де красується чудова будівля Дрезденскої опери. Це самий центр міста, навколо неї компактно розташувалися історичні квартали. Поряд – Цвінгер. Це вражаючих розмірів павільйон, або точніше декілька павільйонів, будівництво яких почалося в 1709 році і закінчилося в 1733 році, а переробки продовжувалися ще десятиліттями. Цвінгер – це саксонське бароко, це приголомшлива по своїй химерності архітектура і декоративна скульптура, це будівля, через яку Саксонії свого часу заздрила вся Європа.

Недалеко від Цвінгера розташована величезна споруда в стилі ренесанс – це резиденція королівської династії Веттінів, що правили Саксонією довше, ніж будь-яка інша королівська династія в Німеччині.

Уздовж Ельби простягнулася тераса Брюля, яку в Дрездені називають «балкон Європи».

Описати тут всі архітектурні пам'ятники Дрездена неможливо, головними з них можна вважати:

Ландхаус — красива будівля в стилі раннього класицизму, зараз тут музей історії міста;

Музейна будівля Саксонського суспільства мистецтв з своєрідним куполом, що нагадує ручну соковитискачку;

Палац Георгенбау — 22 тосканських колони підтримують відкриту аркаду, що обмежує середньовічну історичну арену, на якій раніше проводилися рицарські турніри;

Фюрстенцуг — 23 921 порцелянова плитка утворюють картину завдовжки 102,3 метра і заввишки 10,46 метрів, виконану на стіні стайні, що виходить на Ельбу;

Міст Аугустусбрюкке, вперше згадуний в 1275 році;

Католицька Палацова церква (Хофкирхе), найбільша церква Саксонії;

Церква Кройцкирхе з баштою заввишки 96 метрів. У неї бурхлива історія. Церква горіла і руйнувалася п'ять разів - в 1491, 1760, 1765, 1897, 1945 роках, але завжди її відновлювали. Останній раз її відновили в 1955 році.

Розваги в Дрездені

Приїхавши до Дрездену, обов'язково приділіть увагу його околицям, - саксонська правляча династія не скупилася при спорудженні своїх заміських резиденцій. Відвідаєте мисливський замок Моріцбург або розкішний палац Пільніц, який Августин Сильний побудував для своєї коханки, графині Козель. До реч, ще він побудував для неї палац біля своєї резиденції, а потім з'єднав ці дві будівлі критою галереєю. У палаці графині Козель зараз готель Кемпінські, так що можна відчути себе на її місці у прямому розумінні слова.

Музеї Дрездена

Тут розташовано декілька великих музеїв, зокрема галерею «Старі майстри» - «Alte Meister», помилково відома нам під назвою Дрезденскої картинної галереї. Саме у цій галереї знаходиться «Сикстинска Мадонна» Рафаеля і багатюще зібрання полотен Рембрандта, а також італійці, голландці і безліч інших шедеврів.

Музеї Дрездена численні і різноманітні. Обов'язково відвідаєте виставку порцеляни (Музей порцеляни), музей старовинних вимірювальних приладів (Фізико-математичний салон), зброї і обладунків (Збройова палата), кунсткамеру і музей коштовностей, музей нумізматики і музей транспорту.

Гаага (Голландія)

01 Nov 07 10:54:15 GMT

Перше, з чим асоціюється Гаага - це Міжнародний суд з прав людини. Тут також розташовані і інші організації. Загалом, Гаага - місто чиновників і дипломатів.

Шлях розвитку Гааги був визначений ще в 1247 році, коли Вільгельм II звів тут замок Бінненхоф. З того часу "С'графенхаге" (саме так звучить старовинна назва Гааги) стала одним з найважливіших культурних і світських центрів країни. У 1581 році сюди перенесли найвищий орган правління Республіки семи Сполучених провінцій, Генеральні штати. Проте статус міста Гаага отримала значно пізніше, в 1806 році, будучи під владою Франції.

Сьогодні Гаага привертає туристів в першу чергу цікавою архітектурою і безліччю музеїв. Чого вартий лише один Мадуродам (Madurodam) - музей просто неба! Любителям образотворчого мистецтва варто відвідати Будинок Мауріца, де виставлені картини голландських майстрів золотого століття - Вермера, Рембрандта, Поттера і інших, Міський музей, Музей Ешера. Вражає панорама Месдаха, що зображає рибальське селище Схевенінген: розміри її складають 14 метрів у висоту і 120 в довжину. Ласунів не залишить байдужими музей цукерок і карамелі Гаагше Хофье, а схильних до філософії людей - будинок-музей Спінози. Чималий інтерес представляє і Музей інквізиції, розташований в середньовічній в'язниці.

На Центральній площі знаходяться будівлі, достатньо типові для європейських міст: готична Стара Ратуша і найзнаменитіший собор міста - церква Гроте-Керк. Обов'язково відвідаєте резиденцію королеви - палац Кенінклійк Пале Нордейнде, який літом відкритий для екскурсій, і Валлонську церкву, побудовану на засоби Наполеона Бонапарта.

Ресторани

Більшість ресторанів і барів зосереджено в центрі міста і на набережній. Досить багато ресторанів з азіатською кухнею.

Визначні пам'ятки

Знайомство з містом варто почати з його історичного центру. Дома в більшості своїй невеликі, не більше трьох поверхів, і дуже елегантні. У самому серці Гааги височіє старовинний замок Бінненхоф (Binnenhof), а навколо нього - далеко ходити не треба – найрізноманітніші історичні будівлі. На одній з площ стоїть пам'ятник Вільгельму Оранському, а в середньовічному Ріддерзале (Ridderzaal) сьогодні засідає парламент і інші урядові установи. У цьому ж районі розташований старійший в країні міський Пасаж.

Гевагенпорт (Gevangenpoort) раніше служив в'язницею, а зараз там знаходиться музей з середньовічними темницями і камерами тортур.

Мадюродам - напевно, найвідоміша визначна пам'ятка Гааги. Дивовижне місце, де на території розміром з футбольне поле вміщалася вся країна в мініатюрі з її визначними пам'ятками.

Lange Voorhout - широка вулиця, де ви побачите безліч прекрасних будівель, в деяких з них розміщуються посольства. Тут же, на Lange Voorhout, знаходиться старіша будівля в Гаазі, а також знаменитий розкішний готель Hotel des Indes. Прогулянка по місту буде неповною без візиту до найзнаменитішого собору міста - церкви Гроті Керк.

Резиденція королеви Беатрікс, палац Хейс тен Бос (Huis ten Bosch), знаходиться в передмісті, а її робочий кабінет - в палаці Пале Нордейнде (Paleis Noordeinde), який літом відкритий для відвідувачів.

У Гаазі також розташовані одні з кращих пляжів - Схевенінген (Scheveningen) і Кейкдейн (Kijkduin).

Розваги

Для дітей

Діти із задоволенням відвідають атракціони в одному з найбільших розважальних парків в країні - Дуїнрел; крім того, про морських мешканців Північного моря можна дізнатися в Центрі морського життя.

Спорт

У сезон, тобто з травня по вересень, на найбільшому пляжі Схевенінген можна не тільки загоряти, але і займатися віндсерфінгом, кататися на човні або просто плавати. Кейкдейн краще підходить для прогулянок верхи на коні або велосипеді.

Шоппінг

З кінця XIX століття центром торгівлі в Гаазі є Пасаж, де знаходиться багато дорогих і спеціалізованих магазинів. Вздовж набережної багато сувенірних лавок.

Нічне життя

Не можна сказати, що нічне життя в Гаазі кипить: це все-таки адміністративний центр, без великих учбових закладів і, відповідно, готових гуляти всю ніч студентів. Проте, центр міста досить активний в темний час доби. У районі Бінненхофа і що оточують його трьох площ (Het Plein, Grote Markt і Buitenhof) ви знайдете бари і ресторани. Літом особливо жвавою вечорами стає набережна з її ресторанами, барами, казино і іншими розвагами.

Музеї

Загляньте в Історичний музей Гааги - тут ви дізнаєтеся все про місто, починаючи з Середньовіччя і до наших днів. У Gemeentemuseum (Муніципальному музеї) ви ознайомитесь з великою колекцією робіт художника Піта Мондріана, а Panorama Mesdag представить вам величезний - 14 метрів заввишки і 120 метрів завдовжки - панорамний вид побережжя Схевенінген (Scheveningen), такий, яким він був в 19 столітті. Одна з кращих колекцій марок знаходиться в Museum voor Communicatie, там же регулярно проводяться різні тимчасові виставки.

Поради відпочиваючим

Одна з найцікавіших і пізнавальних розваг в Гаазі — це велосипедні прогулянки. На велосипедах тут їздять всі: і хлопчисько, і священик, і голландка з немовлям в плетеному кошику, і люди похилого віку, і селяни з вантажем в багажнику. У Голландії один велосипед доводиться на 1,6 людину. Голландці говорять про велосипед: «круглі ноги». Під час захоплюючої велосипедної поїздки можна побачити корабельні доки, перетворені на суперсучасні житлові будинки і офіси. У Східній гавані можна ознайомитися з сучасною голландською архітектурою. Варто побувати в затишному, і неповторному в своїй живописності, кварталі художників — Іордане, на знаменитому ринку квітів.

Курорти, міста і монастирі братської Болгарії

01 Nov 07 10:54:00 GMT

Збираючись до Болгарії краще відкинути убік і забути всі стереотипи, які викликає у вас наше спільне з цією країною радянське минуле... Болгарія тепер – Європа. І тут нас люблять. І не по праву вдячної за звільнення від османського ярма історичної пам'яті, а просто тому що ми – "братики". Ми зрозумілі і передбачені. Ми знаємо і поважаємо місцеву історію. Майже розуміємо мову. Уміємо веселитися і не жаліємо грошей.

Відразу після прильоту впадають в очі знайомі прикмети. Автомобілі "Жигулі" першої моделі. Назви, що майже не вимагають перекладу, на табличках і дороговказівниках. Але, наприклад, з походу в магазин нічого ностальгічного витягнути вже не вдасться.

Тепер про нашу Батьківщину нагадують тільки розкидані по всій території країни автозаправки "ЛУКОЙЛ", а також численні пам'ятники російським солдатам-визволителям.

Морська Болгарія

Для любителів пляжного відпочинку Болгарія, як і раніше, рай на землі. Сотні кілометрів широких піщаних пляжів, готелі на будь-який смак. Багато готелів. Дуже багато готелів.

Це і є знамениті курорти – Варна, Бургас, Золоті Піски. Тут сконцентровано все для колективного проведення часу на морі. Те, що називається супутньою такому способу відпочинку інфраструктурою. Ресторани, дискотеки, басейни. Магазини, бари, сувенірні крамнички... Вавілонське стовпотворіння відпочиваючих, розмовляючих на половині європейських мов.

Якщо ви їдете до Болгарії з сім'єю - виберіть Албену. Це приватне місто-курорт. На вулицях тут відносно чисто, і по них не бродять очманілі від дешевизни і полуденної спеки п'яні англійські туристи. Тут, взявшись за руки прогулюються поважні німецькі пари, слідом за якими йдуть їх виховані німецькі діти.

Найулюбленіший і активно пропонований спосіб відпочинку в Албені – All inclusive (все включено). Варто один раз спробувати, і – все. Неможливо забути заставлені смачною і різноманітною їжею столи в ресторані. Батарею пляшок спиртного в барі. Прохолодний басейн під вікнами готелю.

Тихий звук кондиціонера в номері, що виблискує чистотою. І за все це заплачено ще вдома. Дітей розважатимуть в спеціальному дитячому садочку, а дорослим наноситимуть сонцезахисний крем на ніс під парасолькою на пляжі.

Ну а для того, щоб не забути що країна, в якій ви відпочиваєте, називається Болгарія, увечері вас відвезуть в гірський ресторан з шоу-програмою. Фольклорний колектив виконає запальні танці, а ближче до півночі почнеться найцікавіше: шалені танці на вугіллі з іконою в руках.

Цей, ще дохристиянський, звичай до цих пір викликає суперечки вчених і ажіотаж у відпочиваючої публіки, яка починає збиратися біля багаття ще за годину до початку вистави.

Ну, а для тих, хто хоче не тільки протирати лежаки на пляжі, а подивитися і на країну, в яку приїхли, - від моря потрібно просто бігти. Не озираючись. Збирайте речі, і в дорогу.

Екскурсійна Болгарія

Море сховалося за гребенем перевалу, і ось вона - Болгарія! Горби, черепичні дахи будинків, поля соняшників з самотнім деревом посередині. Акуратні нескінченні ряди виноградників, що йдуть до горизонту. Тиша і спів півнів у придорожніх кафе.

Розкидані по схилах гір села. Кубла лелек на високих стовпах. Все те, що вдома ми звикли бачити лише по телевізору - тут абсолютно реально. Все це можна подивитися, послухати і доторкнутися.

Дороги в Болгарії діляться на дві категорії: суперсучасні і старі. Дороги, побудовані за допомогою Євросоюзу, гордо прикрашає відповідний знак – кружок із зірочок на синьому фоні.

Старі дороги не прикрашає нічого окрім закладених ям і тріщин. Але саме ці дороги і ведуть до справжньої Болгарії: до її маленьких містечок і сіл, гірських церков і монастирів, фантастичних видів, що відкриваються з вершин перевалів цієї країни, чия територія на половину складається з гір.

Монастирі Болгарії

У Болгарії більше двохсот монастирів. Відвідати головні з них просто необхідно. Майже всі вони діють.

Гірські монастирі - оплот збереження православної віри і національної ідентичності болгар. У них не тільки зберігалася національна писемність, живопис, книгодрукування, але і акумулювалася сила, що позбавила країну від ярма Османа.

Болгари відвідують монастирські церкви дуже охоче. Опинившись рано вранці звичайного буденного дня в одній з них, ви, наприклад, можете стати свідками обряду хрещення, весілля або якого-небудь іншого церковного таїнства. Але не дивуйтеся з того, що в різних монастирях до вашого візиту віднесуться по-різному.

Мальдіви : казка про любов

01 Nov 07 10:52:32 GMT

Мальдіви рай для закоханих. Але не тільки… Якщо ви туди потрапите ви обов’язково повинні…

Мальдіви називають курортом для закоханих. Ми зрозуміли, чому їх називають саме так. Ми закохалися. Закохалися у Мальдіви.

Спочатку я розповім одну історію. Історію про те, як відкрили рай. Все відбулося, коли італійські туристи познайомилися в літаку з однією людиною. Італійці шукали нове місце для відпочинку, а ця людина запропонувала їм приїхати на якийсь невідомий їм раніше острів в Індійському океані, розташований серед своїх побратимів майже біля екватора.

Цей острів якраз належав незнайомцеві. Там не було нічого, окрім кокосових пальм і білосніжного піску. Під водою, навколо острова, жили риби і корали. Господар острова обіцяв доставку води і їжі. Італійцям більше нічого і не потрібно було. Вони мріяли про самотність, спокій– загалом, про відпочинок від цивілізації. Так на Мальдівских островах з'явилися перші туристи.

Острів, куди приїхали піонери-щасливчики, називався Курумба, що в перекладі означає “молодий кокосовий горіх”. Незабаром на Курумбе був побудований перший мальдівский п'ятизірковий готель Kurumba Maldives. До італійських туристів приєдналися англійці і німці. З часом Мальдіви здобули імідж островів для молодят, райського місця

Ось список того, що потрібно обов'язково зробити на Курумбе. Дещо ми встигли, а інше я обов'язково здійсню наступного разу.

10 речей, які потрібно зробити на Курумбе:

1. обійти навколо острова (це займе приблизно 20 хвилин);

2. повечеряти в кожному з ресторанів (тут є японська, італійська, китайська, арабська і, звичайно ж, індійська кухня!);

3. провести сонце, зручно влаштувавшись з келихом вина прямо на березі моря;

4. зустріти світанок;

5. зайнятися снорклінгом, дайвіингом;

6. провести ніч в квітах (особливо актуально для молодят);

7. походити босоніж (у готелі вам, швидше за все, відразу порадять робити це постійно);

8. в п'ятницю станцювати народний мальдівский танець разом з жителями острова на терасі в барі;

9. провести день з користю в SPA разом з коханим;

10. взяти катер і прокататися по океану – вам запропонують короткий тур по різних островах.

Подорож до Гонконгу

01 Nov 07 10:52:26 GMT

Легендарне місто, побудоване на вершині скелі, в якому ультрасучасне містобудування і одні з найвищих будівель в світі є сусідами напівдиких пейзажів, Гонконг зі своєю алхімією традицій не може залишити байдужим західного мандрівника.

Спершу, чом би Вам не відправитися в одну з найбільш туристичних зон району? Вона називається Цім Ша Цуї і пропонує туристам найживописніші панорами порту Гонконгу. Кіномани знайдуть тут Проспект Зірок і вмонтовані в мостову таблички, що віддають належне видатним особистостям гонконзького кінематографа минулого і сьогодення. Для довідки: такі знаменитості, як Брюс Лі, Джон Ву або Джекі Чан, народилися в Гонконзі.

Ви самі побачите, що це місто є цікавою сумішшю, де сучасні будівлі є сусідами маленьких будиночків, де тісняться електроприлади і лікувальні рослини. У Гонконзі найстаріший в світі трамвай, але також і найдовший ескалатор, який дозволить Вам піднятися, не захекавшись, незважаючи на нестерпиму спеку, що тримається тут круглий рік.

До речі, щоб не дуже страждати від високої вологості, найкраще відвідувати Гонконг в листопаді. Небо в цей час безхмарне, а температура цілком стерпна. Окрім цього, що важливо, Вам не доведеться зіштовхнутися з тайфунами, а любителі купання зможуть уникнути зустрічі з акулами.

В основному, незважаючи на мирне співіснування, китайці рідко виходять в світ з представниками Заходу. Місцеве населення – великі любителі караоке. Туристи ж вважають за краще посидіти в пабі або піти на дискотеку, особливо в кварталі Лан Квай Фонг в центрі Гонконгу (поряд з Центральною площею). Це місце високо цінують іноземці, які збираються тут у вихідні, щоб зняти напругу.

Не бійтеся виходити на вулиці, навіть при такій великій густині населення Гонконг є одним з найбезпечніших міст в світі. Навіть вночі відчуваєш себе тут в безпеці. На стінах будівель немає ні граффіті, ані найменших слідів інших написів. Краще утриматися від викидання папірців на землю, перехожі Вас не зрозуміють.

Якщо ви любите ходити за покупками, заплануйте невелику прогулянку у бік китайського кордону, де знаходиться комерційна зона Шензен. Це легендарне місце виникло завдяки хорошій роботі китайських заводів і високій купівельній здатності гонконгців. Тут Ви знайдете величезні магазини і великий вибір продукції, іноді абсолютно непотрібної, а також підробки відомих марок, так що будьте пильні.

Всупереч поширеній думці, територія Гонконгу мало забудована через обривистий рельєф місцевості: найвища точка – Тай Мо Чан заввишки 958 метрів. Насправді, тільки прибережні райони населені (деякі, прямо скажемо, навіть дуже), а решта території є горбами, покритими зеленою травою і чагарниками, по яких місцеве населення любить ходити для відновлення сил. Отже, якщо Ви підете новими маршрутами, то знайдете чудові, майже пустинні пляжі в декількох годинах ходьби. На вершині одного з горбів Вашому погляду відкриється чудовий, але в той же час пейзаж, що збиває з пантелику: з одного боку - висотні будівлі, а з іншої - красиві пляжі.

Якщо Вам захочеться познайомитися ближче з місцевою культурою, підіть до Дерева Бажань Лам Цуен. Це дерево, що приносить щастя, на яке вішаються папірці з найпотаємнішими бажаннями. Чим вище повісити шматочок паперу, тим більше шансів, що бажання збудеться. По легенді, один дуже хворий старий підійшов до дерева і попросив у нього допомоги, і незабаром його здоров'я покращилося.

Звичайно ж, можна відкрити для себе величезну кількість інших цікавих місць, адже не забувайте, що Гонконг – це ще й двісті островів, найбільший з яких Лантау, на якому знаходиться найбільший в світі сидячий Будда. Там Вам розповідять про його особливість, що полягає в тому, що він орієнтований на Пекін, а не на схід, як більшість таких як він. Щоб дістатися до островів, скористайтеся поромом. Ви багато втратите, не відвідавши ці природні чудеса.

Ось і вся наша невелика прогулянка по дивовижному Гонконгу. Список цікавих місць далеко не повний, але сподіваюся, що він викличе у Вас бажання дізнатися більше про цю економічну і політичну легенду. Мені лише залишається побажати Вам приємної подорожі. І до швидкої зустрічі.

Венеція - маршрут для закоханих...

01 Nov 07 10:51:53 GMT

Венеція! Ну, хто ж не чув назву цього міста. А скільки красивих епітетів можна почути: загадкова, прекрасна, романтична, неповторна, сумна. Так можна продовжувати ще довго і все це буде Венеція - місто на воді, унікальне і неповторне. Венеція зачаровує настільки, що ви відчуваєте себе немов в казці.

По цьому старовинному 1500-річному місту можна пересуватися тільки пішки або по воді: місто розташоване на 118 островах, сполучених ще більшою кількістю мостів.

Тут ви знайдете багато палаців і предметів мистецтва, витончений шопінг і чудову італійську кухню, романтичні прогулянки на гондолах і особливу рідкісну атмосферу через відсутність автомобілів. Венеція – немов витвір мистецтва, місто романтиків, письменників, поетів, художників, архітекторів, музикантів і інших творчих людей.

Отже, спробуємо скласти невеликий путівник по Венеції.

Приїхали?!

Прибувшим на потязі потрібно вийти на станції, яка називається Santa Lucia (Свята Лучия). Ті, хто подорожують на автомобілі, повинні будуть залишити його на стоянці на площі Риму або ж в прилеглих населених пунктах: S. Giuliano, Местре (Mestre) або Punta Sabbioni.

Якщо ви прилетіли в Аеропорт Марко Поло (Marco Polo) і берете автомобіль напрокат, до Венеції з аеропорту краще добиратися по трасі А4. Ця траса також сполучає Венецію з Туріном (Torino) і Трієстом (Trieste). З аеропорту до Венеції і до Местре ходять автобуси, дорога займає біля півгодини. Відходять автобуси орієнтовно через кожні 30 хвилин, приблизні години роботи ліній з 5 ранку до 12 ночі. Квитки можна купити в касах або прямо в автобусі, ціна близько 3 євро в один кінець. Можна також добратися з Аеропорту до Венеції на різних водних таксі, моторних човнах і т.д., ціни різні.

Місцевий «міський транспорт»

В ролі суспільного транспорту Венеції виступають пароплавчики – Vaporetto. Вони, як наші рейсові автобуси з своїм маршрутом, проїзним квитком, обов'язковими зупинками і навіть штовханиною. Виходячи з автобуса або будівлі ж/д вокзалу, ви без зусиль побачите зупинки-пристані цих річкових трамваїв.

Щоб переміщатися по місту на річковому трамваї, необхідно придбати квиток, який продають в кіоску, - Biglietteria (квиткова каса) на пристані або в квитковому автоматі або запитати у кондуктора у формі, Вапоретто, що швартує. Ціни на квитки різні: квиток в один кінець коштує близько 3,5 євро або 8 євро на трьох пасажирів. Якщо ви хочете весь день їздити по місту і довколишнім островам лагуни, то можна купити проїзною на 24 або 72 години за 10,50 або 22 євро відповідно. Квитки потрібно компостувати.

Для того, щоб насолодитися всією красою водних каналів і вузьких вулиць Венеції, ви можете найняти гондольєра. Гондольєр - це моряк в смугастій майці і в солом'яному капелюсі із стрічками, який майстерно керує довгим струнким човном - гондолою (Gondola).

Ця чудова і незабутня прогулянка коштує 70 євро в годину. Щоб заощадити гроші, туристи збираються в групи по 6 чоловік (це максимальне число пасажирів в гондолі) і платять вскладчину.

Є ще спеціальні гондоли – Traghetto (пором), з їх допомогою ви можете перебратися з одного берега на іншій за 50 євроцентів. А також є приватні моторні човни – таксі, ціна проїзду вище лінійного транспорту.

Де зупинитися

Венеція – це світовий центр масового туризму і готелів (Albergo) тут предостатньо. Місто на воді люб'язно пропонує своїм гостям величезну кількість готелів для проживання, від відносно недорогих до респектабельних. Більшість готелів розташована в будівлях старовинної архітектури (втім, як і вся Венеція), але з сучасним технічним оснащенням і високим рівнем обслуговування. Вибір готелю залежить від вартості проживання, від наявності-відсутності різних послуг, вигляду з вікна вашого номера і т.д.

Якщо ви віддаєте перевагу відпочинку по вищому розряду, то можете вибрати розкішні апартаменти п'ятизіркових готелів (таких як Hotel Danieli, Hotel Gritti Palace, Luna Hotel Baglioni і інших), а також безліч чотирьохзіркових готелів.

Ці знамениті готелі з багатовіковою історією, бездоганним обслуговуванням і шикарними інтер'єрами розташовані в найзручніших і живописніших куточках Венеції. Ціни у таких гостинних господарів можуть бути дуже різними, від 100 - 300 євро до 500 – 800 євро за ніч, є і різні президентські палати, де ціна за ніч може доходити до декількох тисяч євро.

Якщо ж вам ні до чого така розкіш, то до ваших послуг різноманітність дво- і тризіркових готелів. Деколи вони можуть знаходитися в дуже привабливих місцях, не поступаючись своїм старшим побратимам і невелика кількість зірочок на їх плечах не свідчить про низьку якість обслуговування.

Та і романтична середньовічна обстановка цих готелів, із смаком підібране убрання в номерах, дають можливість відчути всю красу перебування в старовинному місті. Домашній затишок маленьких готелів налаштовує до приємного проведення часу. Ціни тут скромніше - від 40 до 200 євро за ніч.

Що подивитися

Вся Венеція - один великий музей. Це справжній рай для цінителів прекрасного. Найбільш відомі об'єкти з цього «асортименту» - Палац Дожів (Palazzo Ducale) - колишня офіційна резиденція венеціанських правителів, і Собор Святого Марка (San Marco); вони знаходяться поряд один з одним на просторій площі Сан Марко, яка, до речі, перетворюється на озеро під час підйому рівня води, і люди переходять її по настилах.

Ці споруди велично прикрашені всередині і краще за все побачити їх своїми очима. До Палацу Дожів примикає невеликий, але знаменитий місток – Міст Зітхань (Ponte dei Sospiri), тут останній раз зітхали, дивлячись на білий світ, засуджені. Тому що відразу після моста вони потрапляли у в'язницю.

Далі можна відзначити Міст Ріальто (Ponte di Rialto), колись єдиний міст, що сполучає два береги Великого каналу (Canal Grande).

Потім Галерея Академії (Gallerie dell’Accademia), цей музей володіє найбагатшою колекцією творів венеціанських художників ХIV – ХVIII століть! І ще маса чудових архітектурних будов, вузьких вулиць, мостів, розписних фасадів і башт.

Венеція знаменита своїми карнавалами. Це щорічний захід проводиться з особливим шиком. Тут з'являються галантні кавалери і вишукані пані, одягнені в неповторні пишні середньовічні наряди і в знамениті венеціанські маски.

У ці святкові дні на міських площах влаштовують концерти, вистави і феєрверки, звідусіль звучить музика, в келихах плещеться вино, в особняках влаштовують бали - маскаради і багато що інше. Свято триває близько двох тижнів і зазвичай проходить в кінці січня – початку лютого.

Ще на головній площі Сан Марко можна небагато розважитися, підгодовувавши «худеньких» венеціанських голубів. Там їх дуже багато, напевно, вони злітаються сюди зі всіх кінців Італії. Можна просто погодувати блакитних з рук, можна насипати зерняток собі на голову і вони обов'язково туди приземляться, можна фотографуватися з голубками в різних позах, загалом, у кого на що фантазія вистачить. Зернятка продаються тут же на площі (один євро за пакетик).

І наприкінці можна відправитися на екскурсію в довколишні населені пункти, наприклад: Лідо ди Езоло (Lido di Jesolo) – популярний курорт (сезон з травня по жовтень), Мурано (Murano) - батьківщина венеціанського скла з майстернями і виставками скла, Бурано (Burano) - острів рибаків і мереживниць з різноколірними будиночками, Торчелло (Torcello), Местре – материкова Венеція та інші. У цих місцях теж можна відкрити для себе масу цікавого, до речі, можливо там вам буде зручніше розташуватися в готелі, чим в самій Венеції.

Небагато про їжу

На наш погляд, венеціанська кухня нічим не відрізняється від звичайної італійської. Перш за все, це Паста (Pasta) - всі макаронні вироби, включаючи маленькі пельмешки-тортеллини (Tortellini). А також різноманітні соуси (Salsa) до пасти, основою яких, як правило, є помідори, оливкове масло, базилік, горіхи, сирий, м'ясний фарш і т.д. Знаменита піца (Pizza), безліч сирів (Formaggio), серед яких ніжний сир Моццарелла (Mozzarella), витриманий Пармізан (Parmigiano), сирий з цвіллю Горгонцола (Gorgonzola) та інші.

Після обіду можна випити небагато кави, хоча частіше за все її п'ють вранці. Італія знаменита своєю кавою. Цей ароматний напій, що бадьорить, ви можете випити у всіх барах, ресторанах і тратториях (Trattoria). Якщо захочете разом з ароматною кавою насолодитися красивими видами і живою музикою, то можна розташуватися прямо на площі Сан Марко. Кава в такому місці коштує 5 - 10 євро.

Дешевша кава (1-2 євро), але не менш смачніша, можна випити в скромнішому місці. До речі, кава, соки, алкогольні напої і невеликі закуски (Antipasti) прийнято споживати стоячи, оскільки за столиком вони коштуватимуть дорожче. Тому не дивуйтеся, коли побачите італійців, що поголовно п'ють каву стоячи.

Не забудьте про десерт у вигляді дуже смачних тістечок і різних ласощів, наприклад морозива. Любителям морозива повезло, оскільки Італія пропонує туристам і корінним жителям прекрасне морозиво (Gelato). Ну а тим, хто відноситься до нього байдуже, ми все одно рекомендуємо спробувати: воно полонить вас, тому що смак цей незабутній! Вибір величезний: йогуртовое, м'ятне, з фісташками, персикове, шоколадне, карамелеве, з дині, полуниці, банана і т.д.; а також з додаванням шматочків фруктів, шоколаду, горішків, кокосової стружки і чого-небудь ще. Вам подадуть ці ласощі у вафельному стаканчику або ріжку. Порції великі і за пару-трійку євро цілком можна наїстися. Морозиво продають в багатьох місцях: барах, кафе і просто в кіосках на вулиці.

Любителі «швидкої» їжі зможуть знайти тут і фаст-фуды: Макдональдс, Бургеркинг і італійський Спіццико (Spizzico). Ціни у фаст-фудах відомі, а ось ціни в італійських ресторанах можуть коливатися від 10 – 15 євро за комплексний обід або ті ж гроші, але за одне блюдо (не найдорожче) в старовинному знаменитому ресторані.

Венеціанський шопінг

У Венеції продають багато сувенірів на будь-який смак і колір. Це різні прикраси з дорогоцінних (і не дуже) металів, статуетки, посуд, знамениті венеціанські маски, різний антикваріат, картини, розписна кераміка і ще багато всяких цікавих дрібничок.

В першу чергу звернемо увагу на знамениті венеціанські маски. Ви з легкістю можете придбати їх в будь-якій точці міста. Різноманітність вибору вам гарантована: від маленьких сувенірних варіантів до масок величезних розмірів. Ціни на маски різні: від 10 – 15 євро за маленьку масочку, 25 - 50 євро за «стандартну» маску і до 200 євро за оригінальну прекрасно прикрашену маску з унікальним розписом.

У туристів також викликає інтерес знамените скло Мурано. Його назва походить від острова Мурано, на який при бажанні ви можете відправитися і побачити все самі: як виготовляється скло, історія цього ремесла, музеї, виставки. Звичайно ж, і у Венеції продаються ці вироби.

Саме менше, що можна купити - це маленька скляна цукерочка за 1 - 2 євро, а далі… неймовірно красиві твори склодувів різноманітних форм і забарвлень. Це можуть бути кулони, браслети, годинник, фігурки, вази, посуд, предмети інтер'єру, світильники і багато що інше. Все це дійсно варто побачити.

Післямова

Місто веде безперервну активну боротьбу з водою, яка все більше і більше затопляє і руйнує це чудове місто-музей. Отже поспішаєте, поки воно не перетворився на Атлантиду!

Смаки, звичайно, у всіх людей різні, хтось буде в невимовному захопленні від Венеції, а хтось позіхатиме вже через пару годин, втомившись від прогулянок по вулицях міста. Хоча, можливо, і ті та інші зможуть зійтися в думці, що все-таки варто хоч раз в житті побачити незвичайне місто романтиків, адже це Венеція!

10 місць, де не доведеться витрачати багато грошей на відпочинок

18 Oct 07 11:02:40 GMT

Зростання курсу євро, який спостерігається останнім часом, привело до того, що проводити відпустку в Європі стало дуже дорого, і туристи почали дивитися убік більш економних напрямів для відпочинку.

Журнал Home & Away Magazine представив десятку місць, де перебування обійдеться не дуже дорого. Головною статтею витрати в пропонованих варіантах подорожі буде авіапереліт, але наявність бюджетних авіаперевізників допоможе вирішити і цю проблему.

Азія

Балі - частина Індонезії, яка приваблює мільйони туристів щорічно. Це цілком зрозуміло: крім архітектурної (храми) і природної (пляжі) краси, це місце з розкішними готелями і спа, де ціни в декілька раз нижчі, ніж в європейських готелях аналогічного рівня.

Лаос - один з найекономічніших варіантів подорожі до Південно-східної Азії. Країна почала розвивати туризм зовсім недавно і тому ціни тут наразі невисокі. Французька колоніальна архітектура гармоніює в Лаосі з храмами буддистів, а прогулянка по річці Меконг залишить незабутні враження.

Після десятиліть нестабільності, В'єтнам зараз переживає справжній розквіт, у тому числі і в області туризму. Ханой і Хошимін приваблюють любителів міських визначних пам'яток, але і морські курорти Південного В'єтнаму мають сьогодні підвищений попит.

Крім відомого відпочинку в Гоа, в Індії є і інші місця, які варто подивитися, і ніде це не буде коштувати надмірно дорого. Для тих, хто лежанню на пляжі віддає перевагу огляду шедеврів архітектури, пропонується маршрут по індійському «золотому трикутнику»: Дели - Джайпур - Агра.

Африка

Поїздка в Замбію - прекрасний варіант для тих, хто хоче поєднати сафарі і огляд одного з грандіозних чудес природи - водоспаду Вікторія. У Національному парку Південна Луангва мешкає безліч диких тварин - леопарди, зебри, жирафи і багато інших.

Сьогодні Марокко поступився пальмою першості найекономічнішого напряму Північної Африки Тунісу, де не тільки непогано розвинена туристична інфраструктура, але і вельми прийнятні ціни. Туніс - країна мечетей, римських розвалин і старовинних міст (серед яких знаменитий Карфаген).

Центральна і південна Америка

Гондурас. Ця центральноамериканська країна пропонує широкий спектр можливостей для еко-туризму - рафтинг, походи, дайвінг. Між іншим, Гондурас вважається одним з найдешевших місць в світі для навчання дайвінгу. Крім того, тут збереглися цікаві пам'ятники культури майя.

Гватемала. Люди вже переконалися в туристичному потенціалі цієї країни - в дні, коли тут проходили вибори столиці Олімпійських Ігор 2014 року, всі канали показали репортажі, що демонструють унікальні визначні пам'ятки епохи майя і живописні пейзажі Гватемали.

Перу - одна з найбільш різноманітних в природному і культурному відношенні країн Південної Америки, але найбільшу популярність завоював маршрут з Куско в Мачу-Пікчу. Тепер, коли Мачу-Пікчу офіційно став одним з нових чудес світу, потік туристів тільки зросте.

Аргентина. Валюта Аргентини знаходиться ще в гіршому становищі, чим долар. До чого це веде? Для доларових туристів тут вельми дешевий відпочинок. Подивитися в Аргентині варто Буенос-Айрес з його бульварами і салонами танго і водопади Ігуасу, які знаходяться на межі з Бразилією.