http://maksym1990.mylivepage.comhttp://maksym1990.mylivepage.commaksym1990.mylivepage.com :: MyLivePagehttp://avatar065.mylivepage.com/chunk65/1027817/3.gifhttp://maksym1990.mylivepage.commaksym1990.mylivepage.com :: MyLivePageРозваги60http://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/471/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2<hr/><p> 1. І багата я.<br /> І вродлива я,Та не маю собі пари,<br /> Безталанна я.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І багата я...", 1848<br /> <br /> 2. І станом гнучким, і красою<br /> Пренепорочно-молодою<br /> Старії очі веселю.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І станом гнучким, і красою...", 1850<br /> <br /> 3. І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.<br /> Хай два серця — два голуби<br /> співзвучно й тужно затріпочуть.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Два серця", 1935<br /> <br /> 4. Із-за гори, із-за ліса<br /> Вітрець повіває;<br /> Скажи, скажи, тихий вітре,<br /> Як ся мила має?<br /> Маркіян ШАШКЕВИЧ<br /> "Туга за милою", 1837<br /> <br /> 5. Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,<br /> Небезпечне оружжя — жіноча краса.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Притча про красу", 1898<br /> <br /> 6. Бо жіноче серце любить<br /> Вічно того, хто нас губить,<br /> Навіть вдячності не жде.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 7. Вертай коня, козаченьку,<br /> Вже не знайдеш домівоньку.<br /> Ні домівки, ні родини,<br /> Ані вірної дружини.<br /> Історична пісня<br /> <br /> 8. Ви знаєте, як липа шелестить<br /> У місячні весняні ночі? —<br /> Кохана спить, кохана спить,<br /> Піди збуди, цілуй їй очі,<br /> Кохана спить...<br /> Ви чули ж бо: так липа шелестить.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911<br /> <br /> 9. Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...<br /> І ніби з нею все пройшло навіки:<br /> Весна, бажання і утіхи,<br /> І вся краса життя й землі.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Вона ішла... але здавалося мені...", 1905<br /> <br /> 10. Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,<br /> Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання,<br /> Живу я розумом, а серце тихо спить.<br /> Минули любощі; душа моя жадає<br /> Кохання іншого... Глянь, крале, на орла,<br /> Як вітром на його від півночі бурхає,<br /> А він дзвенить пером, Зевесова стріла.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Шуканне-викликанне", 1893<br /> <br /> 11. Дівчино-серденько! Ти, мов рожевий цвіт<br /> Напрочуд кожному пишаєшся красою.<br /> Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ<br /> І мимохіть услід полине за тобою.<br /> Та знай: краса твоя непевна, як туман.<br /> Минуть літа — і що ж? Погаснуть очі-зор:<br /> Змарніє личенько, зігнеться пишний стаї<br /> І зникне навіть тінь краси...<br /> Memento mori!<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Memento mori", 1899<br /> <br /> 12. Десь на дні мого серця<br /> Заплела дивну казку любов.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Десь на дні мого серця...", 1914<br /> <br /> 13. Енея так вона любила,<br /> Що аж сама себе спалила,<br /> Послала душу к чорту в ад.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 14. Жили ми з тобою, як голубів пара,<br /> Тепер розійшлися, як чорная хмара.<br /> Лірично-побутова пісня<br /> <br /> 15. З таверн млосно клубиться сопух,<br /> пересочений вишумом пива і сечі,<br /> заялозений похіттю й потом<br /> засмаглих і звинних тіл.<br /> Вадим ЛЕСИЧ<br /> "Гарлем",1960<br /> <br /> 16. За Немань іду,Ой коню, мій коню,<br /> Заграй підо мною,<br /> Дівчино, прощай!<br /> Степан Писаревський<br /> "За Немань іду", 1820<br /> <br /> 17. Заблукався в коханім обличчі,<br /> як в дивнім краю:<br /> в краєвиді його таємничім<br /> себе шукаю.<br /> Богдан РУБЧАК<br /> "Пісня для Мар'яни", 1967<br /> <br /> 18. Заведу тя, мій миленький,<br /> В тую світличеньку,<br /> Обійму тя, поцілую,<br /> Пригорну к серденьку.<br /> Іван ВАГИЛЕВИЧ<br /> "Жулин і Калина", 1837<br /> <br /> 19. Зелененький барвіночку, стелися низенько,<br /> А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.<br /> Зелененький барвіночку, стелися ще нижче,<br /> А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 20. Козаченьку,<br /> Бурлаченьку,<br /> Зелений барвіноньку!<br /> Сватай мене дівчиноньку!<br /> Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ<br /> "Вивідка", 1834<br /> <br /> 21. Кохання — як вода — плавке та бистре,<br /> рве, грає, пестить, затягає й топить.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Лісова пісня", 1911<br /> <br /> 22. Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна", 1896<br /> <br /> 23. Лисий я, волосся спало,<br /> Решта білая як сніг,<br /> Недалеко моя яма,<br /> Та я в яму ще не ліг;<br /> Що збіліло — замалюю,<br /> Ще й нового накуплю:<br /> Полюби мене, дівчино,<br /> То-то я тебе люблю.<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Полюби мене", 1859<br /> <br /> 24. Лучче умерти, як з немилим жити.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1813<br /> <br /> 25. Любиш чи не любиш,<br /> Се мені байдуже!<br /> Ввік я вірна буду,<br /> Мій сердечний друже.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Любиш чи не любиш...", 1925<br /> <br /> 26. Малюнком не назвеш її краси,<br /> Бо сніг розтанув, а вона, як мрія:<br /> Кладе вінок на щедрий сплет коси<br /> І зором воскрешати світ уміє.<br /> Олег Зуєвський<br /> "Отут їі...", 1958<br /> <br /> 27. Ми вдвох, колись,<br /> гасили сонце<br /> і поцілунками<br /> в далеку праніч<br /> засвічували зорі.<br /> Юрій КОЛОМИЄЦЬ<br /> "Лесі", 1968<br /> <br /> 28. Моя!.. Й немає слів — слова в полоні,<br /> Коли душа горить, діждавшись жнива.<br /> Цілує жниці стиглі груди нива,<br /> Пестить колоссям, мов ніжні долоні.<br /> Богдан КРАВЦІВ<br /> "Три сонети", 1930<br /> <br /> 29. Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:<br /> Ясно, хоч голки збирай...<br /> Вийди, коханая, працею зморена,<br /> Хоч на хвилиночку в гай!<br /> Михайло СТАРИЦЬКИЙ<br /> "Виклик", 1883<br /> <br /> 30. Нічка тиха і темна була,<br /> Я стояла, мій друже, з тобою;<br /> Я дивилась на тебе з журбою,<br /> Нічка тиха і темна була...<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Нічка тиха і темна була...", 1893<br /> <br /> 31. На порозі гість веселий —<br /> Дощ блакитний, весняний...<br /> <br /> <br /> <br /> 32. Над ставом місяць тихо став,<br /> І ліс задумався на чатах.<br /> Бліді були твої уста,<br /> А в мене зацвіли шкарлатом.<br /> Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА<br /> "Над ставом місяць тихо став...", 1934<br /> <br /> 33. Нащо мені чорні брови,<br /> Нащо карі очі,<br /> Нащо літа молодії,<br /> Веселі дівочі?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Думка"("Нащо мені чорні брови..."), 1838<br /> <br /> 34. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1813<br /> <br /> 35. Не дивися на місяць весною, —<br /> Ясний місяць наглядач цікавий,<br /> Ясний місяць підслухач лукавий,<br /> Бачив він тебе часто зі мною<br /> І слова твої слухав колись.<br /> Ти се радий забуть? Не дивись,<br /> Не дивися на місяць весною.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Романс", 1897<br /> <br /> 36. Не дивися так привітно,<br /> Яблуневоцвітно.<br /> Стигнуть зорі, як пшениця:Буду я журиться.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Не дивися так привітно...", 1918<br /> <br /> 37. Нема ліпшого на небі<br /> Над зорю в погоду, —<br /> Нема кращого на світі<br /> Над дівочу вроду.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Настуся", 1861<br /> <br /> 38. Нещаслива любов перетворює не раз людську вдачу до дна.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Valse melancholique", 1898<br /> <br /> 39. Одну, та щиро любити, двох не голубити.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "В неділю рано зілля копала", 1909<br /> <br /> 40. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,<br /> у пісні пристрасті шал і чистості жаль.<br /> Раптом ця ніч, це одкровення червоне,<br /> коли приходить кохання великий скрипаль.<br /> Ігор КАЛИНЕЦЬ<br /> "Музика", 1968<br /> <br /> 41. Ой не світи, місяченьку, не світи нікому<br /> Тільки світи миленькому, як іде додому<br /> Світи йому ранесенько та й розганяй хмари<br /> А як же він іншу має, то зайди за хмари.<br /> Лірично-побутова пісня<br /> <br /> 42. Ой не ходи, багачику, горою за мною,<br /> Бо ти багач, а я бідна — не пара з тобою.<br /> Танкова пісня<br /> <br /> 43. Палає ніч пташиним співом.<br /> Хто ж, люба, ложе нам постелить?<br /> Дивись, як сяє мерехтливо<br /> У вікна місяць — чару келих.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Весільна ніч", 1935<br /> <br /> 44. Пахуче й густо поростають ночі,<br /> Горять вогнем незайманим уста,<br /> Душа, недавно дика і пуста,<br /> Знов жити і любити хоче.<br /> Марина ПРИХОДЬКО<br /> "Пахуче й густо поростають ночі...", 1967<br /> <br /> 45. Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 46. Повій, вітре, на Вкраїну,<br /> Де покинув я дівчину,<br /> Де покинув чорні очі...<br /> Повій, вітре, з полуночі!<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Повій, вітре, на Вкраїну", 1856<br /> <br /> 47. Послухай: б'є весільний бубон<br /> і клени клоняться, мов пави.<br /> В твоє волосся, моя люба,<br /> заплівся місяць кучерявий.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Весільна", 1935<br /> <br /> 48. Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь<br /> І тьма густіша. Боже, в далечінь<br /> Відходять блага й сили помічні, —<br /> Безпомічному поможи мені!<br /> Юрій ЛИПА<br /> "І прийде час", 1938<br /> <br /> 49. Про душу не мов мені, мила,<br /> Подай коралеві уста,<br /> Рам'ям обвинись щосила,<br /> Красуне, сміхуне пуста.<br /> Я в душу красуні не вірю,<br /> Я вірю в красуні уста!<br /> Василь ЩУРАТ<br /> "Про душу не мов мені, мила..."<br /> <br /> 50. Радосте моя синьоока,<br /> Моя радосте мила,<br /> Як зоря, що високо<br /> Наді мною спинилась.<br /> Юрій ЛИПА<br /> "До панни...", 1938<br /> <br /> 51. Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,<br /> Розвійтесь, як тихе зітхання!<br /> Незгоєні рани, невтишені жалі,<br /> Завмерлеє в серці кохання.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896<br /> <br /> 52. Сонце низенько, вечір близенько —<br /> Вийди до мене, моє серденько!<br /> Ой вийди, вийди та не барися,<br /> Моє серденько розвеселиться.<br /> Лірично-побутова пісня<br /> <br /> 53. Співають, плачуть солов'ї<br /> І б'ють піснями в груди:<br /> Цілуй, цілуй, цілуй її —<br /> Знов молодість не буде!<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Чари ночі", 1904<br /> <br /> 54. Та що з того? Не побрались,<br /> Розійшлися, мов не знались.<br /> А тим часом дорогії<br /> Літа тії молодії<br /> Марне пронеслись.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І широкую долину...", 1848<br /> <br /> 55. Та знай: з усіх "сьогодні" і "тепер"<br /> лиш сила таємничої любові<br /> тебе несе до вічних стратосфер.<br /> Юрій Клен<br /> "Попіл імперій", 1946<br /> <br /> 56. Так най те серце, що в турботі,<br /> Неначе перла у болоті,<br /> Марніє, в'яне, засиха, —<br /> Хоч в сні на вид твій оживає,<br /> Хоч в жалощах живіше грає,<br /> По-людськи вільно віддиха,<br /> І того дива золотого<br /> Зазнає щастя молодого,<br /> БАЖАНого, страшного того<br /> Гріха!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Чого являєшся мені...", 1896<br /> <br /> 57. Твої чари, дівчинонько,<br /> Я по людях знаю;<br /> Тому щастю, тому раю<br /> Віри не діймаю.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Гульвіса", 1861<br /> <br /> 58. Ти не моя, дівчино молодая!<br /> І не мені краса твоя;<br /> Віщує думонька смутная,<br /> Що ти, дівчино, не моя!<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Ти не моя...", 1854<br /> <br /> 59. Ти криниця туги,<br /> Що в безмежний простір<br /> До добра і краси<br /> Підіймає мій зір.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Атогого", 1902<br /> <br /> 60. Ти не прийшла в вечірній час...<br /> Без тебе день вмирав сьогодні,<br /> Без тебе захід смутно гас<br /> І сонце сходило в безодні...<br /> Ти не прийшла в вечірній час.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Ти не прийшла", 1913<br /> <br /> 61. Тобі ж подарую зброю:<br /> Цілунок гострий, як ніж.<br /> Щоб мав ти в залізнім свисті<br /> Для крику і для мовчань —<br /> Уста рішучі, як вистріл,<br /> Тверді, як лезо меча.<br /> <br /> <br /> 62. Топчуть ноги радісно і струнко<br /> Сонні трави на вузькій межі.<br /> В день такий — віддатись поцілункам!<br /> В день такий цілим натхненням жить!<br /> <br /> <br /> 63. Тут грілися мандрівки нашої шляхи,<br /> бо тіло гостем увійти хотіло,<br /> коли до заходу топився смолоскип; —<br /> незнаним гостем до твойого тіла.<br /> Богдан БОЙЧУК<br /> "Мандрівка тіл", 1967<br /> <br /> 64. У нашім раї на землі<br /> Нічого кращого немає,<br /> Як тая мати молодая<br /> З своїм дитяточком малим.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "У нашім раї на землі...", 1849<br /> <br /> 65. Хто постелю нам постеле<br /> У світлиці запашній?<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "На порозі гість веселий...", 1919<br /> <br /> 66. Чорний колір — колір зради,<br /> А червоний — то любов,<br /> Очі в мене — два свічада<br /> І палка татарська кров.<br /> Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА<br /> "Вогонь і попіл", 1934<br /> <br /> 67. Широке море, велике море,<br /> Що й кінця не видати,<br /> Та в моїм серці ще більше горе:<br /> Я навік її втратив.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Зелений явір, зелений явір...<br /> <br /> 68. Ще хлюпочуть шептаннями — вина.<br /> Виноградними плямами — ночі,<br /> і круглявіють бедра в невинності<br /> спрагою видив дівочих.<br /> Вадим ЛЕСИЧ<br /> "Кінець літа", 1965<br /> <br /> 69. Щоб моя коханка люба<br /> І моя дружина<br /> Не була, як інші, пані,<br /> А була людина.<br /> Василь МОВА<br /> "На балі", 1878<br /> <br /> 70. Я знав тебе маленькою, різвою<br /> І буде вже тому з півсотні літ.<br /> Ми бачили багацько див з тобою,<br /> Ми бачили і взнали добре світ,<br /> Боролись ми не раз, не два з судьбою,<br /> І в боротьбі осипався наш цвіт.<br /> Од світу ми прегордого відбились,<br /> Та в старощах ще краще полюбились.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Чолом доземний моїй же таки знаній", 1893<br /> <br /> 71. Я не тебе люблю, о ні,<br /> Люблю я власну мрію,<br /> Що там у серденьку на дні<br /> Відмалечку лелію.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Я не тебе люблю, о ні...", 1896<br /> <br /> 72. Я цілуватиму вустонька гожі,<br /> щоб загорілись,<br /> щоб зашарілись,<br /> наче ті квітоньки з дикої рожі!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Лісова пісня", 1911<br /> <br /> 73. Яблука доспіли, яблука червоні!<br /> Ми з тобою йдемо стежкою в саду.<br /> Ти мене, кохана, проведеш до поля,<br /> Я піду — і, може, більше не прийду.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918<br /> <br /> 74. Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Орися", 1844 </p>Тисяча цитат13 Sep 07 23:33:27 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/471/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2http://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/470/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0<hr/><p> 1. ...заснула Вкраїна,<br /> Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,<br /> В калюжі, в болоті серце прогноїла<br /> І в дупло холодне гадюк напустила,<br /> А дітям надію в степу оддала.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Чигирине, Чигирине...", 1844<br /> <br /> 2. Єсть у світі правда чиста,<br /> І добро, і воля -<br /> Іззивай їх, моя думо,<br /> На ріднеє поле.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Сам собі", 1862<br /> <br /> 3. І забудеться срамотня<br /> Давняя година,<br /> І оживе добра слава,<br /> Слава України,<br /> І світ ясний, невечерній<br /> Тихо засіяє...<br /> Обніміться ж, брати мої,<br /> Молю вас, благаю!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1848<br /> <br /> 4. І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позастанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар.<br /> Микола КОСТОМАРОВ<br /> "Книги битія українського народу", 1846<br /> <br /> 5. І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: "От камень, его же не брегоша зиждущиї, той бисть во главу угла".<br /> Микола КОСТОМАРОВ<br /> "Книгa битія українського народу", 1846<br /> <br /> 6. І на оновленій землі<br /> Врага не буде, супостата,<br /> А буде син, і буде мати,<br /> І будуть люде на землі.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І Архімед, і Галілей...", 1860<br /> <br /> 7. І чужі ми чужениці<br /> В рідній Україні,<br /> Як пташина без гніздечка<br /> На німій руїні.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Ключ розуміння", 1882<br /> <br /> 8. І все-таки до тебе думка лине,<br /> Мій занапащений, нещасний краю,<br /> Як я тебе згадаю,<br /> У грудях серце з туги, з жалю гине.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "І все-таки до тебе думка лине...", 1895<br /> <br /> 9. І ти колись боролась, мов Ізраїль,<br /> Україно моя! Сам Бог поставив<br /> супроти тебе силу невблаганну<br /> сліпої долі.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "І ти колись боролась, мов Ізраїль...", 1904<br /> <br /> 10. І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина.<br /> Олександр ДОВЖЕНКО<br /> "Україна в огні", 1943<br /> <br /> 11. І над полями вітряки...<br /> Знов невідкличність і руїна...<br /> О, казнь незримої руки!<br /> О, четвертована Вкраїно.<br /> Юрій КЛЕН<br /> "Україна", 1943<br /> <br /> 12. І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Хроніка опору", 1970<br /> <br /> 13. Ідіте на Вкраїну,<br /> Заходьте в кожну хату -<br /> Ачей, вам там покажуть<br /> Хоч тінь його розп'яту.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Скорбна мати", 1918<br /> <br /> 14. А все ж твоя втіха — поплакати стиха,<br /> Згадавши веселий свій край.<br /> Іван МАНЖУРА<br /> "Лелії", 1889<br /> <br /> 15. А в серці тільки ти,<br /> Єдиний мій, коханий рідний краю!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Іфігенія в Тавриді", 1898<br /> <br /> 16. А я мушу незморено-просто -<br /> Смолоскипом Тобі Одній<br /> Я — кривавих шляхів апостол —<br /> В голубі невечірні дні.<br /> Євген МАЛАНЮК<br /> "Мушу випити...", 1954<br /> <br /> 17. Ах,<br /> нікого так я не люблю,<br /> як вітра вітровіння,<br /> його шляхи, його боління<br /> і землю,<br /> землю свою.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Вітер з України", 1923<br /> <br /> 18. Бо тінь журби української впала і мені на плечі...<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Народний Малахій", 1928<br /> <br /> 19. Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 20. В біді твоїй рідніша ти мені;<br /> Тобі несу я сили всі, що маю;<br /> І працю тиху, і мої пісні<br /> На вівтар твій побожно я складаю.<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "Україні", 1888<br /> <br /> 21. Він українець — це запевне,<br /> Бо хвалить сало й галушки<br /> Та ще вишиванії дома<br /> Бере він на ніч сорочки.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Українець", 1892<br /> <br /> 22. Верни до мене, пам'яте моя,<br /> Нехай на серце ляже ваготою<br /> моя земля з рахманною журбою.<br /> Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.<br /> Василь СТУС<br /> "Верни до мене, пам'яте моя...", 1977<br /> <br /> 23. Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, -<br /> не може ж так буть!<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "І Бєлий, і Блок...", 1919<br /> <br /> 24. Вона в труні лежить, прекрасна Україна,<br /> Лежить, немов жива, ще тепла на столі,<br /> З стражданням на устах і кров'ю на чолі.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Поставте келихи і оргії спиніть...", 1908<br /> <br /> 25. Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...<br /> Тебе я словом правди привітаю,<br /> І розіллється слава України<br /> По всій вселенній, од краю до краю.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Слово правди", 1882<br /> <br /> 26. Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації.<br /> <br /> <br /> 27. Гей, розіллялось ти, руськеє горе,<br /> Геть по Європі і геть поза море!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Гей, розіллялось ти, руськеє горе...", 1898<br /> <br /> 28. Горе ж тому кораблеві,<br /> Та у море занесенному,<br /> Горе тому сиротині,<br /> Від родини відлученному!<br /> Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ<br /> "Журба", 1830<br /> <br /> 29. Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -<br /> даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!<br /> Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...<br /> Василь СТУС<br /> "Даждь нам, Боже, днесь!", 1977<br /> <br /> 30. Де ти, де ти, циганська приблудо,<br /> Де ти, ніжна моя Батьківщино?..<br /> Михайло ОСАДЧИЙ<br /> "Де ти, де ти, циганська приблудо...", 1960<br /> <br /> 31. Дзвін шабель, пісні, походи,<br /> Воля соколина,<br /> Тихі зорі, ясні води —<br /> Моя Україна.<br /> Володимир СОСЮРА<br /> "Україна", 1939<br /> <br /> 32. Дніпро, Україну згадаєм,<br /> Веселі селища в гаях,<br /> Могили-гори на степах —<br /> І веселенько заспіваєм...<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Чи, не покинуть нам, небого...", 1861<br /> <br /> 33. Доборолась Україна<br /> До самого краю.<br /> Гірше ляха свої діти<br /> Її розпинають.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 34. За обрієм обрій, за далями далі, -<br /> допоки напруглий не вигасне день, —<br /> погребли тополі в глибокій печалі<br /> своїх калинових, вишневих пісень,<br /> бо вже ослонився безокрай чужинний,<br /> і гнеться в жалобі кривавий розмай.<br /> Прощай, Україно, моя Україно, чужа<br /> Україно, навіки прощай!<br /> Василь СТУС<br /> "Остання пісня", 1977<br /> <br /> 35. Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 36. Коли скінчиться той полон великий,<br /> що нас зайняв в землі обітованій?<br /> І доки рідний край Єгиптом буде?<br /> Коли загине новий Вавилон?####Леся УКРАЇНКА<br /> "І ти колись боролась, мов Ізраїль...", 1904<br /> <br /> <br /> 37. Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні"., 1970<br /> <br /> 38. Країно рідная! ох, ти далека мріє!<br /> До тебе все летять мої думки.<br /> Їм страшно й радісно, якась надія мріє...<br /> Так з вирію в свій край летять пташки.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Поворіт", 1899<br /> <br /> 39. Краю мій рідний, зневажений краю!<br /> Де ж те сподіване щастя твоє?<br /> Крається серце від болю, одчаю,<br /> Як тільки долю твою нагадаю, -<br /> Горе моє!<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Краю мій рідний!..", 1908<br /> <br /> 40. Кубло гадюче! перед ворогами<br /> під ноги стеляться, мов поздихали,<br /> а перед братом сторчака стають<br /> і раді закусати! Скорпіони!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Руфін і Прісцілла", 1908<br /> <br /> 41. Любов к отчизні де героїть,<br /> Там сила вража не устоїть,<br /> Там грудь сильніша од гармат.<br /> <br /> <br /> 42. Людино, що твої водіння,<br /> віками значені сліди?<br /> Оце впокоєне струміння<br /> прозрінь, радіння і біди.<br /> І що усі твої напасті,<br /> і сподівання, і жалі,<br /> як по Вітчизні вічні страсті<br /> горять, як зорі на шпилі.<br /> Василь СТУС<br /> "Земля гойдається...", 1977<br /> <br /> 43. Мій рідний край такий веселий,<br /> Мій рідний край такий сумний!<br /> Григорій ЧУПРИНКА<br /> "Рідний край", 1918<br /> <br /> 44. Ми навіть власної не маєм хати,<br /> Усе одкрите в нас тюремним ключарам:<br /> Не нам, обідраним невільникам, казати<br /> Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Товаришці на спомин", 1896<br /> <br /> 45. Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,<br /> Там губи я торкнув твої, Вітчизно,<br /> Там вивірив по тобі пульс любові,<br /> Годинник людства — з стрілками життя<br /> На цифрах смерті — звірив із твоїм...<br /> Ні, Батьківщино! Не лише стражданням<br /> <br /> <br /> <br /> 46. Може, долею ясною<br /> Зацвіте й мій край.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Сніг в гаю...",1906<br /> <br /> 47. Можна все на світі вибирати, сину,<br /> Вибрати не можна тільки Батьківщину.<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Лебеді материнства", 1964<br /> <br /> 48. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка!<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Вишні", 1935<br /> <br /> 49. Ні, хоч дуже я люблю<br /> Україну-неньку,<br /> А сидітиму собі<br /> Краще потихеньку.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Переляканий", 1892<br /> <br /> 50. На московському кумачі України самостійної не вишити!<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 51. На українському пустирі пасуться всі...<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Хроніка опору", 1970<br /> <br /> 52. Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 53. Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 54. Настане час колись, ясний, благословенний,<br /> Що наші зіроньки все небо осіяють,<br /> І жизні ідеал, свободи дар спасенний,<br /> Умом поезії і серцем привітають.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Маруся Богуславка", 1899<br /> <br /> 55. Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Замість останнього слова", 1970<br /> <br /> 56. Не пора, не пора, не пора<br /> Москалеві й ляхові служить!<br /> Довершилась України кривда стара, —<br /> Нам пора для України жить.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Не пора", 1880<br /> <br /> 57. Нема на світі України,<br /> Немає другого Дніпра,<br /> А ви претеся на чужину<br /> Шукати доброго добра,<br /> Добра святого.<br /> <br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 58. О краю мій, найкращий між краями,<br /> Зруйнований та знищений катами!<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Тебе... тебе забути нам?", 1895<br /> <br /> 59. О рідна земле, люба моя нене!<br /> Чому, припавши до твоїх грудей,<br /> Я тільки плачу, як дитя нужденне,<br /> А сил не набираюсь, як Антей?<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Мандрівні елегії", 1902<br /> <br /> 60. О Ізраїлю! Якби ти знав,<br /> Чого в серці тім повно!<br /> Якби знав, як люблю я тебе!<br /> Як люблю невимовно.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Мойсей", 1905<br /> <br /> 61. Одгриміла епоха єдина,<br /> Одшуміли в прапорах вітри.<br /> Як знайти Тебе, Україно,<br /> Серед злоби й нікчемної гри?<br /> Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА<br /> "І на місяці...", 1937<br /> <br /> 62. Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі<br /> Із нашої України!<br /> Чи там раду радять, як на турка стати,<br /> Не чуємо на чужині.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гамалія", 1842<br /> <br /> 63. Ой зроди ж, велика туго,<br /> Ярую пшеницю,<br /> Збагати насущним хлібом<br /> Убогу Вдовицю.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Сам собі", 1862<br /> <br /> 64. Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Думки проти течії", 1925<br /> <br /> 65. Погибнеш, згинеш, Україно,<br /> Не стане знаку на землі.<br /> А ти пишалася колись<br /> В добрі і розкоші! Вкраїно!<br /> Мій любий краю неповинний!<br /> За що тебе Господь кара,<br /> Карає тяжко?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859<br /> <br /> 66. Подивіться на рай тихий,<br /> На свою країну,<br /> Полюбіте щирим серцем<br /> Велику руїну,<br /> Розкуйтеся, братайтеся!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...",1845<br /> <br /> 67. Поки Рось зоветься Россю,<br /> Дніпро в море ллється,<br /> Поти серце українське<br /> З панським не зживеться.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Кумейки", 1862<br /> <br /> 68. Прогаяли великі дні Скалічені й маленькі люди, Заслинили в ганьбу і бруд Велику віру — й на руїнах Отарою мандрує люд, Що мав зродити Україну.<br /> <br /> <br /> 69. Ради тебе перли в душу сію,<br /> Ради тебе мислю і творю.<br /> Хай мовчать Америки й Росії,<br /> Коли я з тобою говорю.<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Задивляюсь у твої зіниці...", 1964<br /> <br /> 70. Розкішний край мій у ярмі,<br /> Мій люд — невольники німі,<br /> На їх устах — печать.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Соловейко", 1904<br /> <br /> 71. Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Апологети писаризму", 1926<br /> <br /> 72. Садок вишневий коло хати,<br /> Хрущі над вишнями гудуть,<br /> Плугатарі з плугами йдуть,<br /> Співають ідучи дівчата,<br /> А матері вечерять ждуть.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Садок вишневий коло хати...", 1847<br /> <br /> 73. Світе тихий, краю милий,<br /> Моя Україно!<br /> За що тебе сплюндровано,<br /> За що, мамо, гинеш?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Розрита могила", 1843<br /> <br /> 74. Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи з хутора", 1861<br /> <br /> 75. Свою Україну любіть,<br /> Любіть її... Во время люте,<br /> В остатню тяжкую минуту<br /> За неї Господа моліть.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Чи ми ще зійдемося знову?", 1847<br /> <br /> 76. Святе слово — рідна мати;<br /> Єсть іще святиня Вища,<br /> Богові мийліша -<br /> Рідная Вкраїна.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Святиня", 1861<br /> <br /> 77. Слухай, рідна Україна,<br /> стара мати-жалібниця,<br /> голосом плачливим кличе<br /> своє любеє дитя.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Іван Вишенський",<br /> 1900<br /> <br /> 78. Сонце заходить, гори чорніють.<br /> Пташечка тихне, поле німіє,<br /> Радіють люде, що одпочинуть,<br /> А я дивлюся... і серцем лину<br /> В темний садочок на Україну.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847<br /> <br /> 79. Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 80. Спить Вкраїна,<br /> І настане колись час —<br /> Її збудить знов до жизні<br /> Народовців чесний глас.<br /> Василь МОВА<br /> "Не пустуй, моя голубко...",1876<br /> <br /> 81. Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.<br /> В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ<br /> "Листи до братів хліборобів", 1926<br /> <br /> 82. Та не однаково мені,<br /> Як Україну злії люде<br /> Присплять, лукаві, і в огні<br /> Її, окраденую, збудять...<br /> Ох, не однаково мені.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Мені однаково, чи буду...", 1847<br /> <br /> 83. Та утіште серце моє,<br /> Здавна наболіле,<br /> За Вкраїну нещасливу<br /> Кров'ю обкипіле...<br /> Василь МОВА<br /> "Під стріхою убогою...", 1870<br /> <br /> 84. Та вірую, що хрест мій не безплодний,<br /> Що хрест отой — бездольний люд спасе,<br /> Запинить певно стогін всенародний,<br /> Вітчизні щастя принесе!<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Сучасникові", 1894<br /> <br /> 85. Та прийде час, і ти огнистим видом<br /> Засяєш у народів вольних колі,<br /> Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,<br /> Покотиш Чорним морем гомін волі<br /> І глянеш, як хазяїн домовитий,<br /> По своїй хаті і по своїм полі.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Мойсей",1905<br /> <br /> 86. Та недаром, недаром весь степ кістками засіян<br /> І на кожнім хресті придорожнім розіп'ято біль.<br /> Припонтійським степам породи степового Месію,<br /> Мадонно Диких Піль!<br /> Євген МАЛАНЮК<br /> "Між нарцисами...", 1954<br /> <br /> 87. Так, ми тебе збираєм, бо ти розбилась,<br /> як вітер між шпильками блудних сосон.<br /> І все-таки ти — вітер. Ти торкаєш<br /> солоні груди моря — і воно хвилює;<br /> ти падаєш прозорим подихом на мутну сіль -<br /> і оживають її таємні м'язи -<br /> і на струнких долонях приносиш свіжий місяць.<br /> Женя Васильківська<br /> "Батьківщина", 1959<br /> <br /> 88. Темна наша батьківщина. Розбіглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обніжках своїх золотих ланів. Блукає вона за вітряками й ніяк не найде веселого шляху.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Солонський яр", 1923<br /> <br /> 89. Тепер вона звелась і мову свою шляхетську забула, і віри відцуралась — словом, як там кажуть, та ж свита, та не так зшита.<br /> Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ<br /> "Люборацькі", 1886<br /> <br /> 90. Ти мій рід, ти дитина моя,<br /> Ти вся честь моя й слава,<br /> В тобі дух мій, будуще моє,<br /> І краса, і держава!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Мойсей", 1905<br /> <br /> 91. Ти, брате, любиш Русь,<br /> Як дім, воли, корови, —<br /> Я ж не люблю її<br /> З надмірної любови.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Сідоглавому", 1898<br /> <br /> 92. Тихо Дунай, тихо<br /> Жовті піски миє.<br /> Як згадаю Україну,<br /> Серденько заниє.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Дунайська дума", 1862<br /> <br /> 93. Убогії ниви, убогії села,<br /> Убогий, обшарпаний люд,<br /> Смутнії картини, смутні-невеселі,<br /> А інших не знайдеш ти тут.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Смутні картини", 1883<br /> <br /> 94. Удосвіта встав я... темно ще надворі...<br /> Де-не-де по хатах ясне світло сяє,<br /> Сяє ясне світло, як на небі зорі...<br /> Дивуюсь, радію, у серця питаю:<br /> "Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?"<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Заспів", 1862<br /> <br /> 95. України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі.<br /> Дмитро ДОНЦОВ<br /> "Націоналізм", 1926<br /> <br /> 96. Україно моя мила,<br /> Краю пам'ятливий,<br /> Там любив я дівчиноньку,<br /> Там я був щасливий.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 97. Україно! Україно!<br /> Оце твої діти,<br /> Твої квіти молодії,<br /> Чорнилом политі,<br /> Московською блекотою<br /> В німецьких теплицях<br /> Заглушені!.. Плач, Украйно!<br /> Бездітна вдовице!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844<br /> <br /> 98. Україно, ти моя молитва,<br /> Ти моя розпука вікова...<br /> Громотить над світом люта битва<br /> За твоє життя, твої права.<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Задивляюсь у твої зіниці...", 1964<br /> <br /> 99. Україно, зозульні діброви,<br /> Україно, далеко єси...<br /> Україно, яка ж ти чудова,<br /> Усміхнись у серпанку краси.<br /> Михайло ОСАДЧИЙ<br /> "На обмерзлих...", 1966<br /> <br /> 100. Українче, спізнай самого себе!<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 101. Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації?<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Вальдшнепи", 1927<br /> <br /> 102. Хоч пролежав я цілий свій вік на печі,<br /> Але завше я був патріотом, —<br /> За Вкраїну мою чи то вдень, чи вночі<br /> Моє серце сповнялось клопотом.<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "На печі", 1898<br /> <br /> 103. Хоч, кажуть, нас великі міліони,<br /> А все б'ємо своїй біді поклони.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Зернятка" 1898<br /> <br /> 104. Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 105. Хто кохає край свій рідний<br /> Для високої ідеї;<br /> Я ж кохаю не для неї,<br /> А для того, що він бідний.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Паралелі", 1896<br /> <br /> 106. Церков-домовина<br /> Розвалиться... і з-під неї<br /> Встане Україна.<br /> І розвіє тьму неволі,<br /> Світ правди засвітить,<br /> І помоляться на волі<br /> Невольничі діти!..<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Стоїть в селі Суботові...", 1845<br /> <br /> 107. Чи довго ще, о Господи, чи довго<br /> ми будемо блукати і шукати<br /> рідного краю на своїй землі?<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "І ти колись боролась, мов Ізраїль...",1904<br /> <br /> 108. Чи радістю я звернений до тебе!..<br /> Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ<br /> "Український прелюд", 1962<br /> <br /> 109. Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,<br /> Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.<br /> Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,<br /> Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.<br /> Павло ЧУБИНСЬКИЙ<br /> "Ще не вмерла Україна", 1863<br /> <br /> 110. Ще не вмерла Україна,<br /> Але може вмерти:<br /> Ви самі її, ледачі,<br /> Ведете до смерти!<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Землякам", 1898<br /> <br /> 111. Що наша Вкраїна<br /> Стала шляхті раєм,<br /> А ми, її рідні діти,<br /> По степах блукаєм.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Дунайська дума", 1862<br /> <br /> 112. Що там тюрма!<br /> То слава наша!<br /> Ми всі тепер сидим в тюрмі!<br /> Всі п'єм одну ми скорбну чашу,<br /> Одна вона — тобі й мені.<br /> Олександр КОНИСЬКИЙ<br /> "Я не боюсь...", 1882<br /> <br /> 113. Я в чужині загибаю,<br /> По чужині блуджу,<br /> За своєю родиною<br /> Білим світом нуджу.<br /> Яків ГОЛОВАЦЬКИЙ<br /> "Туга за родиною", 1846<br /> <br /> 114. Я так її, я так люблю<br /> Мою Україну убогу,<br /> Що проклену святого Бога,<br /> За неї душу погублю!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон"("Гори мої високії..."), 1847<br /> <br /> 115. Я стовп, поставлений на роздорожжу<br /> На прастарих України полях,<br /> Взад і вперед показую я шлях,<br /> А сам ні кроку поступить не можу.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Д. Б.", 1906<br /> <br /> 116. Яка краса: відродження країни!<br /> Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,<br /> Мовчали десь святі під попелом руїни,<br /> І журно дзвін старий по мертвому гудів.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Яка краса: відродження країни!", 1908<br /> <br /> 117. Ярій, душе. Ярій, а не ридай!<br /> У чорній стужі сонце України,<br /> а ти шукай — червону тінь калини,<br /> на чорних водах тінь її шукай.<br /> Василь СТУС<br /> "Пам'яті Алли Горської", 1977 <br /> </p><p><br /> </p>Тисяча цитат13 Sep 07 23:28:04 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/470/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0http://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/488/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C<hr/><p> 1. Смерть.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "В неділю рано зілля копала", 1909<br /> <br /> 2. "Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,<br /> та хоч правую руку!"<br /> "Гей, рад би я, моя дівчинонько,<br /> та й обидві подати,<br /> Гей, насипано та сирої землі,<br /> тяженько її підняти".<br /> Чумацька пісня<br /> <br /> 3. І мене не мине,<br /> На чужині зотне,<br /> За решоткою задавить,<br /> Хреста ніхто не поставить,<br /> І не пом'яне.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Косар", 1847<br /> <br /> 4. І щастя всіх прийде по наших аж кістках.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Каменярі", 1878<br /> <br /> 5. І підуть вони в безвість віків,<br /> Повні туги і жаху,<br /> Простувать в ході духові шлях<br /> І вмирати на шляху.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Мойсей", 1905<br /> <br /> 6. І тим, що згинули в зорі весінніх літ,<br /> Хрестів поставити в свій час ми не зуміли.<br /> Одна вечірняя вітає їх могили,<br /> Одна вечірняя віта їх заповіт.<br /> Микола ФІЛЯНСЬКИЙ<br /> "Спить ряд могил", 1924<br /> <br /> 7. Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 8. Бо як трудно-нудно,<br /> Тяжко та важко недолугому чоловіку<br /> Против сили важкий камінь зняти,<br /> Так же трудно на чужій стороні<br /> Без родини сердешної помирати.<br /> "Дума про від'їзд козака"<br /> <br /> 9. В затишному раю я води Лети п'ю,<br /> Та тихострунную настроюю мою.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Рай". 1893<br /> <br /> 10. Вінки смерті в'ють.<br /> Лавро Миронюк<br /> "Стали чорні виночерпи...",1920-1940<br /> <br /> 11. Вгорнувся чумак у новий кожух,<br /> Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.<br /> Чумацька пісня<br /> <br /> 12. Видиш, брате мій,<br /> Товаришу мій,<br /> Відлітають сірим шнурком<br /> Журавлі у вирій.<br /> Чути: кру! кру!кру!<br /> В чужині умру,<br /> Заки море перелечу,<br /> Крилонька зітру.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Журавлі", 1910<br /> <br /> 13. Вовки-сіроманці, орли-чорнокрильці,<br /> Гості мої милі!<br /> Хоть мало-немного обождіте,<br /> Поки козацька душа з тілом розлучиться.<br /> Тоді будете мені з лоба чорні очі висмикати,<br /> Біле тіло коло жовтої кості оббирати.<br /> І комишами вкривати.<br /> "Втеча трьох братів із города Азова" (дума)<br /> <br /> 14. Возьміть мене на топори,<br /> Занесіть мя в Чорні Гори.<br /> В Чорну Гору занесіть мя,<br /> На дрібний мак посічіть мя.<br /> Пісня про смерть Довбуша<br /> <br /> 15. Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 16. Голодна я і жити вже не годна,<br /> і смерть іде...<br /> Ах, се ж душа, душа моя голодна<br /> без корму мре.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Голодна я і жити вже не годна", 1925<br /> <br /> 17. Завжди терновий вінець<br /> буде кращий, ніж царська корона.<br /> Завжди величніша путь<br /> на Голгофу, ніж хід тріумфальний.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Завжди терновий вінець...", 1900<br /> <br /> 18. Земля, з дитинства рідна! Як її<br /> старим покинути й піти в чужину,<br /> а потім горювати: любий сину,<br /> якби-то знов побачити її!<br /> Якби побачити в секунду смертну<br /> здаля, хоч раз один; дитячі втіхи<br /> згадати й принести життя, як жертву,<br /> й лягти в землі чужій, од горя тихій.<br /> Василь Барка<br /> "Апостоли", 1946<br /> <br /> 19. Катеринко моя срібненька,<br /> Катеринко моя одненька!<br /> Ти вже мені ватерку не накладеш,<br /> Ти вже мені водиці не внесеш,<br /> Ти вже мені дровець не принесеш,<br /> Їсточки не приставиш...<br /> Голосіння<br /> <br /> 20. Колеса глухо стукотять,<br /> мов хвиля об пором.<br /> Стрічай, товаришу Хароне,<br /> і з лихом, і з добром.<br /> Василь СТУС<br /> "Пам'яті Миколи Зерова", 1977<br /> <br /> <br /> 21. Краще в ріднім краї милім<br /> Полягти кістьми, сконати,<br /> Ніж в землі чужій, ворожійВ славі й шані пробувати!<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Євшан-зілля", 1902<br /> <br /> 22. Лежить земля, як книга розпростерта,<br /> Над нею сонце, мов небес свіча...<br /> Сухим аскетом невмолимий час<br /> Глави читає приходу і смерти.<br /> Теодор Курпіта<br /> "Земля", 1947<br /> <br /> 23. Між горою-долиною<br /> Козаченька вбито,<br /> Червоною китайкою<br /> Оченьки закрито.<br /> Народна пісня Ой най мене не ховають<br /> Ні попи, ні дяки,<br /> Ой най мене поховають<br /> Молоді козаки.<br /> <br /> 24. Мій пан лежить у лузі,<br /> У Базалузі,<br /> Постріляний,<br /> Порубаний,<br /> І на рани смертельні незмагає.<br /> Та прошу я вас всенижающе<br /> У луг-Базалуг прибувати,<br /> Та тіло молодецькеє поховати,<br /> Та звіру, птиці<br /> На поталу не дати!<br /> "Дума про Федора Безрідного"<br /> <br /> 25. Мамко моя, зозулько моя!<br /> Нащо-сте свої очі зажмурили,<br /> Що-сте свої ніжки зложили,<br /> Нащо-сте свої ручки навхрест склали?<br /> Голосіння<br /> <br /> 26. Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків<br /> Вбере пожадлива і чорна глибочінь.<br /> Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,<br /> Належать вічна рань і сонця височінь.<br /> Михайло Орест<br /> "Поблід...", 1965<br /> <br /> 27. Може, мені на чужині<br /> Лежать легше буде,<br /> Як іноді в Україні<br /> Згадувати будуть!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850<br /> <br /> 28. Можна смерть лиш смертю здолати,<br /> Тільки в тім таємниця буття.<br /> І зерно мусить вмерти, щоб дати<br /> В життєдавчому житі — Життя.<br /> Євген МАЛАНЮК<br /> "Все забудь..." 1954<br /> <br /> 29. Не плач, мамо, не журися,<br /> Бо вже твій син оженився.<br /> Та взяв собі паняночку,<br /> В чистім полі земляночку.<br /> Історична пісня<br /> <br /> 30. Не громом праведним, святим<br /> Тебе уб'ють. Ножем тупим<br /> Тебе заріжуть, мов собаку,<br /> Уб'ють обухом.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти,", 1857<br /> <br /> 31. Не жди весни — святої долі!<br /> Вона не зійде вже ніколи<br /> Садочок твій позеленить,<br /> Твою надію оновить!<br /> І думу вольную на волю<br /> Не прийде випустить... Сиди<br /> І нічогісінько не жди!..<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Минули літа молодії...", 1860<br /> <br /> 32. Одно люблю лиш — забуття,<br /> Спокій, безпам'ятну могилу.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "В алеї нічкою літною...", 1896<br /> <br /> 33. Ой якби мене отцівська, материна молитва<br /> Од смерті вборонила,<br /> На Чорному морі не втопила,<br /> Як буду я до отця, до матері,<br /> До роду прибувати,<br /> І буду отця та й матір<br /> Штити, шанувати й поважати.<br /> "Дума про Олексія Поповича"<br /> <br /> 34. Ой рада би-м, мій синоньку,<br /> Листок написать,<br /> Насипали могилоньку,<br /> Не можу я встать;<br /> Не можу я, соколоньку,<br /> Глубоко на дні,<br /> Насипали на рученьки<br /> Сирої землі.<br /> Юрій ФЕДЬКОВИЧ<br /> "Рекрут", 1862<br /> <br /> 35. Пізно вже. Немає вороття.<br /> Попелом присипано волосся.<br /> Віяли вітри. Пройшло життя.<br /> Все змело, й нічого не збулося.<br /> Марина Приходько<br /> "Змилуйся...", 1967<br /> <br /> 36. Пречиста Діво, радуйся, Маріє,<br /> Бо я не можу... Вшак я маю душу,<br /> І чути мушу, і дивити мушу,<br /> Що тут на світі, ах, тутки ся діє!<br /> Да як до гробу зложуть моє тіло,<br /> Де темно, тісно, студено, зотліло,<br /> Де нич не плаче, де усе німіє —<br /> Пречиста Діво, радуйся, Маріє!<br /> Юрій ФЕДЬКОВИЧ<br /> "Пречиста Діво", 1862<br /> <br /> 37. Прийде старість, і радість уся пропаде,<br /> І зостанешся з горем самим.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Зернятка", 1898<br /> <br /> 38. Прикрий моє тіло<br /> Чумацькеє біло<br /> Та ще й головочку.<br /> Щоб моє тіло<br /> Чумацькеє біло,<br /> Щоб не чорніло,Од ясного сонця,<br /> Од буйного вітру<br /> Не марніло.<br /> Чумацька пісня<br /> <br /> 39. Світ зчорнів, і небо чорне,<br /> Зелень чорна, чорне все...<br /> Жду, поки мене загорне<br /> Та, що вічний сон несе.<br /> Олександр Козловський<br /> "Чорна думка", 1897<br /> <br /> 40. Се смерть ішла. Мавра на самоті ніби відчуває, що се так смерть лісами тиснулася, дотикала о її хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати.<br /> <br /> <br /> 41. Смерте, бабо-сповитухо,<br /> Лікарю людський останній,<br /> Ти одна нам гоїш духа<br /> В нашій долі безталанній.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Маруся Богуславка", 1899<br /> <br /> 42. Стали чорні виночерпи,<br /> Вино чорне ллють,<br /> А у серці чорні верби<br /> <br /> <br /> <br /> 43. Та відкіля ж вас, мій таточку, виглядать,<br /> Та відкіля вас і визирать?<br /> Чи вас з поля, чи вас з моря,<br /> Чи з високої гори,<br /> Чи з чужої чужини?<br /> Голосіння<br /> <br /> 44. Тут і кості зотліють твої<br /> На взірець і для страху<br /> Всім, що рвуться весь вік до мети<br /> І вмирають на шляху.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Мойсей", 1905<br /> <br /> 45. Уб'ють,<br /> Заріжуть вас, душеубійці,<br /> І із кровавої криниці<br /> Собак напоять.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Марія", 1859<br /> <br /> 46. Умру, а жить не перестану,<br /> Любов'ю буду вічно тліть...<br /> Важким я колосом устану<br /> Із грудки рідної землі.<br /> Михайло СИТНИК<br /> "Умру, а жить не перестану...", 1946<br /> <br /> 47. Хай їм грець,<br /> тим літам, що будуть непрожиті.<br /> Тож бери собі останній шлюб,<br /> бо не зійде на камені жито,<br /> і сухий не розів'ється дуб.<br /> Василь СТУС<br /> "Наді мною синє віко неба...", 1977<br /> <br /> 48. Ходить жовняр молоденький на патролі,<br /> Аж там летя, підлітають три соколи.<br /> Ой соколи, ой бистрії, де бували?<br /> В чистім полі романовім попасали;<br /> Попасали білі руки, чорні очі,<br /> А все тото буковинські парубочі.<br /> Юрій ФЕДЬКОВИЧ<br /> "У Вероні", 1861<br /> <br /> 49. Чи не покинуть нам, небого,<br /> Моя сусідонько убога,<br /> Вірші нікчемні віршувать<br /> Та заходиться риштувать<br /> Вози в далекую дорогу,<br /> На той світ, друже мій, до Бога,<br /> Почимчикуєм спочивать.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Чи не покинуть нам небого...", 1861<br /> <br /> 50. Чую, що смерть, потайна й ненажерная,<br /> В вічні обійми мене обхопила!<br /> Василь МОВА<br /> "Думи засланця", 1877<br /> <br /> 51. Я не умру від смерті —<br /> я умру від життя.<br /> Умиратиму — життя буде мерти,<br /> не маятиме стяг.<br /> Михайло Семенко<br /> "Патагонія", 1917<br /> <br /> 52. Я прийду до тебе, доле,<br /> На страшне криваве поле,<br /> На останній смертний бій.<br /> Григорій ЧУПРИНКА<br /> "Перемога", 1918<br /> <br /> 53. Як усе на світі зрозумієш,<br /> То тоді зупинишся<br /> І вмреш!<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Завірюха", 1964<br /> <br /> 54. Як добре те, що смерті не боюсь я<br /> і не питаю, чи тяжкий мій хрест,<br /> що перед вами, судді, не клонюся<br /> в передчутті недовідомих верст...<br /> Василь СТУС<br /> "Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977 <br /> </p><p><br /> </p>Тисяча цитат20 Sep 07 21:42:30 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/488/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8Chttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/487/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%B0<hr/><p> 1. І тепер я розбитеє<br /> Серце ядом гою,<br /> І не плачу, й не співаю,<br /> А вию совою.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Три літа", 1845<br /> <br /> 2. І пустота безмірна, щогодинна,<br /> вже цілий світ береться осягти.<br /> Як жить мені, якщо я ще людина?<br /> Якщо мені від себе не втекти?<br /> Григорій ЧУБАЙ<br /> "Вертеп", 1968<br /> <br /> 3. І, здається, молодому<br /> Нічого б журиться,<br /> А прийдеться молодому<br /> З журби утопиться.<br /> <br /> Народна пісня<br /> <br /> 4. А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи", 1856<br /> <br /> 5. Але минай людські стежки, дитино,<br /> бо там не ходить воля, — там жура<br /> тягар свій носить.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Лісова пісня", 1911<br /> <br /> 6. Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!<br /> Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь.<br /> Григорій СКОВОРОДА<br /> "Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр.<br /> <br /> 7. Біль у душу мою закрадається вужем,<br /> відчай груди мені розпанахує, рве.<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Дід умер", 1962<br /> <br /> 8. Бистра річка — життя моє,<br /> Широка-глибока...<br /> Плавле-тоне на тій річці<br /> Душа одинока.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Родина єдина", 1862<br /> <br /> 9. Вирве ми серденько.<br /> Маркіян ШАШКЕВИЧ<br /> "Розпука", 1837<br /> <br /> 10. Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,<br /> Літа на душу накладають пута.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Поет мовить", 1898<br /> <br /> 11. Гей, над дорогою стоїть верба,<br /> Дзвінкі дощові струни ловить,<br /> Все вітами хитає, наче сумно мовить:<br /> Журба, журба...<br /> Отак роки, отак без краю<br /> На струнах Вічності перебираю<br /> Я, одинокая верба.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Квітчастий луг...", 1915<br /> <br /> 12. За що, Боже, на сім світі<br /> Я так погибаю?<br /> Ані живу, сиротина,<br /> Ані умираю.<br /> Сидір ВОРОБКЕВИЧ<br /> "Марно вік мій...", 1865<br /> <br /> 13. Коли німують людські живі душі,<br /> тоді і роси кам'яніють на зелі,<br /> а очі в молоді, немов од суші,<br /> мертвіють, облітають навесні.<br /> Тодось ОСЬМАЧКА<br /> "Сонет", 1929<br /> <br /> 14. Край світу проруб. Тиша довсібіч.<br /> Усесвіт твій німує і німіє,<br /> і сонце, в душу світячи, не гріє:<br /> в змертвілих лицях — відумерла ніч.<br /> Василь СТУС<br /> "Стань і вдивляйся...", 1977<br /> <br /> 15. Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,<br /> і правда топиться в брехні чи не щодня...<br /> Невже і я впаду в нього і зникну<br /> безболісно, безлико, навмання?<br /> Григорій ЧУБАЙ<br /> "Вертеп", 1968<br /> <br /> 16. Листя пада, мов золото,<br /> Крок дзвенить насторожено...<br /> Я надвоє розколотий,<br /> Я стократ розтривожений.<br /> Михайло СИТНИК<br /> "Осінь", 1946<br /> <br /> 17. Минають дні, минають ночі,<br /> Минає літо. Шелестить<br /> Пожовкле листя, гаснуть очі,<br /> Заснули думи, серце спить,<br /> І все заснуло, і не знаю,<br /> Чи я живу, чи доживаю,<br /> Чи так по світу волочусь,<br /> Бо вже не плачу й не сміюсь...<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Минають дні, минають ночі...", 1845<br /> <br /> 18. Мряка на землю упала,<br /> Місяця ж більш не діждати!<br /> Темно й на серденьку стало...<br /> Час мені, мабуть, до хати!<br /> Василь МОВА<br /> "На прогулянках", 1887<br /> <br /> 19. Не спиться... Знов чорнії думи<br /> Обсіли, мов галич, мене...<br /> Михайло СТАРИЦЬКИЙ<br /> "Не спиться", 1902<br /> <br /> 20. Неси ж мене. коню, по чистому полю,<br /> Як вихор, що тутка гуляє,<br /> А чень, утечу я від лютого болю,<br /> Що серце моє розриває.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Безмежнеє поле в сніжному завою...". 1896<br /> <br /> <br /> 21. О ні!<br /> Являйся, зіронько, мені!<br /> Хоч в сні!<br /> В житті мені весь вік тужити —<br /> Не жити.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Чого являєшся мені...", 1896<br /> <br /> 22. Обгорта мене туга, болить голова,<br /> Стіни й стеля гнітять, мов темниця...<br /> Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?<br /> Де поділась моя чарівниця,<br /> Молода моя муза, і горда, й смутна,<br /> Жалібниця-порадниця тиха?<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "З пропащих років", 1897<br /> <br /> 23. Облягла душу ніч — непрозора страшна,<br /> Нема шляху з німої пустині.<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Ніч".1896<br /> <br /> 24. Ой згадай мене, моя стара нене,<br /> як сядеш увечері їсти:<br /> — Десь моя дитина на чужій стороні,<br /> да нема од неї вісти.<br /> Історична пісня<br /> <br /> 25. Ой не шуми, луже, з дібровою дуже,<br /> Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю.<br /> Ой я в чужім краю, як на пожарині, —<br /> Ніхто мене не пригорне при лихій годині.<br /> Бурлацька пісня<br /> <br /> 26. Ой люлі, люлі, химерний смутку!<br /> Шепоче вільха і верболіз.<br /> Задума квилить, шовкові вії<br /> Срібляться ясним брильянтом сліз.<br /> Петро Карманський<br /> "Ой люлі, смутку!", 1906<br /> <br /> 27. Повстала туга, сном важким приспана,<br /> Повстала велетом і досягла до хмар,<br /> Жаль запалав, прибоєм океана<br /> Загомонів його страшний пожар.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "...Порвалася нескінчена розмова", 1898<br /> <br /> 28. Прибудь до мене,<br /> Одвідай мене,<br /> Бездольную,<br /> Й безродную,<br /> Й безплеменную,<br /> На чужій чужині<br /> При нещасній моїй хуртовині.<br /> "Дума про сестру та брата"<br /> <br /> 29. Приступи, подивись і на путь мене справ,<br /> Роз'ясни мені хвилі тривоги!<br /> Я втомився, охляв, серед шляху пристав<br /> І тривожно шукаю дороги.<br /> Петро Карманський<br /> "Як побачиш сліпця...", 1906<br /> <br /> 30. Розжалобилася душа<br /> У смутках непомірних,<br /> Що збулась радості життя<br /> І що опущена сама<br /> Йде по полях безмірних.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Finalе", 1902<br /> <br /> 31. Розпука крає<br /> Серце на дні...<br /> Зіронька сяє,<br /> Та не мені.<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Пролісок", 1894<br /> <br /> 32. Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.<br /> Микола Шлемкевич<br /> "Загублена українська людина", 1954<br /> <br /> 33. Скажи мені правду, мій добрий козаче,<br /> Що діяти серцю, коли заболить,<br /> Як серце застогне і гірко заплаче,<br /> І дуже без щастя воно защемить?<br /> Олександр Афанасьєв-Чужбинський<br /> "Є. П. Гребінці", 1841<br /> <br /> 34. Стороною дощі йдуть,<br /> А долом туман.<br /> А на моїм серденьку<br /> Журба та й печаль.<br /> Народна пісня Мислі мої, мислі,<br /> Докупи ся зійшли,<br /> На серденьку стали,<br /> Спатоньки не дали.<br /> <br /> 35. Такий я ніжний, такий тривожний,<br /> моя осінняя земля.<br /> Навколо вітер непереможний<br /> реве й ґуля...<br /> Володимир СОСЮРА<br /> "Такий я ніжний, такий тривожний...", 1928<br /> <br /> 36. Темна ніч, вітрець тихесенький<br /> Зашумів в моїм вікні;<br /> Дощик капає дрібнесенький,<br /> В серце падає мені.<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Темна ніч...", 1900<br /> <br /> 37. Ти зозуле сивенькая,<br /> Закуй ми сумненько,<br /> Най розпука та й лютая<br /> <br /> <br /> <br /> 38. У безкрай, далечінь-дорогу<br /> надломлено я закричу<br /> про самоту і про тривогу,<br /> про дні, яких я не лічу,<br /> про дивовижну німоту<br /> без слів та звуків,<br /> про нечулу<br /> німу, глуху, пусту, пусту —<br /> що серце далечі жахнулось.<br /> Оксана Лятуринська<br /> "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955<br /> <br /> 39. Ходжу-блуджу по городу<br /> Великому, великому.<br /> Одкрив би я своє серце,<br /> Та нікому, та нікому.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Люлі-люлі", 1861<br /> <br /> 40. Холодна тиша. Місяцю надламаний,<br /> Зо мною будь і освяти печаль мою.<br /> Вона, як сніг на вітах, умирилася,<br /> Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.<br /> Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ<br /> "Холодна тиша", 1932<br /> <br /> <br /> 41. Хотіла б я вийти у чистеє поле,<br /> Припасти лицем до сирої землі<br /> І так заридати, щоб зорі почули,<br /> Щоб люди вжахнулись на сльози мої.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Горить моє серце, його запалила...", 1893<br /> <br /> 42. Хотіла б я уплисти за водою,<br /> немов Офелія, уквітчана, безумна.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Ритми", 1900<br /> <br /> 43. Чорна нічко, заглуши<br /> Всі страждання на душі.<br /> Григорій ЧУПРИНКА<br /> "Ніч", 1918<br /> <br /> 44. Я не нездужаю, нівроку,<br /> А щось такеє бачить око,<br /> І серце жде чогось. Болить,<br /> Болить, і плаче, і не спить,<br /> Мов негодована дитина.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Я не нездужаю, нівроку...", 1858<br /> <br /> 45. Я сьогодні в тузі, в горі,<br /> Мов у тяжкім сні, —<br /> Отруїли ясні зорі<br /> Серденько мені.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Зоряне небо", 1893<br /> <br /> 46. Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,<br /> Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,<br /> І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Vae victis", 1904<br /> <br /> 47. Я ввечері цілую рожу<br /> І кличу сум.<br /> Чому, чому я жить не можу<br /> Та сам, без дум?<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Гаптує дівчина...", 1914<br /> <br /> 48. Я знов один, я знов один<br /> Ніхто питать мене не стане,<br /> Ніхто питать мене не стане,<br /> Ніхто у душу не загляне —<br /> Я знов один.<br /> Микола ФІЛЯНСЬКИЙ<br /> "Я знов один", 1917<br /> <br /> 49. Я вже не можу словом. Тишина,<br /> Мов реквієм, відлунює у скроні,<br /> І мертвим птахом падає в долоні<br /> Моє замерзле слово. Тишина.<br /> Мойсей Фішбейн<br /> "Зречення митця", 1984<br /> <br /> 50. Як пес голодний, кинутий і гнаний,<br /> Блукаю я по вулицях чужих...<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Як пес голодний, кинутий і гнаний...", 1926<br /> <br /> 51. Як списаний папір сумного дня,<br /> Упала ніч, мов кропля атраменту,<br /> І ти ідеш у темінь навмання,<br /> Розбитий і знівечений дощенту.<br /> Михайло СИТНИК<br /> "Ніч", 1956 <br /> </p><p><br /> </p>Тисяча цитат20 Sep 07 21:36:45 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/487/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%B0http://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/486/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE<hr/><p> 1. Є вірші — квіти.<br /> Вірші — дуби.<br /> Є іграшки — вірші<br /> Є рани.<br /> Є повелителі і раби.<br /> І вірші є —<br /> каторжани.<br /> Крізь мури в'язниць,<br /> по тернях лихоліть —<br /> ідуть, ідуть по етапу століть...<br /> Ліна КОСТЕНКО<br /> "Є вірші", 1962<br /> <br /> 2. Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.<br /> Далебі, правда!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841<br /> <br /> 3. Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи", 1857<br /> <br /> 4. А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.<br /> <br /> <br /> 5. А на громаду хоч наплюй!<br /> Вона — капуста головата.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Хіба самому написать...", 1849<br /> <br /> 6. А справжня муза неомузена<br /> там десь на фронті в ніч суху<br /> лежить запльована, залузана<br /> на українському шляху.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Плуг", 1920<br /> <br /> 7. Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 8. Буде з мене, поки живу,<br /> І мертвого слова,<br /> Щоб виливать журбу, сльози.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки", 1841<br /> <br /> 9. Будь проклята, співуча мово<br /> Сльозавих і слизьких пісень,<br /> Бо кожен чин пожерло слово,<br /> Бо зміст заїла передмова<br /> І в ніч лягає кожен день.<br /> Євген МАЛАНЮК<br /> "Павза", 1929<br /> <br /> 10. В зів'ялих листочках хто може вгадати<br /> Красу всю зеленого гаю?<br /> Хто знає, який я чуття скарб багатий<br /> В ті вбогії вірші вкладаю?<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Зів'яле листя"("Епілог"), 1896<br /> <br /> 11. В суботній час серед вітрів і піни<br /> Так уродилась пісня України, —<br /> І в дальнє море — у суботній час —<br /> Вона зове і пориває нас.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "В суботу грає море...", 1926<br /> <br /> 12. Віщуванням новим<br /> Серце моє б'ється, —<br /> Через край із серця<br /> Рідне слово ллється...<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Заспів", 1862<br /> <br /> 13. Возвеличу,<br /> Малих отих рабів німих!<br /> Я на сторожі коло їх<br /> Поставлю слово.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Подражаніє 11 псалму", 1859<br /> <br /> 14. Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І запалити вірою інших.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Серед снігів", 1970<br /> <br /> 15. Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Думки проти течії", 1925<br /> <br /> 16. Говори, говори, моя мила:<br /> Твоя мова — співучий струмок.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Десь на дні мого серця...", 1914<br /> <br /> 17. Голосно жалібно співає.<br /> "Дума про смерть козака-бандуриста"<br /> <br /> 18. До тебе, Україно, наша бездольная мати,<br /> Струна моя перша озветься.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Сім струн", 1890<br /> <br /> 19. До мене, як горожанина,<br /> Ставляй вимоги — я людина.<br /> А як поет — без перепони<br /> Я стежу творчості закони.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Іванові Франкові", 1902<br /> <br /> 20. До дна землі<br /> й до дна цупкого слова<br /> вдираюся завзято і уперто<br /> і видираю в заздрісної смерті<br /> пісні,<br /> п'яніння,<br /> ночі й дні.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Хліб насущний", 1936<br /> <br /> 21. Думи мої, думи мої,<br /> Лихо мені з вами!<br /> Нащо стали на папері<br /> Сумними рядами?..<br /> Чом вас вітер не розвіяв<br /> В степу, як пилину?<br /> Чом вас лихо не приспало,<br /> Як свою дитину?..<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Думи мої, думи мої...", 1839<br /> <br /> 22. Думи мої, думи мої,<br /> Квіти мої, діти!<br /> Виростав вас, доглядав вас, —<br /> Де ж мені вас діти?<br /> В Україну ідіть, діти!<br /> В нашу Україну,<br /> Попідтинню, сиротами,<br /> А я — тут загину.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Думи мої, думи мої...", 1839<br /> <br /> 23. Думи мої, думи мої,<br /> Де ви подівались,<br /> Нащо мене покинули,<br /> Чому одцурались?<br /> Михайло Петренко<br /> "Думи мої...", 1848<br /> <br /> 24. З кривавого багна багно літературне<br /> Зробили ви собі, о кодло некультурне!<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Сліпченкові", 1893<br /> <br /> 25. За всіх скажу, за всіх переболію,<br /> я кожен час на звіт іду, на суд.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "За всіх скажу...", 1922<br /> <br /> 26. За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Листи", 1928<br /> <br /> 27. Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,<br /> Ні на письменницьку огуду за пісні,<br /> І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:<br /> Дзвони собі, співай в святій самотині.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Поетові", 1890<br /> <br /> 28. Кобзо, моя непорочна утіхо!<br /> Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,<br /> Голосом правди святої дзвони,<br /> Нашу тісноту гірку спом'яни.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "До кобзи", 1882<br /> <br /> 29. Література є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша,<br /> <br /> <br /> 30. Література зберегла нам чисте сяйво найсвітліших українських морально-етичних традицій, але вона нічого не зрозуміла в проблемах свого часу і ніяк не ствердила українства на терезах світової історії.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Наша сучасність — наше мистецтво", 1947<br /> <br /> 31. Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Valse melancholique", 1898<br /> <br /> 32. Лишу я співи про красу,<br /> Забуду власні жалі<br /> І з гір високих понесу<br /> Народові скрижалі.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Лишу я співи про красу...", 1908<br /> <br /> 33. Люде добрі! Пожалійте<br /> Бідолашного піїту,<br /> Що від горя, від наруги<br /> За слізьми не бачить світу.<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "Горе поета", 1886<br /> <br /> 34. Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Про чесність і про правду", 1956<br /> <br /> 35. Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.<br /> Михайло ОСАДЧИЙ<br /> "Більмо", 1968<br /> <br /> 36. Митцем треба народитися...<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 37. Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність...<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 38. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,<br /> Той у грудях не серденько, тільки камінь має.<br /> Сидір ВОРОБКЕВИЧ<br /> "Рідна мова", 1869<br /> <br /> 39. Може, верну знову<br /> Мою правду безталанну,<br /> Моє тихе слово.<br /> Може, викую я з його<br /> До старого плуга<br /> Новий леміш і чересло.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Чигирине, Чигирине...", 1844<br /> <br /> 40. Мрії розвіяні і недомріяні,<br /> Радості бачені в сні,<br /> Квіти столочені, сльози розкочені<br /> Я переллю у пісні.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Мій спів", 1902<br /> <br /> 41. Ні! я суб'єктивний,<br /> Я — з егоїстичних:<br /> Все чуттів шукаю<br /> Тонко естетичних.<br /> Агатангел Кримський<br /> "Світові скорботи", 1901<br /> <br /> 42. На крилах пісень.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> Назва збірки поезій, 1893<br /> <br /> 43. На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 44. Напружений, незломно-гордий,<br /> Залізних імператор строф —<br /> Веду ці вірші, як когорти,<br /> В обличчя творчих катастроф.<br /> Євген МАЛАНЮК<br /> "Напис на книзі віршів", 1925<br /> <br /> 45. Не для людей, тієї слави,<br /> Мережані та кучеряві<br /> Оці вірші віршую я.<br /> Для себе, братія моя!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Не для людей, тієї слави...", 1848<br /> <br /> 46. Не славте кобзаря піснями голосними:<br /> Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.<br /> Колись він заблищить між душами ясними,<br /> І зникне вся хула ворожа, нерозумна.<br /> І буде дух його із віку в вік сіяти,<br /> Серця зцілющою водою покропляти,<br /> І рани гоїти, і сльози обтирати.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Покобзарщина", 1893<br /> <br /> 47. Не співайте мені сеї пісні,<br /> Не вражайте серденька мого!<br /> Легким сном спить мій жаль у серденьку,<br /> Нащо співом будити його?<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Мелодії". 1893<br /> <br /> 48. Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!<br /> Я хочу вам про рідний край казать...<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906<br /> <br /> 49. Не сховатись, дарма, під наметом краси,<br /> в чаді п'яному строф кришталевих.<br /> Вітре днів, мої власні слова рознеси,<br /> на шляхах їх розвій стомилевих.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Суворий вірш", 1934<br /> <br /> 50. Не мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "При битій дорозі", 1948<br /> <br /> 51. Немов той Дант у пеклі,<br /> стою серед бандитів і злочинців,<br /> серед пузатих, ситих і продажних,<br /> серед дрібних, помстливих, тупоумних,<br /> на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:<br /> співай, поете, з нами в тон!<br /> Стою — мов скеля, непорушний.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Відповідь землякам", 1922<br /> <br /> 52. Несказане, невимовне<br /> Кобза промовляє<br /> І святими почуттями<br /> Серце надихає.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Маруся Богуславка", 1899<br /> <br /> 53. Нехай як буде, так і буде.<br /> Чи то плисти, чи то брести.<br /> Хоч доведеться розп'ястись!<br /> А я таки мережать буду<br /> Тихенько білії листи.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850<br /> <br /> 54. Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми.<br /> Хто цього не розуміє — той дурень.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 55. О думи мої! о славо злая!<br /> За тебе марно я в чужому краю<br /> Караюсь, мучуся... але не каюсь!..<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847<br /> <br /> 56. О слово рідне! Орле скутий!<br /> Чужинцям кинуте на сміх!<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "О слово рідне! Орле скутий!", 1907<br /> <br /> 57. О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Мина Мазайло", 1929<br /> <br /> 58. Оживить живеє слово<br /> Рідну Україну.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Старець", 1861<br /> <br /> 59. Ой співав я: "Буде жити<br /> Наше слово, буде!"<br /> Чи живе ж воно у тебе,<br /> Безталанний люде?<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Старець", 1861<br /> <br /> 60. Ой співав би на ввесь голос —<br /> Нікому співати!<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Старець", 1861<br /> <br /> 61. Отакий-то Перебендя,<br /> Старий та химерний!<br /> Заспіває весільної,<br /> А на журбу зверне.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Перебендя", 1839<br /> <br /> 62. Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, "олімпійці".<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 63. Пісне, моя ти підстрелена пташко,<br /> Мусиш замовкнуть і ти.<br /> Годі ридати і плакати тяжко,<br /> Час нам зо сцени зійти.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896<br /> <br /> 64. Перо, мій скальпелю вогненний,<br /> Ти мій жорстокий лиходій,<br /> Мій дикий поклик цілоденний,<br /> Первоцвіт мій, перволюб мій!<br /> Іван Драч<br /> "Перо", 1965<br /> <br /> 65. Поезіє! сопутнице моя!<br /> Ти — теплий, животворний промінь сонця,<br /> Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія<br /> З закуреного темного віконця.<br /> Агатангел Кримський<br /> "Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901<br /> <br /> 66. Поезія — рідна сестра моя.<br /> А правда людськая — наша мати.<br /> Ліна КОСТЕНКО<br /> "Доля", 1962<br /> <br /> 67. Поете, тям, на шляху життьовому<br /> Тобі перлини-щастя не знайти,<br /> Ні захисту від бурі, злив і грому.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904<br /> <br /> 68. Поете,<br /> вмій шукати і чекати!<br /> Найкращий вірш не ходить на свободі.<br /> Ліна КОСТЕНКО<br /> "Все більше", 1962<br /> <br /> 69. Рідна мова на чужині<br /> Ще милішою стає.<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Рідний край", 1898<br /> <br /> 70. Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Зустрічі з Заходом", 1950<br /> <br /> 71. Романтика вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу...<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 72. Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,<br /> коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.<br /> Зникають речі, розвіваються довкола стіни.<br /> Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Над книжкою поезій", 1934<br /> <br /> 73. Слово, чому ти не твердая криця,<br /> Що серед бою так ясно іскриться?<br /> Чом ти не гострий, безжалісний меч,<br /> Той, що здійма вражі голови з плеч?<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Слово, чому ти не твердая криця...", 1896<br /> <br /> 74. Смішний поет, що хтів би, окрім зла,<br /> В тім світі правди й розуму глядіти.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Вольні сонети", 1887<br /> <br /> 75. Собі поети право залишають,<br /> Всі інші відкидаючи права:<br /> Належати до тих, кого вбивають,<br /> А не до тих, хто холодно вбива.<br /> Леонід Первомайський<br /> "Коли не замовкає...", 1968<br /> <br /> 76. Співай, ненько, тихесенько,<br /> як давно співала,<br /> коли мене маленькою<br /> до сну колисала!..<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Співай, ненько, тихесенько...", 1925<br /> <br /> 77. Стій, серце, стій! не бийся так шалено.<br /> Вгамуйся, думко, не літай так буйно!<br /> Не бий крильми в порожньому просторі.<br /> Ти, музо винозора, не сліпи<br /> Мене вогнем твоїх очей безсмертних!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "То be or not to bе?..", 1896<br /> <br /> 78. Тілько я, мов окаянний,<br /> І день і ніч плачу<br /> На розпуттях велелюдних,<br /> І ніхто не бачить,<br /> І не бачить, і не знає —<br /> Оглухли, не чують;<br /> Кайданами міняються,<br /> Правдою торгують.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 79. Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Мина Мазайло", 1929<br /> <br /> 80. Теплий кожух, тілько шкода —<br /> Не на мене шитий,<br /> А розумне ваше слово<br /> Брехнею підбите.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки", 1841<br /> <br /> 81. Ти думаєш, дурню,<br /> Що я тебе люблю,<br /> А я тебе, дурню,<br /> Словами голублю.<br /> Жартівлива пісня<br /> <br /> 82. Той не поет,<br /> Хто не відчує<br /> спраги змагання.<br /> Хто затаїться<br /> в башті мовчання,<br /> Як анахорет.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Ода до поетів", 1929<br /> <br /> 83. Треба негайно на настирливе запитання "Європа чи "Просвіта?", відповісти: — "Європа".<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 84. Тьмяно горять спокійні лампади,<br /> голос хрустить наддертим крилом.<br /> Твої слова — глибока стежка,<br /> якою часом проходить Бог.<br /> Женя Васильківська<br /> "Поет", 1959<br /> <br /> 85. Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Так було чи так мало бути", 1952<br /> <br /> 86. Фантазіє, богиня легкокрила,<br /> Ти світ злотистих мрій для нас одкрила<br /> І землю з ним веселкою з'єднала.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Сім струн", 1890<br /> <br /> 87. Хай кожен так собі співає,<br /> Як хто зуміє і здолає, —<br /> Усяким співам волю дай,<br /> То й буде в нас співучий край!..<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Сорока", 1889<br /> <br /> 88. Хотіла б я піснею стати<br /> У сюю хвилину ясну,<br /> Щоб вільно по світі літати,<br /> Щоб вітер розносив луну.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Мелодії". 1893<br /> <br /> 89. Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...<br /> Михайло ОСАДЧИЙ<br /> "Більмо", 1968<br /> <br /> 90. Чи довіку ж, браття,<br /> Будемо мовчати?<br /> Благословіть мені кобзу<br /> Німую узяти!<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "До братів на Вкраїну", 1862<br /> <br /> 91. Чом я не маю огнистого слова,<br /> Палкого, чому?<br /> Може б, та щира, гарячая мова<br /> Зломила зиму!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Співець", 1886<br /> <br /> 92. Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.<br /> Богдан Рубчак<br /> "Аrs роеtіса", 1956<br /> <br /> 93. Що ж тоді: — Європа чи "Просвіта"? Для мистецтва — тільки — Європа.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 94. Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847<br /> <br /> 95. Щоб слово пламенем взялось,<br /> Щоб людям серце розтопило.<br /> І на Украйні понеслось,<br /> І на Україні святилось<br /> Те слово, божеє кадило,<br /> Кадило істини. Амінь.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти", 1857<br /> <br /> 96. Я музу кличу не такую:<br /> Веселу, гарну, молодую.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 97. Я не одинокий, я не сиротина,-<br /> Єсть у мене діти, та де їх подіти?<br /> Заховать з собою? — гріх, душа жива!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки", 1841<br /> <br /> 98. Я — за чисте мистецтво,<br /> А мистецтво чисте тоді,<br /> Коли роблять його<br /> І руками, й думками чистими.<br /> Віталій Коротич<br /> "Чисте мистецтво", 1961<br /> <br /> 99. чим достатніша у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.<br /> Микола КОСТОМАРОВ<br /> "Дві руські народності", 1861 </p>Тисяча цитат20 Sep 07 21:30:48 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/486/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BEhttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/485/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0<hr/><p> 1. — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?<br /> Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?<br /> — Сухи не боюся, ягід не жалую,<br /> Стала та й думаю,<br /> Як зацвісти маю.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 2. І все то те, вся країна,<br /> Повита красою,<br /> Зеленіє, вмивається<br /> Дрібною росою,<br /> Споконвіку вмивається,<br /> Сонце зустрічає...<br /> І нема тому почину,<br /> І краю немає!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844<br /> <br /> 3. І там степи, і тут степи,<br /> Та тут не такії,<br /> Руді, руді, аж червоні,<br /> А там голубії,<br /> Зеленії, мережані<br /> Нивами, ланами,<br /> Високими могилами,<br /> Темними лугами.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "А. О. Козачковському", 1847<br /> <br /> 4. І небо невмите, і заспані хвилі;<br /> І понад берегом геть-геть<br /> Неначе п'яний очерет<br /> Без вітру гнеться.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848<br /> <br /> 5. І починається нічна<br /> Хрестів і піль розмова,<br /> І сповідаються поля,<br /> А слухає діброва.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Сповідь землі", 1905<br /> <br /> 6. А вже красне сонечко<br /> Припекло, припекло,<br /> Яснощире золото<br /> Розлило, розлило.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "А вже красне сонечко...", 1910<br /> <br /> 7. Арфами, арфами —<br /> золотими, голосними обізвалися гаї<br /> Самодзвонними:<br /> йде весна<br /> Запашна,<br /> Квітами-перлами<br /> Закосичена.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Арфами,, арфами...", 1914<br /> <br /> 8. Бабине літо, бабине літо...<br /> Жовті каштани, сині світання.<br /> Паморозь вкрила ніжнії квіти —<br /> Скоро вже осінь — мокра і рання.<br /> Віталій Коротич<br /> "Бабине літо...", 1961<br /> <br /> 9. Безмежнеє поле в сніжному завою,<br /> Ох, дай мені обширу й волі!<br /> Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною<br /> І в серці нестерпнії болі.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Безмежнеє поле в сніжному завою..."<br /> <br /> 10. Блакитне небо, мов дугасте море,<br /> Безоднею самітною стоїть.<br /> Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,<br /> Огнем переливається-жахтить.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Степ опівдні", 1893<br /> <br /> 11. Блискучий сніг, колючий вітер,<br /> гудуть натягнуті дроти.<br /> Шляхів нема, немов хто витер,<br /> і важко проти вітру йти.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "В село", 1925<br /> <br /> 12. Бувай здоров, верше,<br /> Мій зелений верше!<br /> Вже нам так не буде,<br /> Як перше,<br /> Як перше...<br /> Остап ЛУЦЬКИЙ<br /> "На верхах", 1905<br /> <br /> 13. Вікно відкрите дивиться у сад,<br /> де від дощу піднялись буйно трави.<br /> І день, що розпочатий так, навгад,<br /> приносить спокій тихий і ласкавий.<br /> Марта Калитовська<br /> "Вечір", 1955<br /> <br /> 14. Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;<br /> О, як болить моє серце, а сльози не ллються.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 15. Верховино, світку ти наші<br /> Гей, як у тебе та мило!<br /> Як ігри вод, плине тут час,<br /> Свобідно, шумно, весело.<br /> Микола Устиянович<br /> Верховинець", 1889<br /> <br /> 16. Веселий вересень у лісі<br /> Повісив ліхтарі,<br /> І сонце на злотистім списі<br /> Гойдається вгорі.<br /> Юрій КЛЕН<br /> "Осінь", 1943<br /> <br /> 17. Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!<br /> Уже сади розцвіли і солов'їв навели.<br /> Григорій СКОВОРОДА<br /> "Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр.<br /> <br /> 18. Весно — слов'янко синьоока,<br /> тобі мої пісні складаю!<br /> Вода шумить у сто потоках,<br /> що з дна сріблистим мохом сяють.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "До весни", 1934<br /> <br /> 19. Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,<br /> Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Майові елегії", 1901<br /> <br /> 20. Вечірній час — чудовий час:<br /> Рожевий світ на небі згас,<br /> А таємничий сумерк ляг<br /> На горах, борах і полях.<br /> Василь Щурат<br /> "Вечірній час", 1905<br /> <br /> 21. Вечоріє і темніє,<br /> По землі лягає мла,<br /> І не зійде срібний місяць:<br /> Хмара небо затягла.<br /> Яків ЩОГОЛІВ<br /> "Вечір", 1887<br /> <br /> 22. Висне небо синє,<br /> Синє, та не те!<br /> Світе, та не гріє<br /> Сонце золоте.<br /> Яків ЩОГОЛІВ<br /> "Осінь",1883<br /> <br /> 23. Впливає місяць, наче яхт,<br /> в хмарин архіпелаг,<br /> вп'ялившись вітру якорем<br /> в шпилі смерек.<br /> Вадим Лесич<br /> "Впливає місяць...", 1953<br /> <br /> 24. Гаї шумлять —<br /> Я слухаю.<br /> Хмарки біжать —<br /> Милуюся.<br /> Милуюся — дивуюся,<br /> Чого душі моїй<br /> так весело.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Гаї шумлять...", 1918<br /> <br /> 25. Гей, ти, степ широколаний,<br /> Мій килиме сріблотканий!<br /> Розпростерся ти широко,<br /> Що не скине й орле око<br /> Твоє займище безкрає!<br /> Іван МАНЖУРА<br /> "Степ", 1890<br /> <br /> 26. Гетьте думи, ви, хмари осінні!<br /> Тож тепера весна золота!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Соntrа sреm sреrо!", 1890<br /> <br /> 27. Гори мої високії,<br /> Не так і високі,<br /> Як хороші, хорошії,<br /> Блакитні здалека.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон"("Гори мої високії..."), 1847<br /> <br /> 28. Горять скрипки в весільній брамі,<br /> на ній стобарвний прапор дня.<br /> Іду в захопленні й нестямі,<br /> весни розспіваної князь.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Князь", 1934<br /> <br /> 29. Дивувалась зима,<br /> Чом так слабне вона,<br /> Де той легіт бересь,<br /> Що теплом пронима?<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Дивувалась зима...", 1880<br /> <br /> 30. За сонцем хмаронька пливе,<br /> Червоні поли розстилає<br /> І сонце спатоньки зове<br /> У синє море: покриває<br /> Рожевою пеленою,<br /> Мов мати дитину.<br /> Очам любо.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "За сонцем хмаронька пливе...", 1849<br /> <br /> 31. Запахла осінь в'ялим тютюном,<br /> Та яблуками, та тонким туманом,<br /> І свіжі айстри над піском рум'яним<br /> Зоріють за одчиненим вікном.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925<br /> <br /> 32. Земле, моя всеплодющая мати,<br /> Сили, що в твоїй живе глибині,<br /> Краплю, щоб в бою сильніше стояти,<br /> Дай і мені!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Земле, моя всеплодющая мати...", 1882<br /> <br /> 33. Квітчастий луг і дощик золотий.<br /> А вдалині, мов акварелі, —<br /> Примружились гаї, замислились оселі<br /> Ах, серце, пий!<br /> Повітря — мов прив'ялий трунок.<br /> Це рання осінь шле поцілунок<br /> Такий чудовий та сумний.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Квітчастий луг...", 1915<br /> <br /> 34. Клюють ліщину співом коси,<br /> дзвенить, мов мідь, широкий шлях.<br /> Іде розсміяний і босий<br /> хлопчина з сонцем на плечах.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "На шляху", 1934<br /> <br /> 35. Кожна деревина хворости пускає,<br /> А кожна пташина свою пару має.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 36. Листар носив листи зелені,<br /> листи шуміли. Ех, весна!<br /> Плету пісні на веретені<br /> про молодість, що промина.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Елегія про ключі від кохання", 1934<br /> <br /> 37. Лиш спогад знає про ірис,<br /> в листах лиш ростимуть зела:<br /> дерева чорні та сірі,<br /> як влови, згадують зелень.<br /> Богдан Рубчак<br /> "Глухої осені", 1967<br /> <br /> 38. Ми сподівались, ждали, ждали,<br /> Ждемо й тепер... Весни нема,<br /> А перед нами і за нами<br /> Холодна, темная зима!<br /> Олександр КОНИСЬКИЙ<br /> "Сподівання", 1876<br /> <br /> 39. Ми чуєм трав зелений крик,<br /> Дощів задумані рефрени,<br /> Це травень, вічний єретик, —<br /> Так з-під землі бомбить зелено<br /> На рівні вічних партитур!<br /> Іван Драч<br /> "Протуберанці серця", 1964<br /> <br /> 40. Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,<br /> Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.<br /> Їх турки не постріляли, не порубали,<br /> До города-царя в полон не забрали.<br /> Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,<br /> Що твоїх козаків у себе не виділи.<br /> "Дума про розмову Дніпра з Дунаєм"<br /> <br /> 41. На розпутті хрест дрімає,<br /> На хресті ворона кряче,<br /> Осінь стернями блукає<br /> І за літом гірко плаче.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "В'януть квіти...", 1902<br /> <br /> 42. На кичерах сивасті трави,<br /> черлений камінь у ріці.<br /> Смолиста ніч і день смуглявий,<br /> немов циганка на лиці.<br /> Розсміяні палкі потоки,<br /> немов коханці до дівчат,<br /> злітають до долин глибоких,<br /> що в сивій мряці тихо сплять,<br /> і куриться із квітів запах,<br /> немов з люльок барвистих дим.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Елегія про співучі двері", 1934<br /> <br /> 43. Не забудь, не забудь<br /> Юних днів, днів весни,<br /> Путь життя, темну путь<br /> Проясняють вони.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Не забудь, не забудь...", 1882<br /> <br /> 44. Нехай обдурений я сном,<br /> Нехай осміяний без жалю,<br /> Нехай замість весни і раю<br /> Осінній місяць за вікном,<br /> Нехай! Але в душі моїй<br /> Яка цвіла весна рожева!<br /> Пахтіли, дихали дерева!<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Нехай обдурений я сном...", 1906<br /> <br /> 45. Ой у лісі, в лісі,<br /> В лісі на дубочку<br /> Ой схилив, схилив<br /> Голуб головочку,<br /> Та з гори в долиночку,<br /> Схилив головочку<br /> Згори в долиночку...<br /> Народна пісня<br /> <br /> 46. Ой казав же ти, кленів листочку,<br /> Що не будеш падати,-<br /> А тепер падеш, земельку криєш,<br /> Тяжку зимоньку чуєш.<br /> Весільна пісня<br /> <br /> 47. Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,<br /> Не губіть ви останньої слави;<br /> Гріє здалека землю усмішка весни,<br /> Пробиваються проліски, трави.<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "Ой не сійтесь сніги...", 1904<br /> <br /> 48. Ой не крийся, природо, не крийся,<br /> Що ти в тузі за літом, у тузі.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Ой не крийся, природо..."<br /> <br /> 49. Пеститься місячний промінь,<br /> Лиже холодний сніг;<br /> Чорною плямою комин<br /> На білий килим ліг.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Зоряне небо", 1907<br /> <br /> 50. По діброві вітер виє,<br /> Гуляє по полю,<br /> Край дороги гне тополю<br /> До самого долу.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Тополя", 1839<br /> <br /> 51. Поклонюсь я низько житам:<br /> "Ви простіть мене, блудного сина,<br /> Що я вас проміняв, прогадав<br /> На сирени, на брук, на машини..."<br /> Дмитро Фальківський<br /> "Та й піду ж я", 1925<br /> <br /> 52. Природо люта, мачухо лукава,<br /> Убійнице ненаситна, кровава,<br /> За що тобі пісні від нас і слава?<br /> Осип Маковей<br /> "Природа", 1899<br /> <br /> 53. Реве та стогне Дніпр широкий,<br /> Сердитий вітер завива,<br /> Додолу верби гне високі,<br /> Горами хвилю підійма.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Причинна", 1837<br /> <br /> 54. Село! і серце одпочине.<br /> Село на нашій Україні —<br /> Неначе писанка село,<br /> Зеленим гаєм поросло.<br /> Цвітуть сади; біліють хати,<br /> А на горі стоять палати,<br /> Неначе диво.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Княжна", 1847<br /> <br /> 55. Сипле, сипле, сипле сніг,<br /> Килим важче налягає...<br /> Молодий огонь в душі<br /> Меркне, слабне, погасає.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Сипле, сипле, сипле сніг", 1896<br /> <br /> 56. Солодкою стрілою пізній цвіт,<br /> Скрадаючися, приморозок ранить.<br /> Дзвенить земля, як кований копит.<br /> Зима прийде — і серця не обманить.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Людськість", 1929<br /> <br /> 57. Спливає ранок. Милостивий Бог<br /> Підніс долоні над хати й поля.<br /> Богдан Нижанківський<br /> "Ясніє день...", 1942<br /> <br /> 58. Там колодязь студененький,<br /> А дуб воду тягне;<br /> Не так щастя, як той води<br /> Моя душа багне.<br /> Маркіян ШАШКЕВИЧ<br /> "Підлисє". 1830<br /> <br /> 59. Ти давню праосінь нагадуєш мені:<br /> Берегових грабів грезет і злотоглави,<br /> Повітря з синього і золотого скла<br /> І благодатний дар останнього тепла...<br /> Микола Зеров<br /> "Праосінь", 1924<br /> <br /> 60. Тихий сон по горах ходить,<br /> за рученьку щастя водить.<br /> Осип Маковей<br /> "Сон", 1899<br /> <br /> <br /> 61. Тихо, легко і спроквола<br /> Білий сніг паде, як з сита;<br /> Вже ціла земля довкола<br /> Ним прикрита.<br /> Богдан ЛЕПКИЙ<br /> "Перший сніг", 1902<br /> <br /> 62. Тиша. Легіт ледве віє;<br /> птах мовчить, діброва спить,<br /> квітка в розкошах німіє,<br /> навіть річка не журчить.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Рrima vera", 1925<br /> <br /> 63. То літньої ночі було на Дніпрі...<br /> Чудової теплої ночі!<br /> Горіли брильянти в небеснім шатрі,<br /> І очі зоріли дівочі...<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Дніпрові спогади", 1902<br /> <br /> 64. Трудно грудень<br /> холоднорукий<br /> віддає мені спогади<br /> погоди<br /> очей твоїх<br /> і брів<br /> і грудей.<br /> Богдан Рубчак<br /> "Нарікання на грудень", 1980<br /> <br /> 65. Хвалилася береза<br /> Своїми вітами перед дубами.<br /> — Хвались, не хвались,<br /> Не ти їх кохала,-<br /> Кохали віти буйнії вітри,<br /> Буйнії вітри, дрібнії дощі.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 66. Ходжу берегами,<br /> Та й не находжуся;<br /> Дивлюсь на сади зелені,<br /> Та й не надивлюся.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Lago Маggirе", 1862<br /> <br /> 67. Холодні хмари залягли блакить,<br /> Холодний вітер дме в степу потужно,<br /> Гне очерет додолу, шелестить,<br /> Мов звір в байраці, виє осоружне.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "Мандрівні елегії", 1902<br /> <br /> 68. Чекає осінь винозора,<br /> од багру й золота ясна:<br /> Як грона винні в неї груди,<br /> уста ж, мов келихи вина.<br /> Богдан Кравців<br /> "Чекає осінь", 1933<br /> <br /> 69. Чи я в лузі не калина була?<br /> Чи я в лузі не червона була?<br /> Взяли мене поламали<br /> І в пучечки пов'язали<br /> Така доля моя,<br /> Гірка доля моя!<br /> Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:<br /> А що в світі красно процвітає?<br /> — Червона ма<br /> <br /> 70. Чолом тобі, синє, широкеє море!<br /> Незглибна безодне, безмежний просторе,<br /> Могутняя сило, — чолом!<br /> Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,<br /> Думками скоряюсь, душею молюся,<br /> Співаю величний псалом.<br /> Микола ВОРОНИЙ<br /> "До моря", 1901<br /> <br /> 71. Я нам'ятую вечір темний<br /> Тепер далекої весни,<br /> Зелений берег, ліс таємний,<br /> Смоляні пахощі сосни.<br /> Яків ЩОГОЛІВ<br /> "Пляц", 1883<br /> <br /> 72. Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,<br /> Пролинуть окликом вечірньої луни,<br /> А я все буду ждать і сумною порою<br /> Минулий кликать час колишньої весни.<br /> Микола ФІЛЯНСЬКИЙ<br /> "І знов весна...",1906<br /> <br /> 73. Я чую пісню, мов крізь сон<br /> Далекий Черемош гуркоче;<br /> Мені вчувається щоночі<br /> Той шелест листя, шум сосон.<br /> Дмитро Загул<br /> "Я чую пісню", 1919<br /> <br /> 74. Я світ увесь сприймаю оком,<br /> бо лінію і цвіт люблю,<br /> бо рала промінні глибоко<br /> урізались в мою ріллю.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "Я світ увесь сприймаю оком...", 1925<br /> <br /> 75. Я, сонцеві життя продавши<br /> за сто червінців божевілля,<br /> захоплений поганин завжди,<br /> поет весняного похмілля.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Автопортрет", 1934<br /> <br /> 76. Як князь ранений — день схиливсь на захід,<br /> Одкинув свій червоний щит.<br /> Рубіни крові бризнули на дахи,<br /> І червінню спокійний став блищить.<br /> Юрій Дараган<br /> "Вечір", 1925 </p>Тисяча цитат20 Sep 07 21:27:47 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/485/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0http://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/474/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C<hr/><p> 1. ...Хама, самовдоволеного і розперезаного, обтяженого рабським комплексом зневаги до слабших і залежних, позбавленого моральних обов'язків, — не дай, Боже, наділити його силою, правами і владою пана.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 2. Є чи нема<br /> домагався малим<br /> є чи нема<br /> домагався як виріс<br /> є чи нема<br /> домагався сивіючи<br /> є чи нема<br /> домагався холонучи<br /> є чи нема<br /> Микола Холодний<br /> "Діалог", 1969<br /> <br /> 3. Є мільйони людей з вищою освітою, які все знають, але нічого не мають — нічого святого.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Хроніка опору", 1970<br /> <br /> 4. І ти слова його живії<br /> В живую душу прийняла.<br /> І на торжища і в чертоги<br /> Живого істинного Бога<br /> Ти слово правди понесла.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти", 1857<br /> <br /> 5. І день іде, і ніч іде.<br /> І, голову схопивши в руки,<br /> Дивуєшся, чому не йде<br /> Апостол правди і науки?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І день іде, і ніч іде", 1860<br /> <br /> 6. І ласки панські, й панські жарти —<br /> Мужик все виніс на спині.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Панські жарти", 1887<br /> <br /> 7. І западе в живі серця<br /> За правду обида,<br /> До жорстоких катів мерця<br /> Сплодиться огида.<br /> Василь МОВА<br /> "Заповіт засланця", 1890<br /> <br /> 8. І на бунт, на чорну зраду,<br /> Братобійчу, люту зваду<br /> Всі врочисто сприсяглись.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 9. І небо сковане, і скована земля...<br /> Ні серця, ні душі не звуть небесні руна;<br /> Ні в лузі, ні в гаю ніхто не проспіва,<br /> Стоїть німий орган, замовкли в арфах струни.<br /> Микола ФІЛЯНСЬКИЙ<br /> "І небо сковане, і скована земля", 1911<br /> <br /> 10. І гнеться дерево від плоду,<br /> І не страшний, моє дитя,<br /> Нам час останнього походу<br /> Без вороття — без вороття.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Вже червоніють помідори...", 1918<br /> <br /> 11. І пощо ж весна нам,<br /> Коли ми тихі та дозрілі станем<br /> І вкриє мудрість голову сріблом?<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925<br /> <br /> 12. І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.<br /> Тодось Осьмачка<br /> "Ніч і день". 1954<br /> <br /> 13. Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 14. Іншим сіті наставляти,<br /> Але добре пильнувати,<br /> Щоб самим не впасти в них!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 15. А про війну і в головах<br /> Собі ніколи не кладіте,<br /> А мовчки в запічках сидіте,<br /> Розгадуйте, що їсть і пить.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 16. А всім нам вкупі на землі<br /> Єдиномисліє подай<br /> І братолюбіє пошли.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Молитва", 1860<br /> <br /> 17. А земля — скорбот оселя,<br /> Правди й волі арештарня...<br /> Василь МОВА<br /> "На прогулянці", 1884<br /> <br /> 18. А вважай на ту падлюку,<br /> Щоб не вдрав яку він штуку,<br /> Бо то, брате, хитрий звір!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 19. А назустріч небезпеці<br /> Ліпше вийти, ніж в кутку<br /> Дожидать на себе грому!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 20. А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 21. А ніч попереду й позаду...<br /> Ми йдем. Вперед, а чи назад?..<br /> Парадоксальна суть парадів<br /> і замість правди — сто півправд.<br /> Григорій ЧУБАЙ<br /> "Вертеп", 1968<br /> <br /> 22. Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.<br /> Дмитро ДОНЦОВ<br /> "Націоналізм", 1926<br /> <br /> 23. Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 24. Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмокчу є і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 25. Ах вернися, молодосте,<br /> Раз до мене в гості!<br /> Визирати тебе буду<br /> На кедровім мості.<br /> Сидір ВОРОБКЕВИЧ<br /> "Молодосте...", 1876<br /> <br /> 26. Біда не по дерев'ях ходить,<br /> І хто ж її не скуштував?<br /> Біда біду, говорять, родить,<br /> Біда для нас — судьби устав!<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 27. Бідні діти, недарма мої татуньо покійні кажуть було, що будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.<br /> Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ<br /> "Люборацькі", 1886<br /> <br /> 28. Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.<br /> Дмитро ДОНЦОВ<br /> "Націоналізм", 1926<br /> <br /> 29. Благословенная в женах,<br /> Святая праведная мати<br /> Святого сина на землі,<br /> Не дай в неволі пропадати,<br /> Летучі літа марне тратить.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти". 1857<br /> <br /> 30. Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку<br /> Стоїть, як дуб посеред бур і грому,<br /> На згоду з підлістю не простягає руку,<br /> Волить зламатися, ніж поклониться злому.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Блаженний муж, що йде на суд неправих...", 1906<br /> <br /> 31. Бо вже я потурчилась, побусурменилась,<br /> Для розкоші турецької,<br /> Для лакомства нещасного!<br /> "Дума про Марусю Богуславку"<br /> <br /> 32. Бо хто матір забуває,<br /> Того Бог карає,<br /> Того діти цураються,<br /> В хату не пускають.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 33. Бо невчене око<br /> Загляне їм в саму душу<br /> Глибоко! глибоко!<br /> Дознаються небожата,<br /> Чия на вас шкура,<br /> Та й засудять, і премудрих<br /> Немудрі одурять!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...". 1845<br /> <br /> 34. Бо ти на землі — людина,<br /> І хочеш того чи ні —<br /> Усмішка твоя — єдина,<br /> Мука твоя — єдина,<br /> Очі твої — одні.<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Ти знаєш, що ти — людина?", 1964<br /> <br /> 35. Боже милий!<br /> Як хочеться жити,<br /> І любити Твою правду,<br /> І весь світ обняти!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Ми восени таки похожі...", 1849<br /> <br /> 36. Браконьєр — це людина без легенди. Сірий реаліст, який вірить у те, що бачить, відчуває на дотик і смак. Без пам'яті про минуле, без гідності предків, без поняття про майбутнє — він жадібно накидається на ласощі й аромати навколишнього...<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 37. Брешете ви, кому ясно усе!<br /> Перед мрією всі ми ниць!<br /> Дні! Який це музей<br /> Дрібниць.<br /> Євген ПЛУЖНИК<br /> "Дні", 1924<br /> <br /> 38. Буває щастя скрізь поганцям,<br /> А добрий мусить пропадать.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 39. Було літо, було літо, — та й стала зима,<br /> Насіяла чорнобривців — тепера нема.<br /> Весільна пісня<br /> <br /> 40. В своїй хаті своя й правда,<br /> І сила, і воля.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> <br /> 41. В неволі, в самоті немає,<br /> Нема з ким серце поєднать.<br /> То сам собі оце шукаю<br /> Когось-то, з ним щоб розмовлять,<br /> Шукаю Бога, а находжу<br /> Таке, що цур йому й казать.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "В неволі, в самоті немає..."<br /> <br /> 42. В нас підмога лиш одна єсть —<br /> Се розумна голова.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 43. В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна", 1896<br /> <br /> 44. Від свого відстали і до чужого не пристали, ні ґави, ні ворони, раз вони зневажили своє, то як вони можуть поважати чуже?<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 45. Ви любите на братові<br /> Шкуру, а не душу!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 46. Воззри, пречистая, на їх,<br /> Отих окрадених, сліпих<br /> Невольників. Подай їм силу<br /> Твойого мученика сина,<br /> Щоб хрест-кайдани донесли<br /> До самого, самого краю.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Марія", 1859<br /> <br /> 47. Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 48. Всі ми розіп'яті на хрестах,<br /> Всі ми покриті ранами.<br /> Заповідано нам жорстокий шлях<br /> Злими коранами.<br /> Олекса СЛІСАРЕНКО<br /> "Пам'яті Г. Михайличенка", 1925<br /> <br /> 49. Всі сумніви навіки заспокоїв,<br /> хто добре політграмоту засвоїв.<br /> Як вільно й легко жити без думок,<br /> коли нам визначено кожний крок.<br /> Юрій КЛЕН<br /> "Попіл імперій", 1946<br /> <br /> 50. Все йде, все минає — і краю немає.<br /> Куди ж воно ділось? відкіля взялось?<br /> І дурень, і мудрий нічого не знає.<br /> Живе... умирає... одно зацвіло,<br /> А друге зав'яло, навіки зав'яло...<br /> І листя пожовкле вітри рознесли.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки", 1841<br /> <br /> 51. Все за мід я дать готовий,<br /> Над усе я мід люблю!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 52. Все буде відомо — даремно ховаєш нужденність<br /> Бажань похітливих, думок без сумління і страху.<br /> Все станеться явним — даремно втікаєш від себе<br /> У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.<br /> Юрій ЛИПА<br /> "Простовіч", 1938<br /> <br /> 53. Встане правда! встане воля!<br /> I Тобі одному<br /> Помоляться всі язики<br /> Вовіки і віки.<br /> А поки що течуть ріки,<br /> Кровавії ріки!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 54. Встань же, Боже, поможи нам<br /> Встать на ката знову.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Псалми Давидові", 1845<br /> <br /> 55. Всякий, хто вище, то нижчого гне;<br /> Дужий безсильного давить і жме.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 56. Всякому городу нрав і права,<br /> Всяка імієть свій ум голова.<br /> Григорій СКОВОРОДА<br /> "Всякому городу нрав і права..."<br /> <br /> 57. Всякому городу нрав і права,<br /> Всяка іміеть свой ум голова,<br /> Всякого прихоті водять за ніс,<br /> Всякого манить к наживі свій біс.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> (за Сковородою)"Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 58. Вуйку, ми ж одного роду!<br /> З вами я в огонь і в воду!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 59. Гармат би нам та кулеметів замість мрій, тату!<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 60. Гей, друже мій темний,<br /> Над силу ума<br /> Вже дужчої сили<br /> Й на світі нема.<br /> Василь МОВА<br /> "Козачий кістяк", 1863 — 1888<br /> <br /> 61. Гнида розкошує на нашій прекрасній планеті.<br /> Гряде царство гниди, якому не буде кінця.<br /> Іван Дніпровський<br /> "Листи", 1927<br /> <br /> 62. Гордість... се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Valse melancholique", 1898<br /> <br /> 63. Діла добрих обновляться,<br /> Діла злих загинуть.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Псалми Давидові", 1845<br /> <br /> 64. Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Не для дітей", 1964<br /> <br /> 65. Де їсться смачно, там і п'ється.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 66. Де згода в сімействі, де мир і тишина,<br /> Щасливі там люди, блаженна сторона.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 67. Диктатори, диктатори, диктатори,<br /> погоничі великі: "цоб-цабе".<br /> Диктатори, диктатори, диктатори<br /> Щодня диктують світові себе.<br /> Григорій ЧУБАЙ<br /> "Вертеп", 1968<br /> <br /> 68. Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля". 1902<br /> <br /> 69. До тебе, люба річенько,<br /> Ще вернеться весна;<br /> А молодість не вернеться,<br /> Не вернеться вона!<br /> Леонід ГЛІБОВ<br /> "Журба", 1859<br /> <br /> 70. До доброго тягне Гриця, до красного, до любові, а передусім до свободи, широкої, безмежної, як крилаті ліси по верхах, як бистрі ріки там в долах.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "В неділю рано зілля копала"<br /> <br /> 71. Дуже важливо заткнути рот тому, хто перший крикнув: "Король голий!", — поки не підхопили інші. Але ж король дійсно голий. Це — істина.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Серед снігів", 1970<br /> <br /> 72. Жінка призначена чоловікові, як смерть від Бога.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 73. Живу я розумом, а серце тихо спить.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Шукання — викликання", 1893<br /> <br /> 74. З людьми на світі так буває:<br /> Коли кого міх налякає,<br /> То послі торба спать не дасть.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 75. З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,<br /> Він найде все тобі хоч в черепочку смерть.<br /> Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ<br /> "Пан та Собака", 1818<br /> <br /> 76. З журбою радість обнялась...<br /> В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.<br /> І з дивним ранком ніч злилась,<br /> І як мені розняти їх?!<br /> Олександр ОЛЕСЬ<br /> "З журбою радість обнялась...", 1906<br /> <br /> 77. За кого ж Ти розіп'явся,<br /> Христе, сине Божий?<br /> За нас добрих, чи за слово<br /> Істини... чи, може,<br /> Щоб ми з Тебе насміялись?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 78. За шмат гнилої ковбаси<br /> У вас хоч матір попроси,<br /> То оддасте.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "П. С.", 1848<br /> <br /> 79. Замовчіте ж ви, пишнії, ситі,<br /> Гордовитії, власні землі,<br /> Бо єсть Божая правда на світі,<br /> Та розсуде і вас, і її!<br /> Іван МАНЖУРА<br /> "Нечесна", 1889<br /> <br /> 80. Змовчана правда краща од голосної брехні.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Хата", 1860<br /> <br /> 81. Камо грядеши.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> Назва збірки памфлетів, 1925<br /> <br /> 82. Кинене, посіяне зерно ще не завтра дасть жниво, треба ждати...<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Із афоризмів", 1884<br /> <br /> 83. Книги — морська глибина:<br /> Хто в них пірне аж до дна,<br /> Той, хоч і труду мав досить,<br /> Дивнії перли виносить.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Строфи", 1895<br /> <br /> 84. Кожен з нас живе у віках, бо ми перш за все — ідеї.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 85. Коли прийшла пора і ти дозрів<br /> У муках днів, у боротьбі з собою,<br /> Як образ берегів в імлі, на морі, —<br /> В одній хвилині з'явиться тобі<br /> Твоє призначення і зміст.<br /> Юрій ЛИПА<br /> "Призначення", 1938<br /> <br /> 86. Коли не видно ясних доріг і сонячних плаїв, безсумнівною дорогою є найважча — дорога шляхетна.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 87. Коні не винні.<br /> Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ<br /> Назва новели, 1912<br /> <br /> 88. Лічу в неволі дні і ночі,<br /> І лік забуваю.<br /> О Господи, як то тяжко<br /> Тії дні минають.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850<br /> <br /> 89. Лис іде, як мокра курка,<br /> Вовк Неситий ззаду штурка,<br /> А Медвідь веде за шнур.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 90. Лиш плекання нової волі врятує нас!<br /> Дмитро ДОНЦОВ<br /> "Націоналізм", 1926<br /> <br /> 91. Лучче синиця в жмені,<br /> як журавель в небі.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 92. Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.<br /> Микола Шлемкевич<br /> "Загублена українська людина", 1954<br /> <br /> 93. Люди?! Як мало їх...<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Із афоризмів", 1884<br /> <br /> 94. Людина єсьм... Де взять такої вдачі,<br /> Щоб примхи всі украй перемогти?<br /> Нікчемних мрій ті пориви гарячі...<br /> Як їх забуть? Куди від них втекти?<br /> Павло ГРАБОВСЬКИЙ<br /> "Людина єсьм...", 1894<br /> <br /> 95. Мій Боже милий, як то мало<br /> Святих людей на світі стало.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Подражаніє 11 псалму", 1859<br /> <br /> 96. Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Думки проти течії", 1925<br /> <br /> 97. Майстер корабля.<br /> Юрій Яновський<br /> Назва роману, 1927<br /> <br /> 98. Марко Проклятий.<br /> Олекса СТОРОЖЕНКО<br /> Назва повісті, 1874<br /> <br /> 99. Мені ж, мій Боже, на землі<br /> Подай любов, сердечний рай!<br /> І більш нічого не давай!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Молитва", 1860<br /> <br /> 100. Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 101. Ми розуміємо Європу теж як психологічну категорію, яка виганяє людськість із "Просвіти" на великий тракт прогресу.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Камо грядеши", 1925<br /> <br /> 102. Ми у руці тримаєм тільки зерна;<br /> гаїв не бачимо, що з них зростуть<br /> і зашумлять зеленим верховіттям.<br /> Юрій КЛЕН<br /> "Попіл імперій", 1946<br /> <br /> 103. Ми звикли традиційно ховати від себе ту правду, над якою треба було б найбільше подумати.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 104. Ми мусимо знову навчитися називати речі своїми іменами, щоб осмислити себе у світі — щоб знайти у ньому нових друзів.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 105. Ми котимося до чуттєвого, фізіологічного матеріалізму під текучку місячних і річних виробничих планів, під шумок з репродуктора, під сите чавкання і заколисуючі розмови про футбол, балет і космос.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 106. Молітесь Богові одному,<br /> Молітесь правді на землі,<br /> А більше на землі нікому<br /> Не поклонітесь. Все брехня —<br /> Попи й царі...<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти", 1857<br /> <br /> 107. Мужича правда єсть колюча,<br /> А панська на всі боки гнуча...<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда". 1798<br /> <br /> 108. Ні родини нема, ні дружини нема,<br /> Світ широкий усім, а мені він — тюрма!<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "І молилася я, й сподівалася я...", 1883<br /> <br /> 109. Ні, темряво густа! Тобі нас не окрити...<br /> Не вічно буде лжа в'язати людям руки:<br /> Почезнуть, яко дим, дияволові діти,<br /> Воскресне правди Бог у сяєві науки.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "До пекельного наплоду", 1882<br /> <br /> 110. Ніхто не відчував так глибоко зависимого нужденного положення жінки, як я.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна", 1896<br /> <br /> 111. На світі вже давно ведеться,<br /> Що нижчий перед вищим гнеться...<br /> Леонід ГЛІБОВ<br /> "Вовк та Ягня", 1854<br /> <br /> 112. На добраніч, усім на ніч!<br /> Дайте одпочити...<br /> Хто кохає мене щиро —<br /> Не буде будити.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "На добраніч", 1862<br /> <br /> 113. На шляху поступу ми лиш каменярі.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Каменярі", 1878<br /> <br /> 114. Навіщо я? Куди моя дорога?<br /> І чи моя тривога проросла<br /> Од сивої печалі Козерога<br /> В глевке болото рідного села?<br /> Іван ДРАЧ<br /> "Ніж у сонці", 1964<br /> <br /> 115. Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми?<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 116. Найгірша помилка — уважати неминуче за доцільне.<br /> Валер'ян Підмогильний<br /> "Місто", 1928<br /> <br /> 117. Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.<br /> В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ<br /> "Листи до братів хліборобів", 1926<br /> <br /> 118. Наші едеми<br /> Тільки фантоми...<br /> Хто скаже, хто ми?<br /> Дмитро Загул<br /> "Наші едеми", 1925<br /> <br /> 119. Не розглядівши, кажуть, броду,<br /> Не лізь прожогом перший в воду.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 120. Не вмирає душа наша,<br /> Не вмирає воля.<br /> І неситий не виоре<br /> На дні моря поле.<br /> Не скує душі живої<br /> І слова живого.<br /> Не понесе слави Бога,<br /> Великого Бога.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 121. Не нам на прю з Тобою стати!<br /> Не нам діла Твої судить!<br /> Нам тілько плакать, плакать, плакать<br /> І хліб насущний замісить<br /> Кровавим потом і сльозами.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 122. Не дуріте самі себе,<br /> Учітесь, читайте,<br /> І чужому научайтесь,<br /> Й свого не цурайтесь.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 123. Не так тії вороги,<br /> Як добрії люди —<br /> І окрадуть жалкуючи,<br /> Плачучи осудять,<br /> І попросять тебе в хату.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Не так тії вороги... ", 1848<br /> <br /> 124. Не кидай мене,<br /> Моя чарочко!<br /> Не жени мене<br /> Ти, шинкарочко!<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Не кидай мене...", 1860<br /> <br /> 125. Не може древо ледаче давати плоду доброго.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи", 1890<br /> <br /> 126. Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Сойчине крило", 1905<br /> <br /> 127. Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух —<br /> Лиш Сонячні Кларнети.<br /> У танці я, ритмічний рух,<br /> В безсмертнім — всі планети.<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Не Зевс, не Пан...", 1918<br /> <br /> 128. Невже, крім пишних фраз та поривів дрібних<br /> Нічого вже нема в найвищої істоти?<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "Людськість!", 1893<br /> <br /> 129. Немає гірше, як в неволі<br /> Про волю згадувать.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Г. З." ("Немає гірше, як в неволі...") 1848<br /> <br /> 130. Ненавиджу красу, і силу,<br /> І світло, й пісню, і життя,<br /> Ненавиджу любов, чуття, —<br /> Одно люблю лиш — забуття,<br /> Спокій, безпам'ятну могилу.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "В алеї нічкою літною...", 1896<br /> <br /> 131. Нехай гнеться лоза,<br /> А ти, дубе, кріпись,<br /> Ти рости та рости,<br /> Не хились, не кривись...<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Нехай гнеться лоза...", 1859<br /> <br /> 132. Но зло, назначене судьбою,<br /> Слідитиме скрізь за тобою,<br /> Не утечеш за сто морей.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда". 1798<br /> <br /> 133. Ну, коли не рад здихати,<br /> Наострись гаразд брехати.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 134. О Боже мій милий!<br /> Тяжко жить на світі, а хочеться жить:<br /> Хочеться дивитись, як сонечко сяє,<br /> Хочеться послухать, як море заграє,<br /> Як пташка щебече, байрак гомонить,<br /> Або чорнобрива в гаю заспіває...<br /> О Боже мій милий, як весело жить!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Гайдамаки", 1841<br /> <br /> 135. О люди! люди небораки!<br /> Нащо здалися вам царі?<br /> Нащо здалися вам псарі?<br /> Ви ж таки люди, не собаки!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "О люди! люди небораки!", 1860<br /> <br /> 136. Обніміте ж, брати мої,<br /> Найменшого брата, —<br /> Нехай мати усміхнеться,<br /> Заплакана мати.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "І мертвим, і живим...", 1845<br /> <br /> 137. Одержимість — це не художність. І не науковість. І навіть не публіцистичність.<br /> <br /> <br /> 138. Одержимість — це зовсім окрема субстанція, необхідний поряд з іншими компонент для повноцінного духовного життя.<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Серед снігів", 1970<br /> <br /> 139. Один у другого питаєм,<br /> Нащо нас мати привела?<br /> Чи для добра? чи то для зла?<br /> Нащо живем? Чого бажаєм?<br /> І, не дознавшись, умираєм,<br /> А покидаємо діла...<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Один у другого питаєм...", 1847<br /> <br /> 140. Оживуть степи, озера,мІ не верствовії,<br /> А вольнії, широкії<br /> Скрізь шляхи святії<br /> Простеляться; і не найдуть<br /> Шляхів тих владики,<br /> А раби тими шляхами<br /> Без ґвалту і крику<br /> Позіходяться докупи,<br /> Раді та веселі.<br /> І пустиню опанують<br /> Веселії села.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Ісаія. Глава 35", 1859<br /> <br /> 141. Ой що росте без коріння,<br /> А що біжить без повода,<br /> А що цвіте да без цвіту?<br /> Камень росте без коріння,<br /> Вода біжить без повода,<br /> Папороть цвіте да без цвіту.<br /> Русальна пісня<br /> <br /> 142. Ой ти, птичко жовтобока,<br /> Не клади гнізда високо!<br /> Клади на зеленій травці,<br /> На молоденькій муравці.<br /> От яструб над головою,<br /> Висить, хоче ухватить,<br /> Вашою живе він кров'ю,<br /> От, от, кігті він гострить.<br /> Григорій СКОВОРОДА<br /> "Ой ти, птичко жовтобока..."<br /> <br /> 143. Ой ви, письменнії! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите!<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 144. Ой, гірка була наука!<br /> Лис відразу взявсь за бука.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 145. Окують царей неситих<br /> В залізнії пута,<br /> І їх, славних, оковами<br /> Ручними окрутять,<br /> І осудять губителей<br /> Судом своїм правим,<br /> І вовіки стане слава,<br /> Преподобних слава.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Псалми Давидові", 1845<br /> <br /> 146. Ось лиця всіх до Тебе, Боже,<br /> Звертаються в молитві й ждуть;<br /> Ти вивів нас на роздорожжя,<br /> Щоб ми пізнали праву путь.<br /> Юрій ЛИПА<br /> "Вірую", 1938<br /> <br /> 147. От живемо і маємося, як горох при дорозі.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Наталка Полтавка", 1819<br /> <br /> 148. Панів за те там мордували<br /> І жарили зо всіх боків,<br /> Що людям льготи не давали<br /> І ставили їх за скотів.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 149. Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 150. Первісний ключ — в людині. А людину сковують умови. Але умови для себе, зрештою, витворює вона сама — на свій зріст. Мусимо рости і духовним зростанням, моральним авторитетом здобувати престиж і відстоювати своє місце під сонцем.<br /> Євген СВЕРСТЮК<br /> "Собор у риштованні", 1970<br /> <br /> 151. Передовсім бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зріючим у тисячних красках.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна", 1896<br /> <br /> 152. Перехресні стежки.<br /> Іван ФРАНКО<br /> Назва повісті, 1900<br /> <br /> 153. Порадьмося вічем, як правда, свободним,<br /> Руїнні гріхи з себе змиймо,<br /> І духом незлобним, умом благородним<br /> Культурі спасенній служімо.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Заспів", 1893<br /> <br /> 154. Посіє пахар зерно, та й те не погибає безплодно.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи", 1857<br /> <br /> 155. Пропали! Як сірко в базарі,<br /> Готовте шиї до ярма!<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 156. Псалом новий Господові<br /> І новую славу<br /> Воспоєм чесним собором,<br /> Серцем нелукавим.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Неофіти", 1857<br /> <br /> 157. Птах подеколи так звикає до клітки, що згодом негоден прожити без неї. Ану ж випустіть його на волю — і він загине. Людина — не птах, вона творіння вищого ґатунку, проте природа увіклала в неї багато спільного з птахом: вона почасти теж не може перебувати без клітки...<br /> <br /> <br /> 158. Раз добром нагріте серце<br /> Вік не прохолоне!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон" ("У всякого своя доля...")<br /> <br /> 159. Світ для всіх. Для багачів і убогих.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля", 1902<br /> <br /> 160. Світять зорі, як світила,<br /> І будуть світити...<br /> А ми, на їх надивившись,<br /> Ляжем в землю тліти...<br /> Микола КОСТОМАРОВ<br /> "Зорі", 1852<br /> <br /> 161. Свобідний чоловік із розумом — то мій ідеал.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна". 1896<br /> <br /> 162. Святеє діло мати рідне:<br /> Веселу хату, свій куток...<br /> Іван МАНЖУРА<br /> "Уривок", 1889<br /> <br /> 163. Сидіти за ґратами нікому не легко. Але не поважати себе — ще важче. І тому будемо битися!<br /> Валентин МОРОЗ<br /> "Замість останнього слова", 1970<br /> <br /> 164. Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме<br /> З золотим гребінцем Лореляй<br /> Із очима зеленими і дивно-розкритими,<br /> Обіцяючи рай і одчай.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Скільки літ не пройде", 1926<br /> <br /> 165. Спалитися в безупиннім<br /> Життю, що в іскрах пливе,<br /> В неопалимій купині,<br /> Що родить вічно нове.<br /> Юрій ЛИПА<br /> "Три брати", 1938<br /> <br /> 166. Спи, дитя моє, ти життя моє!<br /> Тільки щастя і долі!<br /> Будеш цілий вік, як той чорний віл,<br /> У ярмі і неволі!<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Над колискою", 1857<br /> <br /> 167. Страх не є котяче діло!<br /> І у дірку скочив сміло,<br /> І шасть-прасть! В сильце спіймавсь.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 168. Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 169. Та вже що буде, те і буде,<br /> А буде те, що Бог нам дасть;<br /> Не ангели — такії ж люди,<br /> Колись нам треба всім пропасть.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда". 1798<br /> <br /> 170. Та свиня таки свинею!<br /> Правду кажуть люде:<br /> Святи її, хрести її —<br /> Все свинею буде.<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Свиня свинею", 1859<br /> <br /> 171. Та гей, бики! Чого ж ви стали?<br /> Чи поле страшно заросло?<br /> Чи лемеша іржа поїла?<br /> Чи затупилось чересло?<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Гей, бики!", 1859<br /> <br /> 172. Та що ж то — право? Право — се лиш сила.<br /> А сила — право, се закон природи.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Вольні сонети", 1881<br /> <br /> 173. Та й хіба ж для мишей бідних<br /> Конституції нема?<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 174. Так усе колись минеться,<br /> Все, що вдіє людський дух,<br /> Неодмінним зістається<br /> Лиш невпинний, вічний рух.<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "Дві планети". 1888<br /> <br /> 175. Так ось який ти, світе зелен-золот,<br /> Давно відомий з вицвілої казки...<br /> Серця людей — неначе лід і холод,<br /> Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки.<br /> Олекса Веретенченко<br /> "Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951<br /> <br /> 176. Так-то лестними словами<br /> Лис їх знадив, аж до ями<br /> Лисової підійшли.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 177. Там буде жить та поживати,<br /> Покіль не буде цілувати<br /> Ноги чиєїсь постола.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда". 1798<br /> <br /> 178. Темнота печерна розум<br /> Хмарами вкривала<br /> І про щось невідоме<br /> Серцю промовляла.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Маруся Богуславка", 1899<br /> <br /> 179. Тепер уже правда у панів під ногами,<br /> А щира неправда сидить між панами!<br /> Тепер уже правду ногами топтають,<br /> А щиру неправду медом-вином напувають!<br /> Тепер уже правда у панів у недолі,<br /> А щирая неправда у добрій волі.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 180. Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин<br /> На себе самохіть кладе кайдани,<br /> І кажуть всі: варт віл свого ярма,<br /> Дивіться, як покірно тягне рало!<br /> Ні, ймення слов'янина недарма<br /> Синонімом раба між людьми стало!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Slavus-sclavus", 1895<br /> <br /> 181. То як стали словами промовляти,<br /> Отцеву і матчину молитву споминати,<br /> Став Господь милосердний їм помагати,<br /> Стало Чорне море утихати;<br /> То так то утихло,<br /> Ніби не гуляло.<br /> "Дума про бурю на Чорному морі"<br /> <br /> 182. То, сказано, — пани щоб день у день гуляли,<br /> А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.<br /> Євген ГРЕБІНКА<br /> "Рожа та Хміль", 1834<br /> <br /> 183. Того не вернеш, що минуло,<br /> І, поки щастя не заснуло, —<br /> На хвилях серця, хвилях дум<br /> Лови його недбалий шум...<br /> Микола ФІЛЯНСЬКИЙ<br /> "Того не вернеш, що минуло...", 1906<br /> <br /> 184. Тоді юрба переконається, що незаміжня жінкa — то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Valse melancholique", 1898<br /> <br /> 185. Той, що греблі рве.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> Персонаж драми "Лісова пісня"<br /> <br /> 186. Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!<br /> Богдан Нижанківський<br /> "Молитва", 1953<br /> <br /> 187. Тут одна лиш стежка бита<br /> Вас до правди доведе.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 188. У нас, панове, наука своя, тисячолітня: вона навчила нас більше слухати праведного Слова Божого, аніж лукавої панської мови.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи з хутора", 1861<br /> <br /> 189. Украдене щастя.<br /> Іван ФРАНКО<br /> Назва драми, 1893<br /> <br /> 190. Фанатизм виключає мислення взагалі або — найменше — ясність мислення. Без ясності мислення всякий рух сходить на манівці і перетворюється мимоволі й несвідомо на свою протилежність.<br /> Юрій ШЕРЕХ<br /> "Наша сучасність — наше мистецтво", 1947<br /> <br /> 191. Хіба ревуть воли, як ясла повні?<br /> Панас Мирний, Іван Білик<br /> Назва роману, 1880<br /> <br /> 192. Хай ні смерть, ні тюрма, ні тортури, ні труд, ні недостаток не відводить вас від правди.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Із афоризмів", 1884<br /> <br /> 193. Хто спиняє розвій вільної думки, хто вбиває життя душі, той не менший проетупник від того, що відбирає тілесне життя.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Із афоризмів", 1884<br /> <br /> 194. Хто ж то бачив, щоб наука<br /> Йшла до голови без бука?<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 195. Хто не любить землі, той її не потребує мати.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля".1902<br /> <br /> 196. Хто сказав, що все уже відкрито?<br /> Нащо ж ми народжені тоді?<br /> Як нам помістити у корито<br /> Наші сподівання молоді?<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964<br /> <br /> 197. Чи у небі, чи у пеклі<br /> Скажуть вікувати;<br /> Треба всюди, добрі люди,<br /> Приятелів мати.<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Баба в церкві", 1858<br /> <br /> 198. Чи не краса в тому, що щось тільки існує, — і не вертається більш ніколи...<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Спогади учительки", 1936<br /> <br /> 199. Чоловік без землі нічого не значить.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Земля",1902<br /> <br /> 200. Чому ж ми, прокляте покоління,<br /> чому ж ми не можемо ніяк зійтись,<br /> не можем стати до роботи<br /> і оновити землю?<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "В космічному оркестрі". 1921<br /> <br /> 201. Чорнять мозок і ґвалтують шлунки —<br /> Хліб глевкий, аж людський капле піт,<br /> Гадь повзе тут між людських стосунків.<br /> Тільки спільності, що погляди на дріт.<br /> Михайло ОСАДЧИЙ<br /> "Чорнять мозок...", 1970<br /> <br /> 202. Шукай краси, добра шукай!<br /> Вони є все, вони є всюди.<br /> Не йди в чужий за ними край,<br /> Найперш найди їх в своїй груди.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Шукай краси, добра шукай!", 1877<br /> <br /> 203. Щастє-щастє! Та що не минає? А вік, як маків цвіт.<br /> Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ<br /> "Люборацькі", 1886<br /> <br /> 204. Що конина, то конина!<br /> А щоб язик мала,<br /> То вона б вам, добрі люди,<br /> Всю правду сказала!<br /> Степан РУДАНСЬКИЙ<br /> "Циган з конем", 1858<br /> <br /> 205. Що нам воля?<br /> Вовк поїсть нас серед поля,<br /> Нам про волю думать гріх!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Лис Микита", 1890<br /> <br /> 206. Щоби вам не судилась найтяжча судьба,<br /> Найстрашніша клятьба — полюбити раба!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "На ріці вавілонській — і я там сидів...", 1902<br /> <br /> 207. Щодень було у них похмілля;<br /> Пилась горілка, як вода,<br /> Щодень банкети, мов весілля,<br /> Всі п'яні, хоч посуньсь куда.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 208. Я в правді твердий так, як дуб.<br /> Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ<br /> "Енеїда", 1798<br /> <br /> 209. Я атеїст, що знає тілько Бога,<br /> А чорта і святих не признає...<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "На сповіді", 1882<br /> <br /> 210. Я дуже сміливий: я не боюсь нікого<br /> Слабого;<br /> За правду битися готов я до загину<br /> З-за тину.<br /> Володимир САМІЙЛЕНКО<br /> "Сміливий чоловік", 1886<br /> <br /> 211. Я не дивлюся на подружжя як на одиноку цілі женщини, т. є. не дивлюся як на головну ціль свого життя.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> "Царівна", 1896<br /> <br /> 212. Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,<br /> Собі сказав: мені не треба їх.<br /> Повинність — ось той владар добродійний,<br /> Що збереже мене від мук і лих.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Монолог", 1903<br /> <br /> 213. Я молодий і чистий,<br /> Як вічність, молодий.<br /> Дорога колосиста<br /> Звивається, мов змій.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Я молодий і чистий...", 1922<br /> <br /> 214. Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка.<br /> Михайло СТАРИЦЬКИЙ<br /> Назва комедії, 1872<br /> <br /> 215. Як на силу ти багатий,<br /> Не єднайся ти з гуртом:<br /> Буде силу він спиняти,<br /> Сам іди своїм шляхом!<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Зернятка", 1898<br /> <br /> 216. Як Одіссей, натомлений блуканням<br /> По морю синьому, я — стомлений життям —<br /> Приліг під тінню сокора старого,<br /> Зарився в листя і забув про все.<br /> Максим РИЛЬСЬКИЙ<br /> "Як Одіссей, натомлений блуканням...", 1918<br /> <br /> 217. Як страшно!.. Людське серце<br /> До краю обідніло!<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Сонячні кларнети", 1918<br /> <br /> 218. Як не крути,<br /> на одне виходить,<br /> слід би катюгам давно зазубрить:<br /> можна прострелити мозок,<br /> що думку народить,<br /> думки ж не вбить!<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Як не крути...", 1964<br /> <br /> 219. Якби ви знали, паничі,<br /> Де люде плачуть живучи,<br /> То ви б елегій не творили<br /> Та марне Бога б не хвалили,<br /> На наші сльози сміючись.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Якби ви знали, паничі...", 1850<br /> <br /> 220. Якби з ким сісти хліба з'їсти,<br /> Промовить слово, то воно б,<br /> Хоч і як-небудь на сім світі,<br /> А все б таки якось жилось.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Якби з ким сісти хліба з'їсти...", 1860<br /> <br /> 221. Який хто є, хай буде, коли іншим не має сили бути.<br /> Уляна КРАВЧЕНКО<br /> "Із афоризмів", 1884<br /> <br /> 222. Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —<br /> Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?<br /> Василь СИМОНЕНКО<br /> "Пильному", 1962 </p>Тисяча цитат13 Sep 07 23:44:22 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/474/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8Chttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/473/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%97%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F<hr/><p> 1. І знаю тільки те,<br /> що треба пісню, наче тінь, нести з собою,<br /> що треба йти, невпинно йти<br /> назустріч мертвій тишині<br /> за зовом вітру — за зовом ночі,<br /> аж попіл сну засипле очі.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Елегія про перстень молодості", 1934<br /> <br /> 2. А щоб збудить<br /> Хиренну волю, треба миром,<br /> Громадою обух сталить;<br /> Та добре вигострить сокиру —<br /> Та й заходиться вже будить.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Я не нездужаю, нівроку...", 1858<br /> <br /> 3. Бо головне ж тепер — реформа людини...<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Народний Малахій", 1928<br /> <br /> 4. Борітеся — поборете,<br /> Вам Бог помагає!<br /> За вас правда, за вас слава<br /> І воля святая!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Кавказ", 1845<br /> <br /> 5. Вічний революцйонер —<br /> Дух, що тіло рве до бою,<br /> Рве за поступ, щастя й волю, —<br /> Він живе, він ще не вмер.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Гімн. Замість пролога", 1880<br /> <br /> 6. Досвітні огні, переможні, урочі,<br /> Прорізали темряву ночі,<br /> Ще сонячні промені сплять, —<br /> досвітні огні вже горять.<br /> То світять їх люди робочі.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Досвітні огні", 1892<br /> <br /> 7. Ламай традицій віковічну скелю,<br /> обтрушуй прах невольного життя.<br /> Хто випив келих чарівного хмелю,<br /> тому назад немає вороття.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "Виходь на путь сувору і тверезу...", 1930<br /> <br /> 8. Лиш боротись, значить, жить...<br /> Vivere memento!<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Vivere memento!", 1883<br /> <br /> 9. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод<br /> Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,<br /> Бо вам призначено скалу сесю розбить.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Каменярі", 1878<br /> <br /> 10. Молодий я, молодий,<br /> Повний сили та одваги.<br /> Гей, життя, виходь на бій, —<br /> Пожартуєм для розваги!<br /> Павло ТИЧИНА<br /> "Молодий я, молодий...", 1911<br /> <br /> 11. Ні! Я жива! Я буду вічно жити!<br /> Я в серці маю те, що не вмирає.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Лісова пісня", 1911<br /> <br /> 12. Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Листи", 1857<br /> <br /> 13. Не давайтеся ж у руки<br /> Катам України,<br /> Не давайтеся на муки,<br /> Бийтесь до загину!<br /> Василь МОВА<br /> "Заповіт засланця", 1890<br /> <br /> 14. Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 15. О гроно п'ятірне нездоланих співців,<br /> крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,<br /> що розбиває лід одчаю і зневіри.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "Лебеді", 1928<br /> <br /> 16. О, не один нащадок Прометея<br /> Блискучу іскру з неба здобував,<br /> І безліч рук до неї простягалось,<br /> Мов до зорі, що вказує дорогу.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Fiat nox!", 1896<br /> <br /> 17. Оживе і встане все, що спало досі,<br /> бо вода зцілюща сохлий корінь зросить.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "Поворот", 1927<br /> <br /> 18. Поховайте та вставайте,<br /> Кайдани порвіте<br /> І вражою злою кров'ю<br /> Волю окропіте.<br /> І мене в сем'ї великій,<br /> В сем'ї вольній, новій,<br /> Не забудьте пом'янути<br /> Незлим тихим словом.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Заповіт", 1845<br /> <br /> 19. Та на зорі,<br /> В золотаву пору<br /> Птиці зелені<br /> Рвонулись вгору.<br /> Тільки злетіть<br /> Не змогли, не зуміли:<br /> Тісно було,<br /> Переплутались крила.<br /> Ліна КОСТЕНКО<br /> "Папороть", 1957<br /> <br /> 20. Так! я буду крізь сльози сміятись,<br /> Серед лиха співати пісні,<br /> Без надії таки сподіватись,<br /> Буду жити! Геть думи сумні!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Соntra spem spero!", 1890<br /> <br /> 21. Треба негайно "одшити" — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> <br /> <br /> 22. Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...<br /> Микола КУЛІШ<br /> "Патетична соната", 1931<br /> <br /> 23. Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.<br /> Микола ХВИЛЬОВИЙ<br /> "Україна чи Малоросія", 1926<br /> <br /> 24. Хай я загину, та хай сяє мило<br /> Над людьми сонцем правда і надія!<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Сон", 1891<br /> <br /> 25. Хай в нашім тілі, наче в соснах,<br /> густа живиця закипить.<br /> Хай в наші жили зелень млосна і<br /> полум'я спливе й блакить.<br /> Богдан-Ігор АНТОНИЧ<br /> "Праліто", 1934<br /> <br /> 26. Хто вам сказав, що я слабка,<br /> що я корюся долі?<br /> Хіба тремтить моя рука,<br /> чи пісня й думка кволі?<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Хто вам сказав, що я слабка...", 1911<br /> <br /> 27. Щастя хочеш ти зазнати?<br /> Щастя дурно не дається:<br /> Тільки той його придбає,<br /> Хто за його в бої б'ється.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Зернятка", 1898<br /> <br /> 28. Я бачив дивний сон. Немов передо мною<br /> Безмірна, та пуста, і дика площина,<br /> І я, прикований ланцем залізним, стою<br /> Під височенною гранітною скалою,<br /> А далі тисячі таких самих, як я.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Каменярі", 1878<br /> <br /> 29. Який я декадент? Я син народа,<br /> Що вгору йде, хоч був запертий в льох.<br /> Мій поклик: праця, щастя і свобода,<br /> Я є мужик, пролог, не епілог.<br /> Іван ФРАНКО<br /> "Декадент", 1896 </p>Тисяча цитат13 Sep 07 23:36:57 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/473/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%97%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8Fhttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/472/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%94%D0%BE%D0%BB%D1%8F<hr/><p> 1. Єсть на світі доля,<br /> А хто її знає?<br /> Єсть на світі воля,<br /> А хто її має?<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Катерина", 1838<br /> <br /> 2. І серце в путь мене веде,<br /> І я не йти — не можу...<br /> Микола БАЖАН<br /> "Розмова сердець", 1928<br /> <br /> 3. І знов обвугленими сірниками<br /> на сірих мурах сірі дні значу,<br /> і без кінця топчу тюремний камінь,<br /> і туги напиваюсь досхочу.<br /> Михайло ДРАЙ-ХМАРА<br /> "І знов обвугленими сірниками...", 1937<br /> <br /> 4. А я живу в Божій волі —<br /> Не дав мені Господь долі.<br /> Народна пісня<br /> <br /> 5. А я між небом зоряним, одягнений в кожух,<br /> і між землею сам надворі,<br /> мов здавлений у палітурках двох, лежу,<br /> ніде не читаних історій.<br /> Тодось Осьмачка<br /> "В Альпах", 1953<br /> <br /> 6. В неділю рано зілля копала.<br /> Ольга КОБИЛЯНСЬКА<br /> Назва повісті, 1909<br /> <br /> 7. Де ти бродиш, моя доле?<br /> Не докличусь я тебе.<br /> Степан Писаревський<br /> "Доля". 1827<br /> <br /> 8. Доле, де ти! Доле, де ти?<br /> Нема ніякої!<br /> Коли доброї жаль, Боже,<br /> То дай злої! злої!<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Минають дні, минають ночі...", 1845<br /> <br /> 9. Дорого зустрічей і тиха путь прощань,<br /> Людська дорого, — просто стелься,<br /> Відбивши на холодних рельсах<br /> Огні ночей і дотики світань!<br /> Микола БАЖАН<br /> "Дорога", 1927<br /> <br /> 10. Мені, моя доле,<br /> Дай на себе подивитись,<br /> Дай і пригорнутись,<br /> Під крилом твоїм любенько<br /> В холодку заснути.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Слава", 1858<br /> <br /> 11. Ми не лукавили з тобою,<br /> Ми просто йшли;<br /> у нас нема<br /> Зерна неправди за собою.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Доля", 1858<br /> <br /> 12. Ні долі, ні волі у мене нема,<br /> Зосталась тільки надія одна.<br /> Леся УКРАЇНКА<br /> "Надія", 1887<br /> <br /> 13. Нема в мене роду,<br /> Немає дружини,<br /> Ані брата-товариша<br /> На всій Україні.<br /> Пантелеймон КУЛІШ<br /> "Народна слава", 1862<br /> <br /> 14. Ой не повіває буйний вітер<br /> та із чистого поля, —<br /> Ой не жди, не жди того козаченька,<br /> видно, така доля.<br /> Лірично-побутова пісня<br /> <br /> 15. Ой ішов козак з Дону, да, з Дону додому,<br /> Да й сів над водою, проклинає долю:<br /> "Доле ж моя, доле, чом ти не такая,<br /> Ой чом не такая, як доля чужая?"<br /> Бурлацька пісня<br /> <br /> 16. Ой доле людськая, чом ти неправдива,<br /> Що до інших дуже щира, а до нас зрадлива?<br /> Рекрутська пісня<br /> <br /> 17. Ой одна я, одна,<br /> Як билиночка в полі,<br /> Та не дав мені Бог<br /> Ані щастя, ні долі.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Ой одна я, одна...", 1847<br /> <br /> 18. Прощай, мій покою, пускаюсь у море!<br /> І, може, недоля і лютеє горе<br /> Пограються з човном моїм.<br /> Євген ГРЕБІНКА<br /> "Човен", 1833<br /> <br /> 19. Тече вода в синє море<br /> Та не витікає;<br /> Шука козак свою долю,<br /> А долі немає.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838<br /> <br /> 20. У всякого своя доля<br /> І свій шлях широкий:<br /> Той мурує, той руйнує,<br /> Той неситим оком —<br /> За край світа зазирає,<br /> Чи нема країни,<br /> Щоб загарбать і з собою<br /> Взять у домовину.<br /> Тарас ШЕВЧЕНКО<br /> "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844<br /> <br /> 21. Хвилі не вір ти мінливій:<br /> Вітер де віє, туди вона й б'є,<br /> Берег твердий незрадливий —<br /> Він тільки певний притулок дає.<br /> Борис ГРІНЧЕНКО<br /> "Зернятка", 1898<br /> <br /> 22. Як спалахне серце кволе<br /> Палом страчених надій,<br /> Я прийду до тебе, доле,<br /> На страшне криваве поле,<br /> На останній смертний бій.<br /> Григорій ЧУПРИНКА<br /> "Перемога", 1911 </p>Тисяча цитат13 Sep 07 23:35:12 GMThttp://maksym1990.mylivepage.com/forum/592/472/%D0%A2%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%20-%20%D0%94%D0%BE%D0%BB%D1%8F